Життя серед хламу

Posted on

Нещодавно наш офіс переїжджав в інше приміщення. Адреса та сама, а от корпус інший. І звісно найбільша проблема всіх переїздів: перевезти речі.
І хоч папки з документами у мене не виклали проблем і я їх швиденько запакувала в картонні коробки, то найбільше часу довелось потратити на письмовий стіл і купу дрібненьких штучок, які встигли накопичитись “навколо мене” за період роботи в цьому офісі.
Власне, тоді я і задалась питаннями, що спонукали мене до написання цієї статті.
Я спробувала уявити: а що ж би було якби мені довелось переїхати з квартири? Я з жахом уявила скільки всяких речей в мене накопичилось і якби мені їх довелось запаковувати…
І тут на сцену потрапляє інша історія. Одна дуже хороша жінка, яка з’явилась у моєму житті кілька місяців тому допомагає одній дитині з малозабезпеченої сім’ї. Дівчинку теж звуть Оля. Власне, про наші відносини ця жінка сказала “от допомагала я Олі і послав мені Бог Олю“. Дівчинка із малозабезпеченої сім’ї не тому що, як одразу прийнято думати батьки алкоголіки, а тому що сирота – росте без батька, а матір важко хворіє. Часто нема грошей навіть на харчі, про інші речі годі й думати.
Думки про цю Олю і про те скількома речами ми обростаємо за життя призвели до того, що одного вечора я просто відкрила шафу і почала звідти вивалювати одяг.
8 пар штанів, які я більше ніколи не вдягну. Які роками на мене або закороткі, або затісні і які лежать в шафі лиш тому, що вони дуже гарні і рука не піднімалась їх кудись подіти. 8 светрів, які я не буду більше одягати, деякі з них нові і одягала я їх лише кілька раз і то завжди відчувала що вони мені не подобаються, але це чийсь подарунок от і берегла їх. Шорти, сарафани… Просто брала і відкладала це все на одну купу, а потім запакувавши попросила передати дівчинці Олі.
Ні, я тут не хизуюсь благодійністю, бо цей разовий вчинок благодійністю вважати не можна. Я просто намагаюсь роздумувати скільки речей нагромаджується навколо нас впродовж життя і в скількох з них нема реальної потреби, в той час як поруч з нами завжди є хтось хто не має елементарного.
Цей невеличкий досвід спонукав мене до переосмислення і до аналізу відношення до речей, бо справжні цінності не в предметах, які нагромаджуються хламом навколо нас, справжні цінності в людях, які і мають бути поруч нас.

08.04.2016

звільнюючись від непотребу,
Ольга Врублевська

І ще таке: якось довелось прочитати оцю цікаву статтю жінки, яка 200 днів не купляла жодних речей, її аналіз як ми піддаємось комерції і чому закупки в супермаркетах нами маніпулюють варті уваги, #раджу!

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

irynaskitchen.wordpress.com/

Європейська Кухня з Іриною Чорній

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: