Книга невигаданих таємниць

Posted on

селище Аллеґе«I misteri di Alleghe» [і містері ді аллеґе] – «Таємниці Аллеґе» автора Sergio Saviane є книгою, що розповідає нам про низку жахливих подій, що стались у маленькому туристичному селищі Аллеге, провінція Беллуно, область Венето, Італія.
Ця книга написана майже у детективному жанрі, але за винятком того, що все описане там – правда. Вона є наслідком та своєрідний мемуар багаторічного журналістського розслідування та подальшого розшуку слідчих карабінерів, яким лише через 30 років вдалось розплутати серію скоєних вбивств.
Книга починається зі знайомства зі самим автором Серджіо Савіане – він нам коротко розповідає про себе і те, як кожного року він їздив на відпочинок у це гірське селище.
Далі поступово ми починаємо дізнаватись, що селяни, які мешкають у цьому мальовничому селі приховують жахливу таємницю і чим більше Савіане починає розпитувати, тим більше він розуміє, що не така це вже і таємниця – практично всім все відомо і всі про все мовчать. (У селах зазвичай людям все відомо)
Якщо конкретніше: в 30-х роках за дивних обставин в цьому селищі було скоєно 3 жахливих вбивства сім’єю власників готелю Centrale. Перше вбивство позашлюбного сина, надзвичайно жорстоке (власники готелю мали ще й свій м’ясний магазин з виробництва ковбас, тож коли позашлюбний син представив свої права на спадщину, його вбили і… ну ви зрозуміли куди поділи тіло) Друге вбивство 19-тирічної прибиральниці готелю, імітоване як самогубство. Третє – невістки, дружини сина власника, теж груба імітація самогубства. Через 13 років після цього, в тому ж селі, було застрелено ще двох осіб – сімейну пару, вони були свідками і надто багато знали про жахливі події 33-го року.

обкладинка книга останнього видання

обкладинка книга останнього видання

Після цього практично все село знало що відбулось і практично всі мовчали, допоки настирний журналіст не почав копати.
Лише в 50-х роках карабінери знову взялись за цю справу, чимало фактів не вдалось доказати, оскільки минуло надто багато часу, докази втрачено.
В кінцевому результаті всіх винних було засуджено на довічне ув’язнення.
У книзі власне і описаний процес розслідування, причини чому сім’я пішла на такі жахливі вбивства і як вони потім виправдовувались, що захищали «честь сім’ї».
Ця історія незважаючи на те, що пройшло чимало років досі у багатьох на устах. Провінція Беллунезе славиться своїм спокійним життям та найнижчими показниками злочинності, усім тамтешнім людям притаманне відчуття безпеки, тож ця історія трагічних злочинів унікальна вже й тим, що нічого подібного у тамтешніх краях не відбувалось. Жителі Аллеґе досі соромляться цієї історії, адже після книги їхнє село стало прикро відоме, а його жителів виставили як боягузів, що залякано мовчали десятиліттями про вбивства скоєні сімейкою.
Книги нема в українському перекладі, але я вирішила написати про неї відгук, оскільки чимало українців читають мій блог саме з Італії, а також, як мені стало відомо, є перекладачі італійської, які читають мій блог з України. Тож знаючим італійської та любителям детективів раджу її прочитати, це вам буде і практика з італійської і чудова нагода прочитати невигаданий сюжет. Книга невеликих розмірів, мова здебільшого проста, за винятком періодичних діалектизмів провінції Беллунезе.
сучасний готель Centrale AllegheА тепер про особисте: книга мені особлива не лише тим, що я жила в Беллунезе за 20 км від місця подій, а радше іншим цікавим фактом: після того як кримінальне сімейство зазнало ув’язнення готель закрили, а його викупила одна сім’я з того ж селища. На нещастя, сім’я була однофамільцями з одним із злочинців. Назву готелю теж не змінили, тож туристи, що начитались книг туди сунуться як навіжені достаючи власників питаннями на кшталт: «а покажіть кімнату де було знайдену вбиту Емму». Так от, один з цих актуальних власників мій колишній одногрупник Алекс. Його дідусь викупив свого часу цей готель та передав у спадщину його батьку та йому. Алекс там працює змалечку і ця історія через надокучливих туристів йому вже в печінках сидить. Мені вона від цього якась цікавіша чи що – постійно згадую якщо Алекс помічав як хтось в групі читає цю книгу, то одразу здіймав скандал 🙂
Вперше прочитала книгу на 5-му курсі, тепер от перечитувала.

12.08.2015

Перечитуючи-згадуючи,
Ольга Врублевська

Advertisements

3 responses »

  1. А ти впевнена щодо найнижчих показників злочинності? Може просто всі мовчать?

    Відповіcти
  2. Так то ще й яка реклама! Цей готель прославився, туристи туди пхнуть. Що ще треба власнику для щастя? 🙂

    Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: