Мої стовпи опори в робочому світі

Posted on

1 серпня виповнився рік як я працюю на моїй новій роботі. Але сьогодні я не хочу підводити підсумків про те, якою я стала і що змінилось у моєму житті за цей період. Я хочу вам розповісти 4 короткі історії людей, про яких я практично нічого не знаю, але яких я безмежно ціную і поважаю.
1) Її звуть Ольга. Я подумки зву її «дивовижна». Вона працює у великій логістичній компанії, де часто виникають проблеми і розрулює їх своїм професіоналізмом. На жаль, інколи я думаю, що вона – єдиний професіонал у тій компанії. Деколи мені здається, що вона здатна здійснити чудо, навіть в не робочий час, навіть у вихідний день. «Олю, а Ви мені не допоможете» і я знаю – вони світ догори дриґом переверне, але знайде рішення, навіть якщо вантаж сьогодні тут, а завтра має опинитись за сотні кілометрів. Я звертаюсь до неї здебільшого саме у випадку проблем, але вона завжди знаходить їм рішення.
2) Його звуть Денис. Він працює з транспортом. Я дуже рідко звертаюсь до нього, але в тих випадках коли звертаюсь – він завжди допоможе оперативно все вирішити, без зайвих відкладань, затягувань, бюрократії і ниття. На будь-яку мою справу він відповідає «зробимо» і я знаю – він зробить.

3) Її звуть Галина. Подумки я зву її «класна». Вона займається міжнародними вантажними перевезеннями. Вона реально класна, і буває враження, що вона здатна зробити неможливе. «Галю, мені треба машинку на 20 тон» і я знаю – Галя знайде в найкоротший термін, найоптимальнішу ціну, щоб все було оперативно, якісно і надійно, навіть якщо отаку «машинку» треба вже, терміново і десь там за відстанню півтори тисячі кілометрів.
4) Його звуть Олександр. Подумки я зву його «повелитель митниць». Гадаю, це людина, яка в брокерстві знає все: законодавство, процедури, оформлення, порядки, нюанси, все. Окрім робочих процедур, я можу звертатись до нього за різноманітними рекомендаціями і якщо в нього нема по чомусь інформації – він її роздобуде. Я довіряю йому цілком, бо знаю – якщо справою займається він все буде якнайдосконаліше.
До цієї історії додам таке: в нього є така собі напарниця. Вона дещо немічна у роботі. Повільна, незграбна, багатьох речей не знає. Тому, коли періодично роботу Олександра перекидають на неї, всі обурюються і вимагають, щоб виконував він – бо буде якісно. Відповідно до цього – він завжди навантажений роботою.
Виникає питання:  а чому не звільнити недолугого працівника, який не здатний нормально (вже не кажу добре, просто нормально) виконувати свою роботу і взяти натомість іншого фахівця? Але ж ні – тут треба «бути людиною» і подумати, що в цього недолугого дома сім’я і дітки, як же його без роботи лишити, це ж буде неповага.
А те, що людина, яка добросовісно виконує свої обов’язки має вкалувати за двох (а то й за трьох) – це нічого, це ж не є неповага до людини, яка дійсно своєю роботою на повагу заслуговує. Це ж нічого, що в людини теж є дома сім’я і дітки, і що вона має затримуватись на роботі тільки тому, що на відміну від наглої колеги совість не дозволяє на ту всю роботу наробити велику купу.
Просто ми піклуємось про тих невігласів, які ні на що не здатні і в той же час зневажаємо осіб, які заслуговують на визнання.
Це майже все, що я знаю про цих людей. Мені невідомі їхні прізвища та особисті подробиці, я не знаю як довго вони працюють на займаній посаді, я не знаю хто вони і звідки. Я знаю лише одне: це професіонали. І водночас це просто люди, які звісно не роблять жодних чудес, а всього-навсього старанно і добросовісно виконують свою роботу. І через той факт, що ці люди часто затримуються після роботи їх задиркувато звуть «трудоголіками». Ні, шановні, це не трудоголізм. Це просто люди, які несуть відповідальність за прийняті на себе обов’язки. Які лишень виконують свою роботу як належить і яким би жилось набагато простіше, якби ви – негідники, так само виконували свою роботу сумлінно!!
Ці люди – стовпи світу. Ви їх не бачите, бо ви або не вникаєте у механізми, або вам здається що все просто працює. А все не так просто – вони (і десятки інших чесних) своєю фаховою роботою і направляють у правильному напрямку функціонування все, що вас оточує.
Ці люди – мов атланти. Так, це як з книги «Атлант розправив плечі», де йшлось про чесних працьовитих, які прирівнювались до атлантів, що тримають світ на плечах. І знаєте, що сталось в книзі? Атланти розправили плечі, покинули систему. На хлопський розум кажучи – їм увірвався терпець, вони на все плюнули і звалили зі словами «мастіть собі голову». Бо всьому є межа. І терпінню працьовитих теж. От деколи вони і кидають все напризволяще, не в змозі далі тримати на плечах усе.

06.08.2015

В атлантичному настрої,
Ольга Врублевська

P.S. Якщо колись хтось зі згаданих тут людей це прочитає – дякую вам, що ви є та що ви були зі мною впродовж цього року! Я надто дорожу співпрацею з кожним із вас, дуже шаную вашу працю і захоплюсь нею. Ви – мої стовпи опори у цьому робочому світі, бо від співпраці з вами я розумію, що «не все ще втрачено». І те, що я ще на все не плюнула – то теж завдяки вам. Дякую за професіоналізм, оперативність та втіху!

Advertisements

11 responses »

  1. так, на кожній роботі є стовпи опори і чим менша фірма, тим вони видніше
    якщо велика фірма, то дуже часто трапляється таке як “футбол”, тобто посилають один до іншого, а інший ще кудись і так цілий день, прям як у Чуковського: “То тюлень позвонит, то олень.”

    Відповіcти
    • На жаль всіх тих оленів і тюленів не можна звільнити до біса, бо то ж треба бути альтруїстами і думати що в нього дітки з голоду дома пухнуть, а те, що він поганий приклад подає дітям так погано виконуючи роботу – то ніхто про таке не думає.

      Відповіcти
  2. На жаль кожна фірма тримається на декількох людях, а всі інші лише роблять вигляд що працюють. Найгірше – це коли твій начальник з тих людей, що “роблять вигляд”, а ти – людина, яка дійсно щось робить, але тобі доводиться виконувати недолугі вказівки твого начальника.

    Відповіcти
    • Найгірше, на мою думку, що для нас вже стало нормою, що всі не працюють, а як належить власну роботу виконує кількість осіб, яку на пальцях можна полічити. Ось де лишенько!

      Відповіcти
  3. Хочеться тебе привітати із маленьким святом. А головне побажати бути однією із цих Атлантів для когось!!
    P.s Такі люди допомагають нам жити менш більш нормально в бюрократичному світі України. І надихаючись ними хочеться працювати працювати і ще раз працювати…

    Відповіcти
  4. А Олександр, той що «повелитель митниць» говорив з керівництвом про ту ситуацію зі своєю напарницею? Якщо він дійсно цінний працівник і його важко замінити, то він може поставити такий ультиматум: або мені міняють напарницю, або я звільняюсь.

    Відповіcти
    • Олександре, в статті ж написано ВСЕ ЩО Я ПРО НИХ ЗНАЮ.
      Мені навіть його прізвище невідоме!
      Я не в курсі що в нього в канторі відбувається. Це було просто спостереження збоку.

      Відповіcти
  5. Розумію як воно, бути в такій робочій сфері. Вітаю, але не з річницею а з тим що дійсно маєш нагоду працювати з “якісними людьми” і відважно надіятись на їхню відповідальність. Це дуже важливо. І бажаю, щоб таких людей все ставало більше, і щоб до “атлантів” не дойшло.

    Такі речі в мене бувають 1 раз в рік, бо в середньому так зачасто я міняю проекти. От коли був в Болгарії, хотів описати, але потім щось передумав публікувати. Стоїть в драфті. Але останнім часом, мені все більше нашептує мозок чуть іншу статтю про роботу, і я її частково вже “вродив” в думках, тепер треба тільки сісти і описати.

    Відповіcти
    • Дякую, Андрію!
      Ти правий – нагода надії на чиюсь відповідальність то відвага і неабияке везіння.

      Щодо публікації – звісно пиши! Знаючи твоє ставлення до роботи мені буде аж надто цікаво прочитати 🙂

      Відповіcти
  6. Пінгбек: Тонкощі українського мазохізму | опосередкована щирість

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

irynaskitchen.wordpress.com/

Європейська Кухня з Іриною Чорній

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: