Весілля – то маленька смерть

Posted on

Ця думка виникла в голові ще тоді, коли я вперше побачила цитату, що картинці. Дуже тонке порівняння – весілля це як похорон за винятком того, що ти можеш нюхати власні квіти.
Ну а в принципі, в усьому іншому ці два дійства і справді схожі – якісь незрозумілі кимось надумані  ритуали та вчинки, які треба робити, хтось неодмінно плаче, хтось вдає небайдужість, бо як родичу таке личить, а хтось прийшов банально, щоб наїстись.
Власне кажучи, останнім часом дійсно почала сприймати весілля як маленьку смерть. Навіть не весілля як масштабну подію, що відбувається, не в плані усіх моїх можливих думок з цього приводу, а в плані особи, що втрачається.

І коли чую, що хтось готується до весілля з’являться бажання набивати SOS, ми втрачаємо людину, от-от вона нас покине.
Або коли раптово долинають звістки, що хтось вже одружився, настає мить емоційного потрясіння «ми його втратили».
І людина начебто хоче отримати твої вітання, а ти не почуваєшся в міру радісним, щоб з чимось вітати – бо була людина і от ти її втратив.
Чому таке чудернацьке уявлення гадки не маю, але усвідомлення таке, наче ось людина є – і от вона перейшла в інший вимір життя, в якому у неї зовсім інші турботи, зовсім інші думки і їй не до тебе. Вона живе у якомусь паралельному світі, і ваші світи не мають нагоди контактувати. Те ваше, що було спільне не має можливості продовжуватись так як було. Згодом у тієї особи появляться діти і вир подій захопить ще швидше.
(про щось схоже навіть Оля Білочка писала)
Ось так і сприймається: весілля – то маленька смерть особи. Бо скільки не спостерігала отих «до» і «після» зміни завжди на лице, втрати завжди суттєві, і особливо “болючим” є коли знала сильну особистість, а її характер враз ламається, кардинально, і ти більше не пізнаєш тієї людини, залишається лиш думати «і ти туди ж!»
Зараз звісно знайдуться хвацькі коментатори, які розведуть полеміку, що то я за лірику тут розпустила, мов нічого такого, все банально і що можна спілкуватись і далі та будуть мене вчити «правильно жити». І знаєте, що я вам скажу палкі радники – ідіть ви в баню! Бо набридло, чесно. Висловлюйте свої думки скільки заманеться, а до мене з повчанням не пхайтесь, бо я висловлюю мої думки, те як мені сприймається і відчувається.
А відчувається, що ось я живу на березі зручного острова, у мене там мої приятелі, які чомусь раптово вбігають в воду і пливуть в протилежному напрямку. Деякі допливають до інших берегів, деякі потім намагаються повернутись назад, а я собі і далі живу на тому чудовому спокійному острівку та й думаю кого наступного торкнеться безумство потойбічного берега. Інколи з потойбіччя долинають голоси тих, кого знала і чомусь звучать не надто привабливо, тож не кортить до них навідуватись чи там паче перепливати.

02.07.2015

З цього берега,
Ольга Врублевська

Ах, і попереджу:
автори коментарів типу «заміжжя – це чудова річ, з часом ви це збагнете» будуть банитись. Бо публікація не стільки про одруження, як про друзів та товаришів, а вичитувати чиїсь нотації не хочу – і це моє право.

Advertisements

21 responses »

  1. Ну і що то ти за лірику тут розпустила? Нічого такого, все банально, можна ж спілкуватись і далі. І взагалі – починай жити правильно: знайди собі роботу, яку не будеш любити, вийди замуж за Воробуса, побий його макогоном за то що він бухає, і обов’язково всім подругам розказуй, що всі мужики козли.

    😀 😀 😀 😀 😀 😀 😀
    Ти реально отак уявляєш собі читачів свого блогу?

    P.S. Тепер по темі: само собою сім’я залишає менше часу для друзів. Але така сама фігня і з навчанням і з роботою. І ніхто ж не каже: «о він пішов до школи – потєряний чоловік» чи «всьо, вона знайшла роботу, кирдик спілкуванню». Це все нормальні життєві етапи. І кожен з них якось змінює людину. Зміни можуть бути різні, не обов’язково позитивні (я, наприклад, поки не пішов на роботу, практично не матюкався :-D). Але це просто життя. Нічого не залишається таким як було.

    Щось я забагато лірики розпустив. Насправді все банальніше 😉

    Відповіcти
    • Я знала, що ти неодмінно згадаєш про Воробуса під цією публікацією!
      Але не прирівнюй всі етапи життя як от навчання/робота до одруження – то інша парафія.

      Відповіcти
  2. Занадто однобоко, негативно і егоїстично…якщо б всі думали так, люди б вимерли)
    А Ви не думали так само подумають ваші друзі коли Ви будете виходити заміж?)

    Відповіcти
    • З іншої сторони, якщо всі б думали як одружитися/вийти заміж і народити купу дітей то населення б ще більше збільшувалось і збільшувалось і це приводило б до ще більших негативних наслідків. Бо люди як вірус – вони розмножуються і розмножуються, їх стає більше і більше, а ресурсів все менше і менше. Хоча воно і так катастрофічно збільшується і збільшується не дивлячись на те, скільки гине у війнах, від хвороб і тд.

      Відповіcти
    • Хтів би я на то подивитися… Оля трудоголік і закохана тільки в свою роботу 🙂
      Нам мужикам настільки пристрасне почуття від неї не світить 😀 😀 😀 😀 😀

      Хоча домашні клопоти — також робота. І, як підрахував один чувак, замінити жінку не так вже і дешево: http://www.adme.ru/zhizn-semya/etot-paren-govorit-chto-ne-mozhet-pozvolit-sebe-zhenu-930410/

      Відповіcти
      • Помф’юче!
        Але ж ти про мене поганої думки! 🙂
        Так, я схильна до трудоголізму, але закохана я не тільки в мою роботу.
        Завжди і постійно стверджую, що найбільше кохання мого життя – то Львів.
        Бо він, до речі, як і сотні бездушних речей, на відміну від Вас мужиків, підло не поступає.

      • Ну… це ти загнула!!! Щоб нажити про себе погану думку тобі прийдеться дуже постаратися 🙂
        А це не погана думка — це просто констатація факту: серед твоїх пріоритетів робота вище хлопів. А ото, що десь там в списку ще є Львів, глобально картини не міняє.

        P. S. Розказувати, що всі мужики козли, ти по інструкції мала почати після того, як поб’єш Воробуса макогоном. До того – аргумент не приймається 😀

    • Ну нехай однобоко, негативно і егоїстично, принаймні я щира і не приховую моїх поглядів.
      “Якщо б всі так думали”, а що – по Вашому всі мають тільки й думати що про одруження і потомство? У кожного свої горизонти життя.
      Тож не факт що моїм друзям поталанить думати щось про мене, як і не факт, що мене торкнеться такий етап життя.

      Відповіcти
  3. Кожному своє…

    Відповіcти
  4. “Вона живе у якомусь паралельному світі, і ваші світи не мають нагоди контактувати”
    INDEED.
    І знову ж, я вмене в блозі, вже давно плануєтьсся дуже обширний пост на цю тему. Але я все відкладаю, бо не впевнений в моїх думках. І саме головне, я скучив за тими людьми (що вносить сумяття в думки про пост) … Мені їх не вистачає в житті. А тепер, навіть контакти є, ще, але люди вже інші.

    А відносно поста мого, то тепер я точно знаю, що я такий не один. Буду цитувати Олю 🙂 Коли руки дойдтуь до того драфту 🙂

    Відповіcти
    • Андрію!
      Спасибі!!!
      Я й не сподівалась, що ця стаття матиме хоч один позитивний відгук.
      Вітаю однодумців! 😉

      Відповіcти
  5. Тре’ було оцю картинку в статтю вставити:

    😀

    Відповіcти
  6. Що ви тут роздули песимізм і трагедію…,Друзі нікуди не зникають, просто починають більше часу проводити з сім’єю, а старе життя помалельки відходить на задній план.І це не означає що воно кудись зникає, а попероджуюється в іншу форму – можна дружити сім’ями, йти/їжати відпочивати разом. Це звичайна аксіома, а не трагедія 🙂

    Відповіcти
    • Це якщо в самого є сім”я і тобі десь вже 30, а то за 30. А якщо тобі тільки 20 – 25 і тобі ще не хочеться сковувати себе ланцюгами шлюбу та обтяжувати сімейними клопотами, то тобі якраз і здається, що ти в якомусь розумінні втрачаєш ту людину, яка одружується/виходить заміж. Бо ті ж сімейні клопоти і заберуть у людини той час, яка вона могла б провести з тобою, та й ланцюги шлюбу вже не дадуть тій людині з тобою десь розвіятись як колись. Та ще й інтереси це сімейне життя змінює. Жінка наприклад може перетворитись у хронічну домогосподарку. Напевне з такою метою більшість чоловіків і роблять пропозиції своїм майбутнім жінкам. Щоб дома сиділа та їсти варила(у вільний від роботи час). Але тільки біда в тому, що не кожна жінка прагне стати хронічною домогосподаркою. Та й чоловіки є такі, які хочуть побудувати спочатку кар”єру, чи власний бізнес, що може забрати багато сил та часу, який забирала б сім”я, будь він одружений, щоб потім після 35-40 не лазити по біржах праці, або не лизати дупу свому шефові, щоб він тебе не звільнив, бо тебе легко замінити, а на тобі ще кредити висять. Такщо кожному своє… А трагедія тільки в тому, що багато людей одружуються/виходять заміж керуючись не скільки за власними переконаннями, а тому що “всі так роблять”. А потім у них починаються проблеми, яких могло б не бути, якщо вони створювали сім”ю ретельно все обдумавши, та нагулявшись.

      Відповіcти
      • А трагедія тільки в тому, що багато людей одружуються/виходять заміж керуючись не скільки за власними переконаннями, а тому що “всі так роблять”.- погоджуюсь.

        також вважаю що чоловік має одружуватись тільки тоді коли вже чогось добився, як кажуть “став на ноги”, щоб не сидіти у шиї у батьків.

        Всьому свій час, з часом настає той час коли потрібно починати будувати /купувати дім/квартиру, “вирощувати дерево” і виховувати сина/дочку… нічого не зробиш,але потрібно чимось жертувати. Або повна незалежність, або сім”я. Тут уже кожному своє.

      • Загалом я згідна з Alex_V.

        Baron556, ніхто трагедії не роздуває.
        Трагедія – це те, що в нашій країні статистика розлучень свідчить, що кожен другий шлюб розривається.
        Більшість прагнуть одружитись, “бо так треба”, бо так нав’язує соціум, а потім живуть під одним дахом з нестерпною людиною, ненавидять свій побут і каються.
        А людину, яка стверджує про кризу інституту шлюбу сприймають як навіжену.
        Я не виступаю проти укладання шлюбів. Я – за свідомість шлюбів! Я за те, щоб люди одружувались усвідомлюючи НАВІЩО їм це, щоб вони брали на себе відповідальність за свій вчинок.
        Тому так – я маю наглість і зухвалість стверджувати, що краще я не одружусь і залишусь самотня довіку, аніж маю вчинити як ота більшість – що спочатку робить щось не усвідомлено, а потім картається.

  7. Марушка

    Такого порівняння я ще не чула. Знаєш, це було схоже на голос того затятого холостяка, який долинає до його, тепер вже скованого оковами, товариша. Здогадуюся кому б це могло присвячуватися (хоч і все дуже узагальнено), зізнаюсь, Оль, моя реакція була б такою ж.
    Bravo, bambina mia ^ ^

    Відповіcти
    • На жаль ти не цілком можеш здогадатись кому це присвячується…
      Перед самим моментом публікації я стерла фразу, де натякалось на людину, яка останнім часом мене збила з пантелику, шокувала і викликала саме це почуття – що шлюб то смерть. Бо одруження тієї людини мені сприйнялось як смерть особистості.
      Давай якось потеревенимо і розповім в подробицях.

      Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: