Найпівнічніша точка, здійснення мрії та пошана полякам

Posted on

Після обіду 14 лютого я прилетіла у місто Гданськ.
Тут мушу окремо згадати і подякувати блогеру Ігору uabanker. Раніше я не думала про Гданськ як про мету моїх мандрівок, однак після знімків, які він мені влітку прислав з цього міста я захопилась і якось зародилась ідея відвідин, яка доволі швидко реалізувалась, на благо є лов кости.
Знаходиться це місто аж ген-ген на півночі Польщі, на Балтійському морі і поки що це найпівнічніша точка світу де мені довелось побувати.
Всі ми знаємо, що «Друга світова війна розпочалась 1 вересня 1939 року коли Гітлер атакував Польщу», проте не всі вдаються у детальніше вивчення, щоб довідатись, що почалась ця жахлива війна саме з Гданська.
Власне Гданськ і дуже потерпів: 90% міста було зруйновано. Тим не менше, після війни, не зважаючи на складну економічну ситуацію, поляки завзято приступили до відбудови міста. Місто, яке будувалось ще з середньовіччя відбудувало свою архітектуру за 50 років!Саме це і найбільше вразило мене у місті, бо коли споглядаєш ці будівлі, кожна з яких така особлива і має у собі свою історію ти раптом згадуєш що ні! Вона не стоїть тут століттями! Її відбудували не так давно за початковими проектами аби передати нащадкам цю культурну спадщину.
От вона – любов до міста! (І тут гірко визнаю, що ганьба нам львів’янам, ми ж бо практично не постраждавши у 2-й світовій, після війни так і не спромоглись відбудувати свою знищену у 1939 році  архітектурну перлину – церкву святого Духа, хоча скільки про це говорилось!)
Помимо цього, Гданськ чудовий! Містом протікає ріка і прямісінько в центрі є чудова набережна по якій можна досхочу прогулюватись і романтично повечеряти в одному з ресторанчиків (особисто від себе пораджу заклад Pod Bandera).
Вечірній Гданськ чарівно освітлюється, а сполучення центральних вулиць настільки  просте, що можна не хвилюватись, що заблукаєте: з легкістю переходите з однієї вулички на іншу так, щоб оглянути повністю центр, який не залишить нікого байдужим. Особливо Королівський тракт (ул. Длуга) – незрівнянне видовище!
Візитівка міста: базиліка святої Марії – величезна, неосяжна споруда висотою 80 м, що здатна помістити 25 тис осіб, яку доводиться обходити кругами аби детально роздивитись. Шкода лиш, що оглядовий майданчик вежі взимку закритий.
Ну а оскільки Гданськ місто морське, то як бути там і не побачити моря? Це і було ціллю другого дня перебування. Щоправда, на рецепції готелю порадили не їхати в порт, мовляв там не цікаво, а радше навідатись у надалеке провінційне містечко Сопот, куди що 15 хв їздять електрички, де є довгий пірс, що буквально дає можливість «прогулятись в море» та полюбуватись краєвидами.
Містечко доволі миле, пірс чудовий (о, я нарешті здійснила мою мрію і побачила ЯКЕ ВОНО – море ВЗИМКУ! 🙂 )
Але найцікавіше – то лебеді на пляжі у Сопоті. Таких безстрашних птахів я ще не бачила! Вони буквально сунуть на тебе табуном і обнюхують на наявність їжі! Але коли їм кинути шмат хліба трохи далі вони (доволі товстенькі) не встигають добігти, бо наглі чайки одразу хапають усе. Словом, чудернацьке видовище! 🙂
На обіді я опинилась в такому закладі як Pod Ryba, про нього було відомо ще до поїздки завдяки TripAdvisor. Скажу просто: будете там – неодмінно завітайте. Щоправда звідти викотитесь як колобок.
І на останок, найцікавіше. Зворотній рейс з Гданська вилітав о 6:40. На світанні потрібно було бути в аеропорту, що 17 км за містом. Я з жахом думала про витрату на таксі (безвихідь, що ж робити), АЛЕ! У Гданську всі нічні автобуси БЕЗКОШТОВНІ! (спочатку теж не повірила, але кілька осіб це підтвердили). І їздять вони чітко за графіком, в сторону аеропорта теж. Тому на таксі вдалось суттєво зекономити.
Світ великий, і я не знаю чи ще коли-небудь повернусь у Гданськ, проте це місто справило на мене незабутнє враження.  Ось вже минув тиждень, а мені досі не йде з голови подвиг людей, які відбували своє місто після таких руйнацій.
Безмежна повага полякам. Ні, Польща то таки всім закордонам закордон. І нам українцям від сусідів варто вчитись.

24.02.2016

З повагою і найкращими згадками,
Ольга Врублевська

Advertisements

2 responses »

  1. Радий, що місто тобі сподобалось 🙂 Про нічні автобуси, до речі, не знав. Правда я бував там лише вдень)

    Відповіcти
  2. Олександр Шевченко

    Чудова розповідь!

    Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

irynaskitchen.wordpress.com/

Європейська Кухня з Іриною Чорній

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: