Неприступна гетьманська столиця

Posted on

Цитадель у БатуринiОтож у минулій статті я вам розповідала про поїздку у Чернігів, яка продовжилась на другий день. Було бажання навідатись у Батурин – славнозвісна гетьманська столиця, кому ж не хотілось б її побачити коли ти в Чернігівській області?
От тільки з добиранням туди не так просто. З Чернігова через Батурин їде якийсь автобус, який теліпається по різних селах, тому шлях в 3,5 год.
На офіційному сайті сказано, що слід дістатись до станції Бахмач (містечко районний центр). Але і це не так просто: через Чернігів не так багато транспорту курсує. Транспортний вузол області – це Ніжин. Тож електричкою о 8:11 ми поїхали в Ніжин, в дорозі майже півтори години. Не вельми комфортабельна поїздка із дачниками, та що зробити. За той час любувалась Чернігівщиною. Вона запам’ятається мені зеленими барвами. Навколо було так багато зелені! 🙂
В Ніжині пересадка на іншу електричку – до Бахмача. Дальше вокзалу не ходили, однак відчувається що це своєрідний «транспортний вузол» – людей багато і дуже брудно.
До Бахмача ще годину дороги. Прибули. Перше враження – дуже гарний вокзал! Чистий, великий, але порожній.
Знову ж таки на офіційному сайті писали, що з Бахмача до Батурина можна дістатись автобусом або на таксі. Автостанція знаходиться одразу по той бік залізничного мосту.
Коли підійшли до автостанції охопив розпач… автостанція Берегово, яку я вам недавно описувала в порівнянні з цією – просто центр сучасної інфраструктури. Збоку стояли якісь стомлені бідні люди в очікуванні купи брухту, яку хтось досі сміє йменувати автобусом. Коли я бачила двері, що ледь тримаються на петлях, написані від руки кілька автобусів, що проїжджають через станцію, і просто той жах і антисанітарію приміщення, де взагалі людям не слід знаходитись охопив шок… далі нам повідомили, що автобус у Батурин їде лише один у 13:40. А назад той самий автобус о 15:00.
резиденція РозумовськогоНу це нікуди не годилось. Довелось скористатись таксі. 23 км – 150 грн. Доїхали до резиденції Розумовського.
Чудовий палац, всередині розкішно. Відвідини 30 грн з людини, самостійний огляд заборонений, лише у супроводі екскурсійної групи (нас назбиралась група десь 30 чоловік).
А тепер буду критикувати. Екскурсовод одягнена так, наче вона щойно вийшла з хати до стайні корову подоїти, а тут раптом її відволікли від цього діла і потягнули проводити екскурсію. Ну реально хоч мінімальний дрескод.
Друге – знання екскурсовода. Ніби і знає, але постійно плутає тих гетьманів – хто з них Мазепа, хто Розумовський, хто Хмельницький – дідько збагне, для неї вони всі на одне лице, тому спочатку екскурсовод нам зачитувала інформацію на табличці біля експонату, а потім вже додавала якусь історію, в якій сама заплутувалась.
Надіюсь таке трапилось лише нам, і що решта екскурсоводів більш компетентніші.
Загалом, резиденція дуже доглянута, і дуже вражає. Варто поїхати, хоча б для того, щоб зрозуміти, що це – Межигір’я на давній лад. Змінились персонажі, а все і далі так само…
Наступне варте відвідин – цитадель. Отже вийшли ми від резиденції і переглянули, що дороги є дві – одна для автомобілів, тому треба зробити круг, але GPS показав дорогу напростець… отаким чином ми по коліна вляпались у болото, та йшли через якісь зарослі. Поки йшла у моїй голові чомусь лунали думки голосом мого дідуся: «Йой, дитино то треба було стілько далеко їхати бис в болоті полазити?! Та я би м тобі тутка в нас селі файнішу дорогу показав» словом, дали Батурину статус міста, але якщо по правді – все таки це село. Але мети таки дістались.
Цитадель теж дуже сподобалась. Дійсно дуже класно все відновили. Що до речі, зроблено за ініціативи колишнього президента Ющенка, який ініціював «відроження Батурина». Справило враження – от можуть наші, якщо хочуть! Вхід 10 грн, екскурсія замовляється додатково.
Але… повернемось до критики. Вийшовши з цитаделі постало питання:  де б то поїсти? А як виявилось – ніде. Одне-єдине кафе близь автостанції настільки відлякувало своєю совковістю та запахом Радянщини, що йти туди не ризикнули. Викликали назад Бахмачівського таксиста аби відвіз у містечко де можна поїсти.
І тут я мушу сказати: чо дурні – бо бідні, чо бідні – бо дурні. Поки ми чекали на таксі, приїхав ще один екскурсійний автобус, і люди щойно вийшли одразу почали питати «а де тут можна поїсти? Борщику б якогось», а НІДЕ, нема такого. Відновили вам історичну спадщину, приїжджають до вас люди, хочуть вам грошей залишити – то можна хоч якось самим організуватись? Бізнес буде ще той. Та де там.
БахмачТаксист, щасливий, що ми вже вдруге з ним їдемо розповідав нам про свої краї. Виявилось, що Бахмач не просто так містечко з великим гарним вокзалом. Цей вокзал будувався за німецьким проектом. Місто мало розширятись як великий транспортний вузол, оскільки знаходиться у дуже хорошому місці для сполучення Києва із Білорусією та Росією. Однак транспортний вузол не реалізувався із розпадом СРСР. Через станцію Бахмач і досі по більшості їздить товарняк, однак бажаного сполучення не вийшло. Містечко завмерло. Хтось ганяє із близького закордону контрабанду і тим живе. В далині показав нам лікарню. Будівля із цегли, яку так і не поштукатурили після СРСР. Словом, містечко по-своєму завмерло і вимерло.
281Поруч автовокзалу є піцерія. Зважаючи на те, який контингент там збирається (ті самі крутелики-контрабандисти) це найкрутіше кафе в околиці. Яка там піца… ну що вам сказати – «на безрыбие и рак – рыба», себто гіршої я ще не їла, але оскільки за весь десь в роз’їздах мало що їли, то пішло 🙂 (не могла не сфоткати тарілочку) 🙂
О 17:45 через Бахмач проїжджає потяг із Харкова. Тільки на нього раджу брати купейні квитки, бо їде цей потяг в Ужгород і в плацкарті там та-а-а-акий контингент… хм. Словом, їдьте купе.
Власне, на тому мандрівка і завершилась. Батурин виявився неприступною фортецею, бо добратись туди справді важко. Однак, все ж попри всі труднощі не шкодую і навіть більше: раджу туди поїхати. Завдяки такій мандрівці пізнаються реалії нашої країни.

14.05.2016

продовжуючи відкривати Україну,
Ольга Врублевська

Advertisements

One response »

  1. Пінгбек: Підсумок небувалої весни | опосередкована щирість

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: