Щось змінилось

Posted on

Час дуже швидко йде. Пишу все менше. Не тому, що не хочу розповідати – є багато чого розповісти. Насправді просто говорю менше, хоча все ще багато роздумую.
В мене все добре. Це мабуть дуже коротка, але і точна відповідь. І всі ті, хто хмуриться на мене, що я мовчу чи думають, що я чогось не договорюю – помиляються. Просто все добре. І нема бажання до кожного окремого лізти з моїми подробицями. Якщо ж когось якісь подробиці цікавлять – я охоче відповім, просто запитуйте.
В мене справді все добре, хоча час минає до неймовірності швидко. Тижні мелькають перед очима з коротким переривом на вихідні. Вихідні розписані вже на багато тижнів наперед. То поїхати туди, то поїхати до тих. І настільки швидкий той часу потік, що все те, що здається було лиш недавно насправді було кілька місяців тому.
Вчора помітила, що в коридорі на вішаку висить мій легкий плащик. Я досі не встигла його заховати у шафу до наступного сезону, бо здається одягала його ще зовсім недавно і він залишився там висіти, бо коли раптом стало чуть холодніше я подумала «це тимчасово, ще буде тепло і одягну», а потім довелось діставати ще тепліші речі і от я усвідомила, що зима зовсім близько, а на моєму вішаку легкий плащик досі чекає що якийсь із цих днів буде ще настільки теплий, аби я змогла його вдіти.
З вікна в моєму кабінеті видно дерево. Я люблю це дерево, бо нічого красивішого за дерево і небо з того вікна не видно, лиш суцільні офісні приміщення. Щодня відриваючи очі від комп’ютера на кілька хвилин я любувалась жовтизною того дерева. Сьогодні я помітила, що воно зовсім голе. Я прикро усвідомила, що все листя опало, що й не дивно для цієї пори року, але якось раптом зрозумілось, що осінь доходить до свого завершення, а мені її завжди мало.
Змінились життєві пріоритети. Не можу стверджувати, що робота коли-небудь була для мене першочерговим пріоритетом, але для мене було важливо їй присвячувати час. Я і далі роблю все можливе аби виконувати її настільки відповідально наскільки можу, однак перестала приймати все з нею пов’язане близько до серця відтоді як серденько заболіло. Все частіше посилаю працівників. Ні-ні, не грубо, моя коронна фраза: «зверніться з цим питанням до бухгалтера», бо не хочу більше брати на себе чиюсь роботу.
Часу все менше. Він так швидко плине, що постійно відчувається певний брак – зустрічі з друзями і товаришами, з якими постійно хочеш зустрітись, але все не хватає часу…
Зате про запас є перелік закладів у Львові, які хочеться відвідати. Як і перелік планів, які хочеться втілити, як і перелік місць, де хочеться побувати, як і перелік людей з якими зустрітись… але то мабуть після розв’язання дрібніших питань, що ще суєтою заважають.
Друзі продовжують одружуватись. В соцмережах траплялось випадково зауважувати дівчат, яких я не знаю. Після короткого з’ясування виявляється, що то чергова знайома, яка обзавелась новим прізвищем. Вже в четверте за рік я виділяю вихідні під те, щоб відвідати чиїсь розписку/весілля. З’являються такі ж плани і на наступний рік. Мабуть в мене просто той вік, де знайомі одружуються масово.
Вечорами мене клонить на сон. Чи то я за день так напрацююсь, чи то вже вік не той, однак якщо раніше пізнім вечором я лишень приступала до написання статті, то зараз з настанням вечора я розумію, що статті не вийде, і падаю спати, бо думки схожі на жмуток солодкої вати.
Чи є зараз якісь проблеми у моєму житті? Ні, нема. Мабуть лише бажання встигати більше. Бувають маленькі непорозуміння, чи незначні труднощі, однак страшно подумати, що вперше за не знаю який період часу нема жодних наявних проблем. Хіба так буває? Щоб просто, без зайвих тривог виконувати низку потрібних речей і при цьому почуватись цілком спокійно, душевно врівноважено і на своєму місці? Очевидно, це причина чому я стала менше спілкуватись з людьми – все настільки вдало складається, що в цьому страшно признатись, бо раптом ж хтось захоче цьому завадити чи скривдити?
Словом, в мене все добре. Дякую тим читачам, які залишаються зі мною, незважаючи на не часті публікації. До речі, на блозі з’явився хтось, хто постійно читає з Норвегії. Дуже приємно, що навіть не зважаючи на мою непостійність в постах, хтось стає постійним читачем. Дякую за увагу.
Здається розповіла щойно на блозі більше, аніж говорила будь-кому за останні кілька місяців. Дякую моїм відданим читачам, що завжди тут.
А ще мені шкода що закінчується осінь. Все решта гаразд. Спасибі.

13.11.2015

Задумливо-меланхолічно,
Ольга Врублевська

Advertisements

7 responses »

  1. Прочитала наче про себе. Дякую)

    Відповіcти
  2. І в мене таке враження, що то мої думки. Але все в нашому житті тимчасове. Тому насолоджуйся цим прекрасним періодом. Осінь закінчується а попереду чудова зима, із вихідними та святами. А щоб писати тобі завжди ставало часу і натхнення, а мені ні. Тому з часом і потребою, коли “щось” реально почне пиляти душу ти обовязково нас здивуєш своїм чудовим постом.!!!

    Відповіcти
  3. Прочитавши цей пост, мені чомусь хочеться сказати: “бачите, як все змінилось”. Мені ця фраза чомусь першою на думку прийшла, хоч я про Ваше життя знаю тільки з публікацій на блозі і судити не можу чи все змінилось, чи не все.

    Відповіcти
    • Дуже широко усміхалась коли прочитала Ваш коментар.
      Річ в тім, що наприкінці літа одна людина сказала те саме, і настільки воно було влучно, що я це навіть почепила за статус у соц.мережі “бачиш, як життя змінилось” – в чомусь так воно і є
      Ви, хоч і не знаєте мене особисто, та все ж дуже тонко розумієте завдяки читанню, за що і дякую.

      Відповіcти
  4. Пінгбек: Іще одна рудоволоса промайнула | опосередкована щирість

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: