Перлина біля моря

Posted on

Принаймні так кажеться про Одесу у відомій пісні. Я дуже давно хотіла навідатись в це місто, і вже понад півроку знала, що вельми вдало курсують потяги зі Львова: можна в п’ятницю ввечері поїхати, а в понеділок зранесенька повернутись. Причому хотіла поїхати в «не сезон», коли нема натовпу із туристів, а коли місто спорожніле і спокійне. Та все чомусь відтерміновувала цю мандрівку, а на ці вихідні таки вирвалась, ну просто як у Бродського: «Когда так много позади всего, в особенности – горя, поддержки чьей-нибудь не жди, сядь в поезд, высадись у моря»
Направду кажучи, цей обласний центр я відвідувала не вперше, бо ще у віці 5-ти років відпочивала там з батьками. Не пам’ятала майже нічого, окрім того, як ми в останній день стояли на пірсі і кидали монети в море аби ще туди повернутись.
З батьками повернутись не судилось, однак ось – через довгі 17 років я повернулась в Одесу.
Суботній ранок зустрічав сонечком і йдучи по перону я ніяк не могла збагнути, що дійсно це відбувається зі мною.
Далі було звичне продовження подорожі: поселення в готель (Готель Корона, дуже раджу!), а тоді ранкова кава. (Так от йдучи з вокзалу по вул.Пушкінській ліворуч буде непомітна каварня Surpresso – смачнюча кава, раджу).
І от ще трохи ходьби і ось вона – Дерибасівська. Погода була настільки хороша, що я мимоволі подумала, що на Брайтон Біч мабуть знову йдуть дощі (хто бачив, той зрозуміє).
Некваплива прогулянка вздовж вулиці привела до перлини одеської архітектури – Оперного театру. Дуже і дуже гарно, можна спостерігати годинами.
Попутниці в купе – дві вельми цікаві старші жіночки з Миколаєва, що теж обожнюють подорожі, порадили в Одесі обідати в закладі «Компот» і порада була доречна. Тепер цю пораду я переадресовую усім читачам мого блогу – навідайтесь у «Компот» – кухня наче і проста, домашня, з відсутністю екстравагантних  страв, але наскільки ж смачно! І як би це не звучало банально – там неодмінно треба випити компоту! А їх там – до кольору до вибору, всі смачнючі.
Після обіду прогулянка пролягла до славнозвісних Потьомкінських сходів, спускаючись якими виходиш до морського вокзалу.
Досхочу нагулявшись цим неординарним вокзалом варто продовжити прогулянку Приморським бульваром, дійти до Тещиного мосту, а тоді продовжити прогулянку до вечірнього центру.
Для смачної і вишуканої вечері можу порадити ресторанчик Desire, що на вулиці Ланжерівській. Описати словами неможливо, варто спробувати.
На другий день маршрут проліг до моря! 🙂 а саме до пляжу Аркадія.
Я не бачила миті, щоб торкнутись моря рукою і нарешті таки помацала його аби пересвідчитись – це море! 🙂 (але море в ту мить захотіло помацати мої ноги 🙂 ) і знову кидання монет з пірсу…
Далі мандрівка ще була центром, і настільки мені вже в’їлась Одеса в підсвідомість і настільки я вже завчила пішохідні маршрути містом, що коли шлях пролягав на вокзал навіть виникло трохи суму і ностальгії за цим містом.
Поїзд відчалив, у купе були знову веселі попутники – типові Одесити, стареньке подружжя, з дідусем, який розповідав чимало анекдотів.
А у мене було відчуття ностальгії за містом, яке я любила ще задовго до того як сюди навідатись і сподіваюсь, що до наступних відвідин не доведеться чекати ще понад десятиліття.
Можу поставити собі відмітку – 12-й обласний центр України. Серйозна позначка, як на мене.

05.11.2015

Поціновувач перлин,
Ольга Врублевська

осіннє море:

UPD: Забулась додати – в Одеських маршрутках оплата за проїзд здійснюється при ВИХОДІ з маршруток. Вельми цікава практика – при поїздці ніхто не кричить “за проїзд оплачуємо!” і ніхто нікого не штуркає “передайте, будь ласка”; пасажари просто виходять через передні двері і перед виходом оплачують водію. Не знаю звісно як воно у час пік, однак практика варта уваги.

Advertisements

10 responses »

  1. Мій брат був в Одесі років десь 3 тому, розповідав що в магазинах його взагалі не розуміли коли розмовляв українською. Цікаво почути вашу думку.

    Відповіcти
    • Так, мовне питання – окрема справа.
      Таких проблем у моїй подорожі не трапилось.
      Так, люди між собою розмовляють російською, проте коли до них звертатись українською – розуміють, деякі навіть переходили на українську.
      При поверненні до Львова, одеське подружжя в купе, розповідало, що раніше одесити гірше ставились до української мови, а тепер більш лояльні.
      В той же час казали, що Одеса – за Росію і речі типу Одеської Народної Республіки там б дуже підтримали.
      Ось такі реалії….

      Відповіcти
      • Зате російськомовні люди не відвідують(або дуже рідко) україномовних сайтів, або форумів, а україномовні російськомовних сайтів, і доводиться робити або дві версії, або втрачати трафік, а разом з тим і гроші.

  2. «Жемчужину у моря» знають всі, але мені чомусь весь час здавалося, що ця їй більше пасує:

    Есть город, который я вижу во сне.
    О, если б вы знали, как дорог
    У Черного моря открывшийся мне
    В цветущих акациях город.
    У Черного моря!

    http://a-pesni.org/drugije/utchernogo.htm

    Відповіcти
  3. Але краще за Утьосова все ж цю пісню ніхто не виконував, хоча голосом співака він не володів. У нього просто душа співала про рідне місто.

    Відповіcти
  4. Пінгбек: Іще одна рудоволоса промайнула | опосередкована щирість

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: