Про власний нежить і чужі війни

Posted on

От буквально позавчора  я спілкувалась з моїм колегою, пояснюючи йому тонкощі різних логістичних процесів аби донести до його голови, що не так просто здійснити перевезення якогось окремого вантажу, щоб вдовільнити його нераціональне бажання, а він у підсумок нашої розмови сказав: «Оля, моя сестра часто вживає фразу: «Мене мій насморк хвилює більше, ніж війна в сусідній країні» от і для мене зараз так. Ви мені розповідаєте про всі процеси, я наче Вас і розумію, але все одно – мене найбільше колише вирішення моїх проблем, а не розуміння всіх інших».
Чомусь дуже та фраза запам’яталась «Мене мій насморк хвилює більше, ніж війна в сусідній країні», бо можна безперечно стверджувати щодо неправильності такого світогляду, щодо необхідності альтруїзму і обширного світогляду, щодо взаєморозуміння. І можна свідчити, що у світі, де люди думають лише про себе самих ні чого доброго не буде, бо лише налагоджена співпраця і взаємна координованість – запорука успіху (адже ж саме так я вважаю)… але… але… все одно чомусь ця фраза заядло ось уже третій день поспіль виникає у моїй голові.
Виникає так, що я вже й сама ладна погодитись: мабуть буває таке, коли це виправдано. Коли власні соплі треба ставити на перше місце і чхати що там у кого. Мабуть буває, коли треба просто пропитатись егоїзмом і перш, ніж кидатись на порятунок інших – допомогти самому собі.
І ось вже потім я подумала – а може й собі спробувати? Хоч на деякий час виставляти власний нежить на першочергове значення? (хто ж бо про нас подбає як не ми самі) Може варто інколи забувати, що десь там у когось іншого війни і усвідомити своє зараз і тут?..
А зараз тут своєрідний «нежить». І я на етапі коли він мене понад усе інше “колише”.

29.10.2015

З осіннім настроєм,
Ольга Врублевська

Advertisements

8 responses »

  1. Координованість і спільна праця цілком можливі в суспільстві де люди думають лише про себе. Невидима рука ринку всіх скерує. 🙂

    В книжці Атлант розправив плечі гарно написано: “Я клянусь своїм життям і своєю любов’ю до нього, що я ніколи не житиму заради іншої людини і ніколи не змушу іншу людину жити заради мене.”

    Якщо задуматись – мудре правило. Бо важко бути щасливим якщо живеш для іншої людини, а зробити іншу людину щасливою – неможливо, поки та сама себе не зробить. Та свою потрібність іншим люди (я то точно) схильні перебільшувати. А от людині якій вже самій добре, простіше зробити краще іншим людям.

    Відповіcти
  2. Я кажу, що перш за все треба любити себе, а потім вже всіх інших. Тобто спочатку треба дбати про свій власний “базовий комфорт”. Бо в кожної людини є така необхідність “базового комфорту” а це умови проживання, фізичне та психоемоційне навантаження і т.д. Тобто якась гармонія в житті з якою комфортно жити. Так от нею не треба жертвувати заради іншої людини, бо в результаті буде тільки гірше і будеш сам в тому винен. То вже скільки я разів був свідком того.

    Відповіcти
    • Це до попереднього коментаря де йдеться про книгу “Атлант розправив плечі”.

      Відповіcти
    • Ну і до третьої третини публікації також. Просто у Вашого колеги трохи інша ситуація. Є відпрацьовані процеси, які ніхто не зобов”язаний через чиїсь примхи міняти. Це стосується не тільки логістики.

      Відповіcти
      • У мого колеги світосприйняття де “абсолютно все тут і одразу”, а так не буває. Мусить бути системність. Власне, помимо всіх філософій, які тут розвели щодо щасливості себе і інших я мала на увазі насамперед роботу, яка для мене більше не насамперед (даруйте тавтологію).
        Просто з огляду на деякі недавні події в моєму житті і несподіване виникнення певного, щоб не вдаватись в подробиці скажімо, “нежитю” я зрозуміла, що насамперед є Я. А тоді всі інше і проблеми всіх інших.
        Егоїстично, однак виправдано. 🙂

  3. А мені подобаються картинки, які гугл знаходить по запиту «нежить» 🙂
    https://www.google.com.ua/search?q=%D0%BD%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D1%82%D1%8C&tbm=isch

    Коли таке несподівано з’являється – тут і правда не до роботи 😀 😀 😀

    Відповіcти
  4. Пінгбек: Іще одна рудоволоса промайнула | опосередкована щирість

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: