Неповторний ліс, п’янкий кисень і зубрики

Posted on

На наступний день ми подались у Біловезьку пущу. Спочатку вагались чи варто туди їхати і практично витрачати весь день на візит туди, але наполегливі відгуки в інтернеті таки переконали, що варто, особливо людям, що живуть в містах.
Від Бреста це недалеко, автобус виїжджав у 8:30, в дорозі 1,5 години. Поки їхала спостерігала за білоруськими селами. До речі, за час перебування у Білорусії лише один раз в селі побачила «жигуль», більше жодної російської машини (і наших «ланосів» теж нема), натомість все інше – новенькі іномарки. Очікувала, що ситуація буде іншою.
Вирішили брати велоекскурсії, бо сенсу їхати у Пущу і сідати на автобус аби поїздити по ній – взагалі не бачу і не розумію людей, що це роблять. Майте на увазі – камер схову багажу нема.
Веломаршрути є різні: ми взяли «царську поляну» тривалістю 1,5 години, на практиці це виглядає так: ви залишаєте документ, оскільки берете на прокат велосипед і обираєте маршрут – різні тривалості, є по асфальтованій доріжці, є по лісовій, вам видають карту маршруту, сплачуєте, берете велосипед. На прокаті стоїть тітонька років 50-ти, яка показує на ровери – бери який хочеш, сам собі регулюй, підбирай.
Далі яким маршрутом ви їдете вже ніхто уваги не звертає, сам факт того, що ви маєте вкластись у час оренди (або потім доплачуватимете), тож можна взяти маршрут 1,5 години на асфальт, а насправді намотувати круги десь у лісі.
Ми рухались за маршрутом, він був по асфальтованій доріжці, будучи там я зрозуміла поради чому туди їхати – рівень кисню такий, що легені п’яніють і божеволіють, надзвичайно чисте повітря, просто насолода і від поїздки на велосипеді і від дихання.
Маршрут «царська поляна» має 10 км, розрахований якраз на 1,5 години неквапливої їзди зі зупинками для фото. На маршруті є різні точки огляду: «дуб отшельник», «вьющееся сосны», «лесной пруд» та ін. Словом, дійсно раджу! А білоруси – великі молодці, що оберігають цей заповідник.
До речі, думала, що там буде багато комарів, але їх зовсім не було, а от оводів – море, бідні мої ніжки 😦
А потім, коли ми здали велосипеди, то взяли квитки у вольєри і пішли дивитись на зубрів (бути в Римі і папи не бачити 🙂 ) вольєр з зюбриками в самому кінці усіх інших вольєрів, до того зустрічаються лосі, олені, коні… дуже гарно всі вольєри облаштовані:  це наче зоопарк, але за кліткою знаходяться люди, які спостерігають за тваринами з вузенької доріжки, в той час як вони живуть в своєму природному середовищі серед дерев чи то відпочивають біля озера… Із зубрами не пощастило: вони всі ховались від 35°С спеки, тож були дуже далеко від людей, розгледіти зблизька не вдалось.
Також на території Пущі є кафе «Сосни», де можна смачно і недорого поїсти, страви не екстравагантні, проте смачно.
В принципі, півдня для Біловезької Пущі цілком достатньо – ну ми не відвідували усілякі музеї і резиденцію діда Мороза.
Вирішили повертатись назад маршруткою (вся інформація про транспорт на офіційному сайті Біловезької Пущі) і тут я вам скажу ОБОВ’ЯЗКОВО У БРЕСТІ КУПЛЯЙТЕ КВИТКИ НАЗАД!! Ми не думали, що на маршрутку треба квитків і сильно проґавили. Водій спочатку запускає на сидячі місця осіб з квитками (які можна купити лише на автовокзалі у Бресті), а тоді вже погоджується брати стоячих і то, щоб їх забагато не було, тому ми стояли. Їде, щоправда швидше за автобус, бо напряму у Брест – за 50 хв були на місці.
А далі вже купивши плацкартні квитки на перший потяг у Мінськ ми поїхали у білоруську столицю. До слова: виявляється просто знімати з полиці матрац  і подушку і розміщуватись на них заборонено. Якщо ви їх зняли – вас зобов’язують сплатити користування білизною (яку доносять).
І от на вечір прибувши у Мінськ ми вперше почули білоруську мову… в Бресті її і не бачили і не чули. В Мінську висять різні соціальні реклами, які закликають людей розмовляти рідною мовою, на вокзалі та в метро оголошення на білоруській, проте серед жодної людини ми білоруської так і не почули…
Але наше перебування у Мінську – то вже геть інша історія, яку переповім незабаром.

04.07.2016

Задихаючись мандрами,
Ольга Врублевська

Advertisements

2 responses »

  1. Микола

    Щодо новеньких іномарок у селах. Ну новенькі навряд чи, але дуже пристойні – так. Просто довгий час у них було мінімальне мито на вживані авто з Європи (на відміну від нас, коли за легковик ціною 2 тис.євро треба було платити мита на 9 тис.євро, бо так ми “захищали свого виробника”). Так що іномарки в Білорусі дійсно коштували як жигулі у нас. Правда, зараз їм важче, бо із вступом до ТС мито на іномарки збільшилось, ну й долар дорогий. Але поки ринок і так насичений хорошими фольксвагенами, ауді і т.п.

    Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

irynaskitchen.wordpress.com/

Європейська Кухня з Іриною Чорній

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: