Незабутнє місто дивовиж

Posted on

А вже на другий день по приїзду з Карпат я подалась у чергові мандри…
Бажання поїхати в Черкаси з’явилось у 2009 році, коли я палко захопилась поезією Симоненка. Та це було лиш бажання, допоки минулого року я відвідала Черкаську область і до нестями закохалась у ті краї.
А в січні я собі чітко постановила: в 2015 поїхати в Черкаси! Є ціль – є спосіб для досягнення 🙂 тим паче курсує прямий потяг Львів-Черкаси. І якщо вже є ціль, то 15 год верхньої полиці плацкарту – дріб’язок на шляху до досягнення. Я настільки сильно хотіла відвідати Черкаси, що мені було байдуже навіть, що я їду туди сама, без компанії. Що хочу побачити загуглила і перспектива самотнього блукання вулицями мене не бентежила.
Їхала більшу половину часу вдень, тож розважала себе книгою, спогляданням за людьми та пейзажами у вікні. Потяг приїжджає о 4-й ранку. Звісно, нормальну дівчину буде турбувати факт, що робити в 4 ранку в незнайомому місті, а мене (ненормальну) хвилювало одне: де випити о 4-й ранку справжньої кави?!

Та не так склалось, як гадалось. Поки їхала задзвонив мені мій черкаський знайомий Діма, якого я сповістила про візит у місто, діалог:
– Оля, я знаю, що львівський поїзд приїжджає дуже рано, але нагадай коли саме
– о 4-й ранку
– Добре, я постараюсь не проспати, але якщо ти мене не побачиш, то дзвони
– Стоп, Діма! А ти що – мене зустрічати надумав?!
– Звичайно я тебе зустріну
– Але ж я приїжджаю у 4-й ранку!
– А що ти хочеш робити сама у 4-й ранку в чужому незнайомому місті? Саме тому я тебе зустріну.
Тож ті небагато людей, кого я посвятила в таємницю мого ранішнього прибуття в Черкаси могли не непокоїтись: рівно о 4:00 дзвонить телефон: «Іди прямо по перону до вивіски Черкаси, звертай наліво, там зачекай, я вже добігаю»
Дімка, як виявилось живе біля вокзалу, тож всі подальші питання вирішились автоматично: сумку на зберігання залишила у його домі, та ще й зранку випила в нього справжньої заварної кави.
Далі ми подались на екскурсію. О пів на 5-ту ранку місто ще було безлюдним (ми крокували по центральній вулиці просто по проїжджій частині! 🙂 ), а світанок ще не наступив, тож ми подались зустрічати сонце на пагорб Слави.
Я сова, небагато світанків у моєму житті зустріла. Однак світанок у Черкасах був одним з найдивовижніших. З пагорбу Слави відкривається вид на долину Троянд, Дніпро і небо… небо було надзвичайних кольорів! І все воно разом так дивилось, що я спостерігала затамувавши подих і відчула як сильно гупає серце у грудях, мабуть саме в ту мить я закохалась ще в одне місто – Черкаси.
Вже опісля, коли ми продовжували екскурсію я все ще перебувала під враженням побаченого і зрозуміла: воно того вартує. Я готова знову трястись 15 годин на верхній полиці плацкарту, приїхати о 4-й ранку і піднятись на пагорб Слави і все лиш задля того, щоб знову побачити той ні з чим незрівнянний світанок сонця над Дніпром…
Згодом до нас приєднався ще один знайомий – Ярослав Литвин. Отак їдеш в чуже місто і думаєш, що будеш там зовсім сама, а люди, з якими бачились лише раз в житті, кілька днів поспіль, раптом відміняють свої буденні справи задля того, щоб показати тобі місто, виправдовуючись перед іншими: «Ну знаєте львів’янка у Черкасах не щодня буває».
Ми отримали від Ярослава безкоштовну екскурсію в музеї Кобзаря, де він працює (дівчата, як будете в Черкасах неодмінно підіть до нього екскурсію в цей музей), а тоді подались на обід в улюблену столову Ярослава – Доміно, вул..Хрещатик, 195 (по львівським міркам дуже дешево і дуже смачно!).
А тоді, після обіду ми поїхали у парк Ювілейний та пішли до Дніпра. Так-так, їдучи в місто де протікає Дніпро я мала в сумочці зі собою купальник.  В ріку вбігла не стримуючи емоцій, мов дитина верещала від радості, усміхалась, хлюпалась, ниряла, плавала і не могла натішитись отому відчуттю наче перемоги: прожити майже 22 роки і вперше в житті скупатись в Дніпрі, неймовірно!
Ну а потім, моя екскурсія продовжилась. Черкаси сприйнялись мені як творче місто. Та й чи могло воно сприйнятись по-іншому, якщо мене по ньому водили скульптор-художник Дмитро та Ярослав – філософ, актор театру, літературознавець, які постійно обговорювали творчість та мистецтво.
До речі, Черкаси україномовні. Мене тут не спіткав такий розпач, як у Вінниці. Відчувався лише інший акцент, здебільшого все на українській.
А ще в місті халепа з сувенірами. В центрі магазинів з магнітами практично нема, а на ринку схожі магазини зачиняють о 16:00. Я ледь не впала в паніку, бо поїхати з якогось міста без магніту – неможливо! Діма вже як міг заспокоював: “маю вдома магніт, віддам тобі мій”, або що купить мені і вишле поштою, але то ж не те. В результаті був один магазин, де висіла табличка «перерва 15 хв», але інші люди сказали, що чекають значно довше. Я спересердя почала гупати в двері і мені відчинили:
– Та шо таке? В мене перерва на обід
– Ви мені звісно вибачте, але у Вас в Черкасах всі інші сувенірні кіоски закриті. А я приїхала здалеку, поїхати додому без магніту не можу і от на потяг спішу! я виберу швидко і піду.

Вибрала, побігла далі 🙂
Вокзал у Черкасах, до речі, без особливих оздоб, радянського стилю.
І ще: якщо маєте бланк замовлення міняйте на квиток заздалегідь, бо я ледь не запізнилась на потяг.
Тож Діма мене провів і я рушила у подальші мандри. Наступні 4 години в дорозі я не діставала книгу, просто заткнула собі вуха навушниками і без упину вдивлялась у віконце любуючись Черкащиною. До нестями обожнюю ті краї!…
Відвідайте Черкаси. То місто дивовиж.
Дякую Дімі і Ярославу за чудову екскурсію і що провели зі мною той незабутній день мого життя.

27.07.2015

серцем на Черкащині,
Ольга Врублевська

P.S. і для довідки: відвідала вже 11 обласних центрів України. Тим самим змістилась трішки на схід: Черкаси дещо східніше Києва. Подальший шлях на схід буду прокладати…

Advertisements

2 responses »

  1. Пінгбек: Репортаж про тиждень з раю. | опосередкована щирість

  2. Пінгбек: Як я провела літо | опосередкована щирість

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: