Підкорення Грузії «порожняком»

Posted on

Я не знаю звідкіля у мені ця любов. І як так, що вона жила у мені останні кілька років. Коли я полюбила Грузію? Коли почала цікавитись їхньою кухнею? Чи коли заслуховувалась чарівним голосом Ніно Катамадзе? Чи коли споглядала сотні зображень з тих міст? Чи коли слухала захопливі розповіді приятеля Олексія? Не знаю…
з Лілею, недовго до вильоту Факт того, що у мене була мрія останні кілька років – відвідати Грузію, від чого я крадькома переглядала різні авіарейси і тури, аж допоки в січні не постановила собі план – в 2015 відвідати!
І хоча спочатку я думала, що не матиму компанії – ні, таки несподівано знайшлись супутниці – дві знайомі, хороші, милі, а головне розумні дівчини, з якими я колись пересікалась в одній компанії теж планували відвідати цю країну. Тож об’єднавши зусилля ми реалізували задум.
Відтак, 31-го серпня всього-навсього три дівчини – я, Юля та Ліля, самотужки організувавши власну відпустку, вирушили в неабияку авантюру – підкоряти Грузію.
Ми спланували величенький маршрут країною (понад 1000 км), з нічлігами то в хостелах, то банально в аеропорті, тож мусили бути постійно «на легке», а нашим багажем були лишень рюкзаки – лише саме необхідне, нічого зайвого.
Підкорення почалось з запізнення на рейс, що призвело до шаленого бігу аеропортом Бориспіль, але привернувши до себе увагу не одного десятка осіб ми таки встигли.

І навіть будучи в літаку я все ще не могла повірити, що це справді зі мною – що дійсно лечу в Грузію.
Ми прилетіли в Кутаїсі о пів на 12 ночі, і тут же нас чекав сюрприз – на паспортному контролі всім дарується пляшка вина Сапераві 350 мл. Одразу приємні враження.
Спочатку ми думали, що доведеться спати в аеропорту, однак нас зустріли – знайомий Юліної мами пан Георгій – неймовірно гостинний грузин приїхав в аеропорт, зустрів нас, та відвіз до себе на дачу, де ми переночували.
Звісно, якщо послухати, то це звучить як неабияке шаленство: три дівчини прилітають в чужу країну, сідають серед ночі в машину до незнайомого мужика і він їх годину везе кудись на дачу 🙂 однак ми ще задовго до поїздки спілкувались з паном Георгієм, тож були впевнені в його «адекватності» не хвилювались.
В дорозі я дорвалась до справжнього грузина: всю дорогу до дачі я не могла заткнутись і засипала нашого нового знайомого питаннями про його країну – загальний добробут населення, середня зарплата, віросповідання, культура та звичаї, побут, ставлення до політики, загальний розвиток країни… в результаті він не витримав і сказав (прим. Тут і надалі всі цитати, що пишуться російською мовою читайте з акцентом персонажів з фільму «Кавказька полонянка») «Ольга! Кто вы? Что вы учите? Политология? Социология? Какие вопросы!», «Нет, я просто очень люблю путешествовать и общения на такие темы мне помогает в открытии страны»
Культура Грузії – це вино. Причому це не п’янка, для грузинів вино – це спосіб наближення до Бога, оскільки цей напій згадується у Біблії. А всі проголошення тостів (які тривають приблизно по 10-15 хв, неймовірно цікаво!) – це молитва до Бога, зокрема подяка йому за любов, за батьків, за друзів…
По дорозі Георгій нам розповів легенду – звідки взялась Грузія. Мовляв, коли Господь роздавав всім народам землі, грузини запізнились, бо мали застілля і виголошували тости, допоки хтось з інших народів не сказав їм: «та що ви тут робите, там землю роздають!», а коли вони прийшли було вже пізно, бо всі землі було віддано. Грузини почали пояснювати чому вони запізнились – бо за застіллям дякували Богу своїми тостами (і почали їх повторювати). Господь почувши всі ці сердечні слова змилувався і сказав, що має лишень один клаптик землі – найкращої, настільки хорошої, що навіть нікому не хотів давати, а приберегти для себе, однак віддав її грузинам. Відтак, у грузинів невеличка, проте найкраща у світі територія.
Такі от легенди 🙂 під супровід розповідей ми доїхали до дачі і почалось грузинське застілля…
Інша філософія грузинів: гість – це посланець Бога. Ніколи не можна ображати гостя, бо то – страшний гріх. Гостей приймають вдома найкращими почестями і найбільшою радістю господарям дому може бути коли гість їхній дім сприймає як свій.
Відтак, пан Георгій почав нас частувати сиром Сулугуні (ні, не отою гидотою з супермаркету, а справжнім, чудовим сиром!), помідорами (я ніколи в житті не їла смачніших і соковитіших помідорів), лавашем та свіженьким хлібом, а до цього були два грузинських соуси на травах і звісно – біле домашнє сухе вино. Звучить наче мало, та всіх цих продуктів було так багато, що ми не переставали жувати.
Пана Георгія аж розпирало від радості, що нам посмакувало все, чим він нас пригощав, направду кажучи у нього ще було замариноване м’ясо, однак ми відмовились від приготування шашликів лише тому, що розуміли, що цей чолов’яга взагалі вмре від щастя, якщо гості ще й шашлик зацінять.
Звучали тости, які просто перевертали свідомість, коли говорять такі прості речі, а насправді такі глибокі думки. Я набравшись сміливості також виголосила два тости, на що пан Григорій сказав: «Ольга, наверное Вы в прошлой жизни были тамадой и жили в Грузии».
Ми не переставали йому дякувати за його люб’язність, та вибачались за зайві клопоти, а він нам пояснив, що то не клопоти, бо треба ставитись простіше до життя: «я имел возможность целый час ехать на машине и слушать любимую музыку, пока я вас ждал в аэропорту я очень интересно пообщался с охранником, полицейским и другими людьми, которые ждали, потом целый час я мог отвечать на ваши вопросы о моей страна, а сейчас я имею честь принимать вас как гостей в моем доме!»
О 4-й ранку застілля закінчилось, ми з дівчатами пробирали посуд, коли раптом з’явилась ідея покупатись в морі (а, так, забула сказати – дача пана Георгія прямісінько на березі моря), і хоча ми були втомлені та сонні, але принцип «ну а коли ще буде така можливість» спрацював і ми серед ночі побігли в море. Верещали і сміялись як навіжені – мабуть то було найкраще морське купання в моєму житті.
О 6-й ранку ми таки лягли спати. Перед сном я подумала: «таки є суть правди в тій легенді. Воістину земля від Бога».
Зранку нас застав дощ, тож з виїздом довелось почекати, за той час пан Георгій нам таки підсмажив (на сковороді щоправда) те замариноване м’ясо. Смачнішого м’яса в житті не куштувала!
А опісля він нас відвіз до сусіднього міста, щоб посадити на автобус.
На мою пропозицію компенсувати хоча б бензин відповів: «Молчи! Деньги – не самое важное в жизни! Есть вещи намного важнее!»
Ось так нас зустріла Грузія: незнайома людина їде туди-сюди майже 180 км, зустрічає, поселяє нас в своєму домі, відгодовує величезними щедрими порціями їжі, надає безкоштовний прихист на ніч, потім везе в найближче місто і за все це не бере жодної копійки.
В шоці від всієї цієї неймовірної гостинності ми відхопивши наші наплічники рушили далі – відкривати собі цю країну…

Далі буде… (готуйтесь до тривалої серії постів 🙂 )

15.09.2015

Досі не можу оговтатись,
Ольга Врублевська

І ще: любов яка була в мені до того таки недаремна. Я дійсно люблю цю країну. Переконалась з першого ж подиху.

Advertisements

2 responses »

  1. Пінгбек: Вина забагато не буває | опосередкована щирість

  2. Пінгбек: Іще одна рудоволоса промайнула | опосередкована щирість

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: