Всьому своя ціна

Posted on

Коли у минулій статті я сказала, що по-моєму все місто знає про концерт Океанів, то нітрохи не злукавила. Ну гаразд, нехай не все місто, проте така подія паралізує наш Львів з транспортної точки зору. От і мене тієї ночі спіткали пригоди у добиранні додому.
Пройшовшись від стадіону до автовокзалу, я викликала таксі (приблизна вартість звідти в мій район 70 грн), однак вільних машин не було, а спроба поїхати з «приватником» завершилась фразою «200 гривень».
Тут мене розперло від обурення. Орієнтовна вартість усіх таксі звідти 70 гривень. Окей, подвоюй вартість і прости 150 грн, але платити майже втричі дорожче, ніж то коштує насправді? Поцілуйте мої шкарпетки.
Насправді в даному контексті діє типова жлобська українська логіка «мав гроші піти на концерт, то мені тоже дорого плати»
Ця подія мені нагадала розповідь одного мого заможного товариша, який свого часу будучи проїздом в нашій столиці зупинився в готелі наприкінці Хрещатику, а ввечері пішов вечеряти в один із закладів на Майдані Незалежності. І от він виходить, а починається злива і вирішив запитати поруч припаркованого таксиста скільки буде коштувати проїхати цих 300 метрів в напрямку готелю, а той йому: «50 гривень», на запитання чому так дорого якщо там лише пару метрів, таксист відповів: «та ти вийшов зі закладу де найдешевше пиво коштує 50 гривень, а тут не хочеш за таксі стільки заплатити».Потім товариш мені розповідає: «знаєш, я ж маю гроші і можу собі дозволити проїхати ті пару метрів за 50 гривень, бо так, для мене це не така значна сума, але я знаю що це стільки не коштує. Одне це іти в дорогий заклад і розуміти який там рівень цін і бути готовим пити те пиво за 50 гривень і зовсім інше коли тобі називають ціну дивлячись на те яким ти є».
На жаль, я таку поведінку помічаю скрізь і всюди, те й діло інші люди судять про заможніших «та з його грошима, міг би і заплатити!», не раз чула розповіді про те як продавці люблять обманювати, «бо він багатий, то не збідніє від того, що мені більше заплатив» і тому подібне.
Жлобська логіка, інакше і не скажеш. Перестаньте рахувати чужі гроші, краще зосередьтесь на тому як ви заробляєте свої.
Терпіти не можу розмов на кшталт: “…он дивись він стільки потратив, а чому він на те стільки потратив”; “а яблука ще такі дорогі, а він вже собі позволяє аж 2 кг їх купити”; “а шо не може за нас всіх заплатити” …
В мене таке враження, що всі такі розмови від ображених людей, які просто марять соціалізмом, де всім все має бути рівно виміряно цінностей, грошей і житла і яких просто бісить, що у когось щось дорожче, аніж у них.
В той же час мене бісять усілякі пільги. Та ніде в світі такого нема, лише в нас, щоб якимось сервісом користуватись безплатно – ніби тобі всі винні, бо ти дитина багатодітної сім’ї чи ще з десяток категорій.
Коли до прикладу я жила в Італії,  то рахувалась як дитина із незабезпеченої сім’ї, бо мене утримувала лише мама. В той же час я щодня мусила добиратись до інституту на автобусі. Як це виглядало: оплачуєш повністю на рік абонемент, без всіляких там пільг, знижечок, пріоритетів, а потім подаєш в обласний департамент документи, що засвідчують здійснену оплату та низький дохід сім’ї, після перевірки частину витрачених коштів (у відповідності до доходу) компенсовують на банківський рахунок, в інших випадках можливе зменшення суми податку до сплати. Те саме і з навчальними підручниками та іншим.
Ти платиш перевізнику, а чи маєш ти якісь знижки, бо ти бідний і тобі держава хоче чимось допомогти – його не гребе, хочеш сервісу – плати, далі з’ясовуй з державою.
Так от почала з багатих, закінчила бідними. Насправді я перебуваю в такому оточенні, що більша половина людей заробляє значно більше, ніж я. Заздрості з цього приводу не відчуваю. Люди мають гроші, бо заробили? Хай мають, заслужено (ну якщо вкрали, то це теж не просто і то їхні справи).
Думати що вони комусь щось винні, бо багаті – брєд. Задирати людям ціну до сплати, бо вони виглядають матеріально забезпеченіше, ніж ти – так само маразм. Все має свою ціну, здебільшого вона визначена ринком, допустимі лише незначні відступи. І судити що хтось щось купляє, а ти ні – з тої ж логіки маразму. Все просто: хочеш більше грошей – то подумай як нормально їх заробити, а не наживатись на тому ніби хтось тобі чимось зобов’язаний “поділитись”.

22.06.2016

Обурливо,
Ольга Врублевська

Advertisements

8 responses »

  1. «ТиЖЕкономіст». Все значно простіше: є попит і є пропозиція. Зі стадіону вивалили орда пішоходів і їх чекала купка таксистів. Хтось таки в хз-якій ночі (про «суперпунктуальність» твого кумира легенди ходять) заплатив тих 200 гривень – оце і все на що вони розраховували. Це все, що їм було потрібно.

    Відповіcти
    • Я в результаті ще чекала, потім під’їхав тролейбус в якого запхалась величезна кількість людей…
      Словом, надіюсь що той жлоб так там і простояв всі ніч без заробітку 🙂

      Відповіcти
  2. Тут не тільки в цьому справа, що хто хотів той і заплатив. У нас це “жлобство” сидить в менталітеті. Навіть взяти порівняти ціни на споживці товари чи продукти в обласних центрах та районих містечках. Деколи бачила не те що в 2 рази а і в 4 рази. Це побороти можна тільки одними методом запровадити цітку цінову політику і проводити перевірки по основах ціноутворення.

    Відповіcти
  3. З моїх спостережень, бізнесмени, якщо не заробляють стільки, скільки могли б заробити в свому бізнесі, то кажуть, що вони несуть втрати, бо можна було б заробити і більше. Таксист так само, спустивши ціну міг би понести втрати. Скоріш за все, хтось таки і поїхав за 200грн., бо так просто він таку ціну б не ставив. Те, що жлоб, то з однієї сторони так, бо не пішов на компроміс між “бізнесменовістю” і людяністю, але з іншої – чому він має не використати можливість заробити більше, бо хтось вважає, що то задорого? Хто вважає що дорого – проходить мимо:). «Приватник» має право ставити ту ціну, яку його ліва п”ятка забажає і він нікому нічого не винен – це люди так само мають розуміти, як і те, що як хтось має багато грошей, значить його можна обдурювати і він має платити за тих, у кого грошей мало.

    Відповіcти
    • Ну от завжди так – вся стаття стосується цін, пільг, багатства, бідності та роздумів з цього приводу, а до обговорення завжди виривають якийсь фрагмент, як от таксист у цьому випадку.
      Це ж лише випадок, що послужив для подальшого висловлення і поглиблених роздумів, чому всі виривають такі фрагменти? 🙂

      Відповіcти
  4. жлобсво і здирництво звичайно на кожному кроці, але “під’іхати 300 метрів на таксі, бо злива почалась”, тут вже явно в твого знайомого мажорські замашки), нехай спробує попросити таке в центрі будь якоі іншоі європейськоі столиці, якшо йому не розсміються в лице, то попросять в кілька разів більше ніж 50 грн.:)

    Відповіcти
    • Не бачу нічого “мажорського” у використанні сервісу, що власне і пропонує поїздку, інша річ, коли ціну тобі називають не у відповідності до сервісу, а судячи з того з якого закладу ти вийшов.

      Відповіcти
      • ну на рахунок аргументаціі погоджуюсь, казати, що ціна саме така, бо клієнт вийшов з дорогого закладу це якось по-дебільному)
        а потім ще проти юбера протестують

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: