Monthly Archives: Січень 2016

Замінність незамінних

Posted on

Вона дуже розумна. Про неї кажуть, що голова як комп’ютер. І справді аналізувати і контролювати всі процеси, як то робить вона практично неможливо. Вона почала працювати ще студенткою, що дозволило їй за якихось 10 років зробити престижну кар’єру і обійняти серйозну посаду.
Хтось її вважає стервою, бо й справді інколи вона себе такою проявляє, але зрештою займаючи таку посаду і виконуючи таку роботу інколи не можна реагувати по-іншому. З другого ж боку – вона дуже красива і навіть приємна та весела.
В неї завжди багато роботи, тому інколи вона ігнорує телефон. Вона здатна виконувати багато справ і відслідковувати різні процеси. Якось сталось так, що на неї перекинули кілька різних проектів, різних підприємств і вона справлялась. На таку як вона директори моляться, бо знають що в ній їхнє спасіння і як не вона, то навряд чи хтось щось зробить.
До неї постійно звертаються за порадою нижчі за рангом. Вона на мить відривається, допомагає, пояснює і знову поринає головою у свою роботу.
Щоб описати коротко – вона працює десь так за 5-х. Саме так: мозок цієї людини здатен переварити інформацію, яку будуть опрацьовувати 4-5 осіб. Read the rest of this entry

Advertisements

Негативний досвід для покращення переконань

Posted on

Доброго дня усім читачам, вітаю із завершенням циклу різдвяних свят, сподіваюсь всі вже доїли свої смаколики та готові повернутись до буденного життя.
Ось я вкотре пропала із публікаціями… На цей раз в зв’язку з госпіталізацією.
Рік мій почався доволі важко. Знала, що січень буде дуже складним, але не мала гадки, що аж настільки. Вже двічі побувала в поліції і от вперше в житті побувала в лікарні.
Річ в тім, що пішла на обід в заклад громадського харчування, з’їла відбивну запечену під сиром з овочами і грибами, ввечері вже нічого не вечеряла, бо почувалась не надто добре, а вночі стало геть кепсько. На другий день на роботу не пішла, думала, що дома перебуду. До лікарів та державної медицини виходячи зі сімейного досвіду завжди мала доволі негативне ставлення, тож звертатись до когось за допомогою не хотіла. Не зважаючи на прийняті на ліки температура продовжувала рости і коли дійшла до позначки 39 стало ясно, що пора викликати швидку.
То були найдовші хвилини чекання в моєму житті. 40 хвилин! Та коли вони приїхали я вже була ледве притомна. Сказали, що мені ще пощастило, бо бачте на весь Личаківський район Львова лише дві машини швидкої допомоги! Одразу прийняли рішення везти в лікарню. Read the rest of this entry

Внутрішній туризм це потреба!

Posted on

Саме зараз коли звідусіль мені чутно як люди складають переліки справ, які хочуть здійснити у новому році, що розпочався, я та хто кидає заклик «подорожуйте!» Зокрема, я вважаю, що найважливіше – це внутрішній туризм, себто подорожі в межах своєї країни.
Хто читає мій блог на постійній основі мабуть помітив, що у мене на меті відвідати усі обласні центри України. Поки що у 12 міст моя нога ступила. Близькі вже часто запитують: «Ну що? Куди далі?» Насправді я дуже не охоче ділюсь власними планами, проте в мене є кілька маршрутів на кшталт «як вклавшись у 3-денні вихідні виїхати в п’ятницю після роботи і повернутись в понеділок до роботи» Цього року на меті бодай 4-5 нових обласних центрів і ще навідатись у ті, які вже свого часу полюбила.
Особисто мої проблеми вже полягають у тому, що відвідавши всі західні області та чималий шмат центральних областей, настає потреба «рухатись кудись на схід», що в міру відстані та транспортного сполучення не так просто.
Але давайте обговоримо детально про внутрішній туризм, його переваги і труднощі та чому він такий важливий та потрібний для кожної особи. Read the rest of this entry

Коли ми починаємо брехати?

Posted on

У мене є маленька племінниця, якій ще не виповнилось й року.
Вона – звичайнісінька малеча, що любить гратись, шукає нових забавок, обожнює, коли їй вділяють часу, хникає коли втомлена, вередує коли їй щось не до вподоби і плаче коли її щось болить.
Вона – дуже щира і справжня. Якщо людина їй не подобається – вона не піде до неї руки і одразу негативно зреагує. Коли людина їй подобається – вона потягне до неї руки і довіриться їй.
Вона ще не переймається тим чи подобається комусь її реакція. Чи приємно людині,  яка хотіла її поняньчити що вона від неї відвернулась і подалась до когось іншого. Є вона, є її вподобання і все. Її не цікавить інше чи інші.
Ми всі ставимось з розумінням до цього: адже це – дитина. Їй природна така поведінка. І зрештою, всі ми були такими.
Мене цікавить інше: коли саме це змінюється? Коли ми починаємо брехати? Коли дитина, якій не сподобається подарунок від тітки ввічливо усміхнеться і подякує, аніж як зараз – відкине це вбік?
Як не кажіть, всі ми брешемо: якщо не словами, то принаймні вчинками у тій же ввічливій посмішці до людини, яку насправді не хочемо бачити, у радісному виразі обличчя коли насправді нам не втішно, у привітних нотках голосу до нестерпних колег, у мужній стриманості коли нам хочеться кричати, та у терпінні коли насправді нам болісно. Read the rest of this entry

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою