Негативний досвід для покращення переконань

Posted on

Доброго дня усім читачам, вітаю із завершенням циклу різдвяних свят, сподіваюсь всі вже доїли свої смаколики та готові повернутись до буденного життя.
Ось я вкотре пропала із публікаціями… На цей раз в зв’язку з госпіталізацією.
Рік мій почався доволі важко. Знала, що січень буде дуже складним, але не мала гадки, що аж настільки. Вже двічі побувала в поліції і от вперше в житті побувала в лікарні.
Річ в тім, що пішла на обід в заклад громадського харчування, з’їла відбивну запечену під сиром з овочами і грибами, ввечері вже нічого не вечеряла, бо почувалась не надто добре, а вночі стало геть кепсько. На другий день на роботу не пішла, думала, що дома перебуду. До лікарів та державної медицини виходячи зі сімейного досвіду завжди мала доволі негативне ставлення, тож звертатись до когось за допомогою не хотіла. Не зважаючи на прийняті на ліки температура продовжувала рости і коли дійшла до позначки 39 стало ясно, що пора викликати швидку.
То були найдовші хвилини чекання в моєму житті. 40 хвилин! Та коли вони приїхали я вже була ледве притомна. Сказали, що мені ще пощастило, бо бачте на весь Личаківський район Львова лише дві машини швидкої допомоги! Одразу прийняли рішення везти в лікарню.
Привезли мене в інфекційну лікарню. Отямилась і почала усвідомлювати що діється вже коли була під капельницями.
В принципі, так і минуло три дні – постійно лежачи, капельниці, ліки, медперсонал. Далі вже просто відпросилась додому, хоча до вівторка я ще рахувалась на лікарняному і телефонувала до лікарки щодо мого стану.
Мушу зазначити, що у моєму нещасті я все ж виявилась везучою: інфекційна лікарня Львова у дуже хорошому стані. Всюди ремонт, у палаті по двоє людей. Усі капельниці, ліки надаються безкоштовно. Попросили докупити лише антибіотик, якого в них не було. Але найважливіше – це медперсонал. Ніхто в мене не вимагав жодних взяток. Медсестри ставились як до рідної. Лікар кваліфікована. Дуже приємно вражена, це вкрай розбило мій негативний настрой щодо медицини. Щиро дякую лікарю та усім медсестрам за наданий мені порятунок.
Моя однопалатниця розповіла, що “грошової подяки” тут теж не беруть. Вона коли давала лікарці та відмовилась зі словами “в нас тут так не прийнято”. Тож в результаті ми просто залишили трохи коштів як благодійний внесок на відділення. Ставки фіксованої нема, кожен давав як міг, деякі люди і 20 гривень.
Загалом я зараз майже одужала, просто тепер сиджу на суворій дієті. Щоб пояснити, ось діалог, який відбувся вранці в лікарні між моєю однопалатницею (О) та медпрацівником (М):
М: Сніданок!
О: Добрий день! А що сьогодні а сніданок?
М: з якої ви палати?
О: 10
М: А, харчове. Для вас: рис, варений на воді без солі і цукру
О: вчора таке саме було… а можна нам щось інше з’їсти?
М: ви вже своє з’їли, а тепер: рис – на воді, без солі і цукру

Отака сувора правда життя.

І на останок: Ресторанчик “Флорес”, вул.Зелена,44 – вниз по вулиці, зліва, дещо нижче від водоканалу. Часто навідувалась у цей заклад, дуже все було смачно. Тепер же не пораджу нікому. З’їла їхнє “м’ясо по-французьки” і як наслідок: гостра кишкова інфекція. Оскільки більше ніде в той день я не харчувалась і після обіду там, нічого іншого не їла винятків звідки отруєння нема.
Ноги моєї більше там не буде. І не раджу нікому.

21.01.2016

одужуючи,
Ольга Врублевська

Advertisements

2 responses »

  1. Тре’ було то всьо парою стопарів коньячку запити і було б все добре — попитай в Воробуса про техніку безпеки в генделиках 😀

    P.S. «Швидка» явно “бєса гнала”
    1. вони поділені не по районах, а по своїх підстанціях в один і той же Личаківський район можуть їхати машини і з Орлика і зі Здоров’я і з Медової Печери. Друге питання, що в нас зараз щорічна акція – ковзанка на все місто, і вони ганяють як срані електровіники на ламані руки/ноги, на ДТП і т.д.
    2. Норма по місту – 10 хвилин. За 40 хтось мав дістати неслабих люлєй.
    3. В них є пріоритети по симптомах. Якщо ти скаржилася тільки на високу температуру і не згадала про отруєння, то тебе поставили в чергу після всіх бабушок-старушок, які висказали їм всі свої болячки.

    P.P.S. Якби ‘сь сама здогадалася, що треба в лікарню, то могла просто подзвонити і сказати “ай нід хелп”. Луганська—Лисеницька – якраз десь 10 хвилин. 😉

    Відповіcти
  2. Пінгбек: Тепло-сніжна промайнула | опосередкована щирість

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: