Коли ми починаємо брехати?

Posted on

У мене є маленька племінниця, якій ще не виповнилось й року.
Вона – звичайнісінька малеча, що любить гратись, шукає нових забавок, обожнює, коли їй вділяють часу, хникає коли втомлена, вередує коли їй щось не до вподоби і плаче коли її щось болить.
Вона – дуже щира і справжня. Якщо людина їй не подобається – вона не піде до неї руки і одразу негативно зреагує. Коли людина їй подобається – вона потягне до неї руки і довіриться їй.
Вона ще не переймається тим чи подобається комусь її реакція. Чи приємно людині,  яка хотіла її поняньчити що вона від неї відвернулась і подалась до когось іншого. Є вона, є її вподобання і все. Її не цікавить інше чи інші.
Ми всі ставимось з розумінням до цього: адже це – дитина. Їй природна така поведінка. І зрештою, всі ми були такими.
Мене цікавить інше: коли саме це змінюється? Коли ми починаємо брехати? Коли дитина, якій не сподобається подарунок від тітки ввічливо усміхнеться і подякує, аніж як зараз – відкине це вбік?
Як не кажіть, всі ми брешемо: якщо не словами, то принаймні вчинками у тій же ввічливій посмішці до людини, яку насправді не хочемо бачити, у радісному виразі обличчя коли насправді нам не втішно, у привітних нотках голосу до нестерпних колег, у мужній стриманості коли нам хочеться кричати, та у терпінні коли насправді нам болісно.
Коли ми стаємо такими? На якому етапі життя нас покидає наша щирість і ми силоміць вписуємо себе у рамки світу, де потрібно відповідати якимось нормам та відставляти своє «я» на задній план?
Свого часу один мій старий викладач казав, що діти – то створіння, яким притаманне 6 чуття: чутливість. Чутливість у сприйнятті всього: болю, радості, людей.
З часом ми це втрачаємо. Або якщо точніше, «замуровуємо» цю чутливість у собі. Ми все ще відчуваємо, що ця особа нам не приємна, але тепер ми терпимо її. Ми все ще відчуваємо біль від роздряпаного коліна, однак вже не плачемо після падіння, як то було колись, а думаємо щоб продезінфікувати рану. Питання лише коли це стається? Коли ми переходимо межу? Коли ми починаємо брехати?
Я не знаю відповіді на це питання, бо не пам’ятаю сама відколи я така. Спробую поспостерігати за племінницею, може зрозумію.
А тим часом – дитячості вам. І чутливості. Не брешіть собі. Хоч інколи виставляйте себе та свої почуття на перший план, забуваючи про норми дорослого світу.

04.01.2016

Все ще трохи дитина,
Ольга Врублевська

Advertisements

5 responses »

  1. А от якраз десь в такому віці і починаємо…
    Коли кажемо «кака», а нас вчать, що її треба з’їсти і сказати «дякую».

    І так потім все життя: яку б каку нам не підсунули ми хаваємо і дякуємо 😦

    Відповіcти
  2. “Питання лише коли це стається? Коли ми переходимо межу? Коли ми починаємо брехати?”

    Тоді, коли ми починаємо усвідомлювати які можуть бути наслідки від сказаної нами правди.

    Відповіcти
    • Дуже влучна відповідь!
      Саме так мабуть воно і є.
      От тільки в кожного різний вік цього усвідомлення.

      Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: