Старе місто, екстримчик, вільність

Posted on

На другий день після нічних походеньк грузинською столицею ми вирішили відкрити собі стару Тбілісі, ту де ще зберігся колоритний дух давнини.
Проте спершу наш день розпочався із лобіані (пиріжок, схожий на хачапурі, але з фасолею) та чашки кави по-турецьки.
Далі ми піднялись до резиденції президента, а звідти до церкви святої Трійці, насамперед тому, що вона знаходиться на одній з найвищих точок, звідки відкривається вид на протилежний берег міста.
Проглянувши звідти наш маршрут, ми спустились до мосту Миру і подались на крісельну дорогу, аби піднятись на чубок старого Тбілісі. Зверху відкривається чудовий вид на той же міст Миру і помітно пам’ятник Вахтанга – засновника Тбілісі.
В старому місті нам у попах знову загуділа жага до пригод і ми вирішили, що он там на найвищій точці є хрест і ми до нього доліземо аби з тієї найвищої точки зробити селфі на фоні міста. Все б нічого, але лізти довелось по залишках старих оборонних мурів. Ні, ми не вандали, адже бачили, що вже і до нас хтось тудою лазив 🙂
Якась іноземна пані спочатку слідувала нашому прикладу, а потім бідолашна розкричалась «I’m affraid! I’m affraid!», що її аж знімали.
Вилізли ми майже без пригод, періодично сходячи з мурів на невеличкі ділянки-гірки, аби полюбуватись видом на місто і зробити кілька фото.
Своєї цілі ми досягли, до найвищої точки долізли, але жодна з нас не подумала ЯК звідти злазити. Ох в яких ми позиціях навкарачки звідти тільки не лізли… Фраза дня: «Дівки! Дупа – то є тормозильний апарат, пробуйте» тож за допомогою того апарату, який спочатку рвався кудись карабкатись ми і сповзли, дещо втомлені, якщо на правду.
А от виходити зі старого міста варто не на крісельній дорозі, а спускаючись особисто, так можна розгледіти цікаві та милі грузинські будиночки.
Одразу неподалік  старого міста славнозвісні бані Тбілісі. В них ми щоправда не пішли, а от на них – так.
Погляньте на фото і все зрозумієте 🙂 Там призупинитись, сіли просто на них (споганили не одне фото не одному туристу) та доїли лубіані, які залишились нам ще зі сніданку (дуже смачна страва, але аж надто великі порції) і не повірите – ми там навіть заснули (ото вже втомлені були)… Але десь через годинку прокинулись.
А після цього ми продовжили маршрут до центру міста, де нас чекала приємна несподіванка – на терасі одного із закладів ми помітили земляка та чудового шоумена – Сергія Притулу. Він саме виходив, тож скориставшись нагодою ми з ним сфотографувались.
Сергій виявився височезним 🙂 , дуже приємним та веселим співрозмовником, та порадив нам ще в які міста варто навідатись.
А далі ми подались до фунікулеру аби піднятись у великий сімейно-розважальний парк на горі Мтацмінда, звідки можна полюбуватись пейзажем сутінкового міста.
Скажу я вам – київському фунікулеру до нього ще фунікулерити і фунікулерити (не в одному місті бачила цей вид транспорту, а от на таку висоту та на таку відстань ще не бачила).
Парк дійсно розважальний і якби ми були дітьми, то певно б звар’ювали від щастя. Чого лише вартий парк Юрського періоду – де величезні фігури динозаврів не лише рухаються, а й ричать! (де ж моє дитинство!), однак головним об’єктом нашої подорожі було величезнюще чортове колесо! І не зважаючи на те, на яку висоту ми безстрашно піднялись і не зважаючи на те, що воно підозріло рипить – я всім наполегливо раджу – на чортове колесо ідіть! Звідти, з самого верху чудово освітлюються головні споруди міста, тож можете зробити перевірку чи все ви бачили.
До речі, будучи на чортовому колесі ми помітили стадіон, що освітлювався і зрозуміли ЧОМУ за день до того по столиці ходила така значна кількість мужиків у спідницях. Як виявилось то були шотландські вболівальники, які ще 3-го вересня наспівували на вулицях веселих пісень, а 4-го після поразки ходили як чіп п’яні та пригнічені.
Спустились ми до вечері на одну із центральних вулиць (на жаль через складність грузинських слів більшість назв забула), де знайшли заклад, що спеціалізується на хачапурі. Там замовили так звані «аджарські» із сиром та яйцем. Смачно дуже, проте ми брали найменшу порцію, а вона все одно була дуже великою (в результаті несли в коробці в хостел залишки 🙂 )
На цей раз шлях для повернення обрали іншу, де не довелось би так небезпечно перебігати дорогу.
В хостелі дівчата вже полягали спати, а я ще трохи сиділа у вай-фаї і здавалося б день минув без вина, але ні – мексиканець Густаво, який теж жив у хостелі запропонував мені келих білого домашнього вина. Спочатку я думала відмовитись, а потім інстинкт «Нуаколише» в мені переміг – бо дійсно коли ще буде нагода сидіти на чужій кухні, пити смачне домашнє вино, та розмовляти з мексиканцем на англійській про мою та його країну.
Подекуди у нас виникав мовний бар’єр, однак ми його успішно подолали: слова, невідомі Густаво англійською він казав іспанською, а я те саме робила італійською. Багато слів в цих мовах спільнокореневі, тож ми порозумілись.
Мій новий знайомий виявився доволі неординарною особистістю – він «вільний фотограф» – наголосив, що не працює ні на кого, робить знімки (переважно простих людей), і лише інколи продає їх в різні колекції і з цього має заробіток аби подорожувати по світу. Так, життя незвичне, я знаю, що я так ніколи б не змогла і в той же час я чимось захоплююсь людьми-черепахами, коли весь їхній дім на них самих, поміщається в одному наплічнику і вони самі не знають де опиняться завтра. Бродяжий дух свободи 🙂
Невдовзі я пішла спати і перед сном думала – дійсно хостел Free style –  у ньому навіть проживають вільні люди, сповнені волі робити що заманеться.
Так минуло 4-те вересня у Грузії, країні, що впивається у думки та свідомість.

06.10.2015

Вільнодумно,
Ольга Врублевська

Advertisements

10 responses »

  1. Дупа – то є тормозильний апарат

    І пригодошукальний 😀

    Відповіcти
  2. А щодо назв, то їх легко знайти на чеках чи квитанція про оплату. Але їх треба забирати із собою, а потім розгрібати.

    Відповіcти
  3. А де ви прапор України взяли, той що на фотографії з С. Притулою?

    Відповіcти
  4. Пінгбек: Вина забагато не буває | опосередкована щирість

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

irynaskitchen.wordpress.com/

Європейська Кухня з Іриною Чорній

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: