Місто шалених доріг та яскравих ночей

Posted on

З самого ранку 3-го вересня ми покинули хостел і подались на автовокзал, аби вирушити у напрямку грузинської столиці.
Нас очікувало непорозуміння – виявляється автобус до Тбілісі їхав з іншого автовокзалу, на який на щастя ви врешті-решт встигли добратись.
Їхали ми ультрасучасним автобусом фірми Metro Bus, окрім зручних сидінь і можливості випити каву/чай, там був wi-fi, а перед кожним сидінням було вмонтовано невеличкий екран, видавались навушники і з бази можна було вибрати до перегляду фільми, мультики, музику, на різних мовах. Коштувало задовлення їзди на цьому автобусі 10$, що не є багато за поїздку тривалістю у 6 годин. (це я так типу роздумую – коли в нас таке буде).
Приїхали ми в Тбілісі в післяобідній час і в першу чергу подались до хостелу, аби позбавитись наплічників.
Ми зупинились у хостелі FreeStyle, що майже в центрі міста на вул. Д.Узнадзе. вхід в хостел лякає, страшні двері у якийсь двір, але зайшовши ти бачиш миле подвір’я з квітами і вельми особливу квартиру. Хостел – це дім, в якому живуть хазяїни: на першому поверсі кімната на 5 ліжок, а пройшовши через кімнату є сходи в спальню господарів.
Господарі творчі люди – Тамара художниця, а її чоловік Алекс – фотограф. Дух творчості просто витає у їхній оселі у безкінечних фото, картинках, прикрасах, які висять повсюду.
А головне – гостинність Тамари. Щойно ми приїхали вона зготувала нам кави і пригостила печивом, обговоривши з нами маршрут куди нам варто піти. Словом, все чудово!  Ми оплачували 4 ночі, тож це нам коштувало по 30$ з людини. Бронювали не через букінг.ком, а напряму, зв’язавшись з ними у фейсбуку. Дуже всім раджу цей хостел, про який потім ще не раз розповідатиму у статтях.
Після поселення ми подались на обід у ресторанчик. На цей раз дорвались до хінкалі – таких собі пельменей з різними начинками, їх їдять руками і вони доволі великі. При замовленні ми не мучились вибиранням які їсти, а які ні, бо вирішили одноголосно – пробуєм все! І шокували офіціанта «three pieces of everyone type», і плюс ми собі ще замовили шашлик і до нього вино. Нуашо – дівчатка любительки поїсти 🙂 вечеря після цього обіду в нас щоправда вже не влізла.
Далі почалась прогулянка проспектом Руставелі, полюбувались парламентом, і блукали маленькими заплутаними вуличками у яких відчувалась вся суть Грузії – шум, гамір, веселощі і радість, все це вже у вечірньому місті і чудовому сяйві.
На одній із вуличок почули як в ресторані лунала пісня Океану Ельзи, спинились і послухали – дуже приємно.

А тоді подались до мосту Миру – нового сучасного пішохідного мосту неординарної форми, ну дуже цікаво!
Звідти пішли до площі з музичним фонтаном, піднялись сходами на верх, всілись на камені і любувались видовищем: нічне Тбілісі, яскравий-світломузичний фонтан і чудова музика. Неперевершено!
Поступово настав час повертатись додому, адже як не-як-як вечір пізній, три дівчини, чуже місто… Тут і почались пригоди.
Шановні, в Грузії дороги – це божевілля. Ви колись чули анекдот про грузинського джигіта і їзду на світлофорах? (хто не чув – відгукніться, в коментах напишу) так от – там мені з того анекдоту перестало бути смішно. БО ТО ПРАВДА. Там шалена їзда! Пішохідних переходів практично нема! Дорогу потрібно перебігати і то дуже різко, бо машини не зупиняються! Бути там збитим – простіше простого.
Але ми, три дурепи, тоді ще не знали аж таких подробиць і не хотіли переходити одну з найбільших доріг міста у 4 полоси, де шалена їзда, бо думали, що «трохи далі буде зебра». Коли ми мотали вже десь певно 4-й кілометр вздовж нічної траси (де по другу сторону річка, без можливості підйому на міст) то ми доперли, що походу вже зебри не буде і треба реально ту дорогу перебігати.
В результаті ми таки перебігли цілі і живі, але перейти дорогу там то таки екстрімчик. (Навіть наш товариш Георгій нам написав «сприймайте це як екстремальну атракцію»).
Нічними вуличками рівно о 12-й ночі ми дойшли до хостелу і погрузились в сон.
День видався насиченим та цікавим, а згадки про вигляд Тбілісі в світлі ліхтарів ще мелькали у свідомості крізь сновидіння.

02.10.2015

І досі згадки мелькають…
Ольга Врублевська

Advertisements

6 responses »

  1. >Ви колись чули анекдот про грузинського джигіта і їзду на світлофорах? (хто не чув – відгукніться, в коментах напишу)

    не чув такого, напиши плз

    Відповіcти
    • Їде грузин за кермом авто і на під’їзді до світлофору проїжджає на червоне.
      Пасажир йому: “Ти що! там же ж червоне!”; “Я джигіт!”
      Їдуть далі, вдруге та сама ситуація – проїжджає на червоне і гонорово: “Я джигіт!”
      Втретє під’їжджають до світлофора, зелене і грузин зупиняється. Пасажир: “А тепер чому ти зупинився? Зелене!”; – “А якщо звідтам джигіт?!”

      Анекдот про реалії грузинських доріг…

      Відповіcти
      • Прікольний анекдот )))
        В Турції теж повно таких джигітів, що їздять на червоне

  2. >Господарі творчі люди – Тамара художниця,
    точно Тамара чи може Тамуна? Чи для наших Тамара а для своїх Тамуна?

    Відповіcти
    • Ні, Тамара.
      Така ім’я в Грузії існує і воно навіть дуже розповсюджене (в них колись була цариця Тамара).
      А Тамуна – це інше ім’я, теж там розповсюджене.

      Відповіcти
  3. Пінгбек: Вина забагато не буває | опосередкована щирість

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: