Чудовий подарунок в інші краї

Posted on

І довершуючи тему мандрівок, розповім про ще одну, що трапилась мені цієї осені.
Так склалось, що я отримала в подарунок подорож «Сировинний тур Закарпаттям», звісно що гріх відмовлятись якщо дарують можливість подорожі та й ще все тобі оплачують 🙂
Тож на початку жовтня, а саме в суботу вранці зі Львова на Закарпаття рушив автобус.
Перша зупинка (не враховуючи придорожнього кафе «окей») була у палаці Шенборнів, що на Закарпатті. Внутрішня частина палацу не надто приваблива, так як радянська влада постаралась аби знищити наявну там красу, однак парк навколо палацу чудовий – у той день стояла тепла осіння днина і можна було з насолодою прогулятись алеями, якими свого часу прогулювались вельможі.
Наступна зупинка – обід у Мукачеве, вже був запланований і приготовлений для всіх. Перекусили ситно, однак не скажу, щоб щось мене особливо вразило.
А після цього була екскурсія замком Паланок. Півроку тому, коли я їздила в Мукачеве з моєю подругою – я й уявити не могла, що повернусь сюди через півроку. Екскурсія, до речі, була дуже цікавою, екскурсовод замку вміла зацікавити слухачів.
Опісля цього ми подались в Берегово в термальні басейни. Тут була нагода порелаксувати в теплій воді просто на відкритому повітрі.
А вже потім – найцікавіша частина поїздки – дегустація вина. Ні, ця частина мене приваблювала не тому, що я відвідавши Грузію схибилась на вині, а тому, що помимо дегустації нас очікувала дуже цікава розповідь винороба пані Тетяни. Можна дуже багато цікавого дізнатись для себе і вкотре переконатись, що вино – напій від Бога, ні з чим не зрівняти. Тут же можна було вино і придбати, і що важливо – куплене вино таке ж смачне, як і те, що давали скуштувати.
Далі нас чекав нічліг. Тут взагалі цікаво – автобус нас завіз у школу в якому селі, там нас пригостили вином або палянкою (місцева самогонка) і далі зачитували прізвища – хто до якої господині йде. Далі нас розвезли по цим господиням, по 6 осіб до одної.
На жаль в господині де була я, була ще й одна москальська бабця спрагла до випивки, яка не могла втриматись від вина, яким пані Магда нас пригощала.
Однак окрім вина нас чекала ще й традиційна угорська вечеря – суп бограч (з м’ясом, дуже-дуже смачний), місцеві голубці (замотані у виноградне листя), та пляцок.
Також пані Магда нас пригощала сніданком, де помимо бутербродів були великі пухкенькі оладки та смачнючі варення двох типів.
озеро СиневирТаке перебування в чужому домі вельми дивне, але й приємне – ти наче напросився в гості і тебе частують. Це безперечно родзинка подорожі, тому що саме в такий спосіб дізнаєшся колорит місцевості, адже ми вже були в селі за 6 км від угорського кордону і не просто там їли і спали, а й цікаво побесідували про різні реалії життя з пані Магдою.
Вранці нас завезли до місцевої церкви, зіграли для нас на старовинному органі, а потім повезли в селище Іза. Тут ми спостерігали дивовижні вироби з лози і наступний пункт – дегустація сирів, просто на виробництві. Все дуже смачно.
А тоді – ми подались вгору! 🙂 озеро Синевир – давно хотіла на ньому побувати, адже хто ще з молодших класів не чув розповіді про Синь та Вира? 🙂
Тут же нас і частували карпатським обідом – супом і картоплею з м’ясом.
водоспад ШипітІ врешті-решт – остання зупинка водоспад Шипіт, який через відсутність дощів не був надто водянистим.
Тим не менше, ця подорож мені дуже сподобалась (при нагоді ще раз дякую за подарунок), і я її вельми раджу – чудовий спосіб провести вихідні. Особливо підійде людям, які не є надто вправними в організації і які потребують аби за них все організували – тут все просто: заплатили гроші і всюди вас везуть, все вам показують.
В подорожі був хіба один недолік: екскурсовод пан Микола. Ні, дядько то був дуже розумний, однак аж надто невгамовний. В автобусі цей чолов’яга дорвався до мікрофону і просто таки не замовкав! «А подивіться наліво – то є труба, по якій постачається газ»; «А подивіться направо – то є церква»; «А тепер дивіться на ліво, такі хати будували ще за Австрії»; «О! дивіться прямо! То дівчинка веде стадо корів пастись»… і так безперестанку!!
Але це ще не все – в нашій туристичній групі було правило: хто запізниться і прийде пізніше назначеного часу – той співає пісню. На спільне горе одного разу запізнився пан Микола… вже після другої пісні ми йому сказали, що прощаємо його запізнення (лиш би припинив співати), але ні! Він ще 3 пісні проспівав, на усіх відомих йому діалектах і мовах…
Зрештою, в анкеті, де заповнюється відгук про поїздку я й вписала один-єдиний мінус: «пан Микола забагато говорить».
Все решта – суцільний позитив. Дякую за ті вихідні! 😉

23.10.2015

Непосида,
Ольга Врублевська

Advertisements

One response »

  1. Пінгбек: Іще одна рудоволоса промайнула | опосередкована щирість

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

irynaskitchen.wordpress.com/

Європейська Кухня з Іриною Чорній

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: