Виникла проблема з чоловіками…

Posted on

«Мене звати Ольга, мені майже 22 роки і я дружу з особами чоловічої статті» – розпочнімо сеанс психотерапії.
У першому реченні ключовий акцент на слові «дружу». Натомість зовсім нещодавно виникла проблема – виявляється є люди, яких бентежить той факт, що 80% осіб з мого оточення – чоловіки.
При чому суть парадоксу полягає в тому, що в мене проблем нема, у моїх товаришів чоловіків проблем наче теж нема, а от людей, які вважають що мною «опікуються» пробиває на турботу і мораль з цього приводу (мовляв що то навколо тебе стільки мужиків вертиться).
Особливо “турботливі” намагаються проаналізувати кожного першого (!), що з’являється в радіусі 20 км і потім лізуть до мене з обговореннями і порадами наскільки він мені підходить (вашу дивізію, вас хтось просить до мене пхатись?!)
А най-найтурботливіші проводять розвідку на рівні ЦРУ по фейсбук сторінці (маразм крепчал и танки наши быстры) Так, товариші, за вами стежать! Ви навіть не уявляєте як вас січуть!
Але що мене найбільше “пре” – це подальші аргументи не спілкуватись з чоловіками, бо “ти ж мужика мучиш” (відітєлі вони мають якісь розрахунки щодо мене, а я собі просто спілкуюсь, так же не буває).

І, виявляється, я не можу ПРОСТО ТАК з бажанням побути в приємному товаристві піти на каву/в театр/на екскурсію/на озеро/на концерт/в парк/на вечерю/на прогулянку – бо мене січуть і допитують “що оцей то вже таки ТОЙ”, а якщо “не той” – то: наша песня хороша – не муч мужика.
Отож, розстановлюючи крапки над «і» зазначу, що мені уже майже 22. Я дівчинка доросла і не повірите – останні кілька років прекрасно давала собі раду без ваших турбот. Товаришів, до речі, теж здатна самотужки обрати. І те, що в чоловічому товаристві мені перебувати простіше – факт! (жоден мужик не виносить мозок розмовами про манікюр, макіяж і всяку іншу хрень).
Тому, ваші:

здогади/домисли/міркування/турботи/піклування

з цього приводу тримайте при собі, без озвучування!

А тепер, якщо пішла мова, що я “мужиків мучу”, давайте конкретизуємо, щоб потім мене ніхто ні в чому не звинувачував.

Шановні друзі/товариші/знайомі/колеги/сусіди/ та інші особини чоловічої статті!

У моєму спілкуванні з вами нема ЖОДНОГО:

Любовного/сексуального/романтичного/інтимного/«стосункового» підтексту.

На даному етапі життя я не шукаю ЖОДНОГО:

Чоловіка/хлопця/коханця/нареченого/кавалера/залицяльника

Якщо у будь-кого з вас виникли з цього приводу будь-які:

Сподівання/ілюзії/бажання/мрії/цілі

Прошу вас їх негайно:

Позбутись/розвіяти/стерти/забути/спростувати

Якщо мета вашого спілкування зі мною, це зробити з мене свою:

Дівчину/наречену/дружину/коханку

То збийтесь з цієї цілі і можете просто-напросто, без жодних пояснень, перестати спілкуватись зі мною, я не ображусь.

Якщо ж я комусь цікава як особа і вам сприймається спілкування зі мною у рамках дружби – можемо спілкуватись і надалі.

Будь-хто і будь-які винувачення у

зухвалості/гордості/задиркуватості

можете писати у коментарях або на пошту: olka.byblik@gmail.com

04.08.2015

Сподіваюсь на розуміння, бажаю всім гараздів!
Ольга Врублевська

Advertisements

17 responses »

  1. По ходу найшов ще одну унікальний вислів, для своїх публікацій із циклу “цитати”:

    наша песня хороша – не муч мужика

    🙂

    А по суті, мені стало цікаво, скільки з тих “піклувальників про тебе” кому ти це адресуєш, прочитають чи відпишуть емейлом тобі? Якось підведи підсумки десь так за місяць.

    А ще по суті – то дуже відвертий текст. Але тішить око, що хтось наважився таке написати.

    І ще ще по суті – виходить, що тебе оточують люди, які готові тебе “обняти до болю” тою “опікою”? Що то за оточення? Якщо тільки робота, то варто задуматись. Якщо поза роботою, то ІМХО, варто “відфільтрувати пару людей із списків”.

    PS. Мені 32, я мені пофіг. Життя на планеті настільки багатогранне, що я не встигаю за всім. А прості соціальні стереотипи не настільки сильні, як інші грані життя на планеті Земля, яка в магнетичних обіймах електронів розпеченого Гелію з зірки під назвою Сонце.

    Відповіcти
  2. За що тебе завжди поважаю, за відкритість і чесність у всьому. Більшість дівчат при запрошенні на зустріч (любу) зразу думають, що йому від мене треба. А з тобою можна просто провести приємно час, підзарядитися твоєю енергією і прекрасно поспілкуватися!

    Відповіcти
    • Дякую, Олександре, дуже приємно! І згідна щодо часу проведення – дуже рада була відвідати той концерт у твоїй компанії! 🙂

      Відповіcти
  3. Бачу, що тебе дійсно дістали. От що за навязлива думка у деяких людей – одружити всю молодь до 25-30 років, не розумію…

    Відповіcти
  4. Слышишь, ты че такая дерзкая а?

    Відповіcти
  5. гнев – причина веская!))))

    Відповіcти
  6. Яка знайома ситуація) Але мені було легше – я просто дружила та дружу з хлопцями і до мене ніхто ніколи не ліз з повчаннями.

    Але хотіла сказати про інше. Мені здається, усі розумні та симпатичні дівчата проходять цей період – від 20 до 25, коли чоловіки виглядають набагато приємнішими за жінок у всіх смислах. Я от після 25 і далі стала за собою помічати, що, не втрачаючи чоловічої складової друзів, стала бажати і жіночого спілкування, і цілком стихійно в мене з”явилася подруга. І так, ми з нею обговорюємо і макіяж і зачіски і шмотки в тому числі)))

    Відповіcти
    • В мене також є подруги. Однак я можу дружити лише з розумними людьми. Визначається за власними критеріями 🙂
      Щодо чоловіків – мабуть вся суть в тому, що простіше.

      Відповіcти
  7. Попробуйте поставитись з розумінням до тих людей. У людей які “опікуються”, стежать за кимось, як правило життя монотонне, де майже, а то і взагалі нема нічого цікавого. Це страшна штука. Я якось працював деякий час на монотонній роботі, то в мене почав “дах з”їзжати” і це не перебільшення, у мене були дійсно психічні розлади, бо я весь час під час тієї роботи, яку я робив “на автоматі” про щось думав, аналізував, мій мозок якби в холосту працював, все більше і більше себе в чомусь накручував і почали з”являтись якісь брєдові ідеї і тд. і почала розвиватись маніакальна фаза, яка потім різько змінилась депресивною. Щоб якось розбавити свої думки, я почав там цікавитись всілякими плітками – хто що і як, хоча коли я прийшов на ту роботу, то мені довгий час було абсолютно пофіг, що там і як. Моя ціль була заробити певну суму грошей і відвалити звідти нафіг. Мене ще саме начальство дорікало за те, що я скритний, нічого нікому не розказую і сам ніким не цікавлюсь, і ніхто толком не знає хто я, і що можна від мене чекати. Мозок така штука, яка не може простоювати, тобто йому треба весь час про щось думати. І не кожному везе в житті знайти таку справу, якій він міг би повністю віддатися, мати повноцінне особисте життя, бо тоді людині вже було б не до того, хто з ким і як. От і виходить, що люди свого життя не мають і з “кращих намірів” пхаються в чуже. Тому що це самий легший спосіб дістати матеріал, щоб завантажити ним свій мозок, який потім буде генерувати якісь нові плітки, поради і тд. І тому таких людей завжди щось буде бентежити, як не одне так інше. Поставтесь до цього з розумінням, і якщо до них не доходять натяки, або прямий текст, то постарайтесь не звертати на них уваги, щоб не вийти з рівноваги, бо вони підсвідомо стараються вивести людей із себе, щоб забезпечити собі видовище для “потєхі”.

    П.С. Я тут не в ролі психотерапевта. 🙂 Це я просто своє бачення тут описав. Може Вам буде цікаво, ну а в черговий раз потренуюсь свою думку викладати 🙂

    Відповіcти
    • Мені, Олександре, Ваше враження завжди цікаво почитати, однак я маю також право на здоровий егоїзм і особисте життя.
      І коли до тебе нав’язливо лізуть – то це дратує, без зацікавлення які там в кого причини щоб лізти. Їх це не стосується, крапка.
      Але суть не лише у посланні дорогим турботливим, а й у посланні чоловікам.

      Відповіcти
      • Я мав на увазі поставитись з розумінням до самого явища. Я трохи не так почав саме перше речення. Мене колись бісило, коли хтось мене про щось розпитував та давав поради, але потім зрозумів від чого то і зараз на це не звертаю уваги в результаті чого мене набагато менше стали повчати, можна сказати махнули на мене рукою.

  8. Ольга, публікація супер!!! Особлво 2-га частина!

    Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: