Мабуть земля і дійсно кругла…

Posted on

«Видимо, земля воистину кругла, раз ты приходишь туда, где нету ничего, помимо воспоминаний» – (Бродський).
Генуя площа Ді ФерраріКоли ми приїхали в Геную і я побачила місто, яке любила так багато років, то в моїй голові звучали саме ці слова. Тоді я ще не знала що це цитата Бродського і навіть не знала з якого вона вірша. На іронію долі, у цитованому вірші теж йдеться про місто з маяком.
Геную я відвідала вперше знову ж таки 6,5 років у рамках тієї ж екскурсії, яку згадувала раніше.
І поки марила повернутись у Cinque Terre, то і Генуєю марила. Однак, якщо туристичні місця краєвидів з плином років не зазнають значних змін (пейзажі практично не міняються), то з містами ситуація геть інша і от повернувшись у місто, яке я так любила, я зрозуміла що… всі ці роки мене тягнуло туди насамперед через спогади юності.
Типова Генуезька вулицяГенуя чудове місто. Тут є унікальна центральна частина міста, що є одним з найбільших пішохідних центрів Європи. І лишень побувавши там, ви зрозумієте чому – адже весь історичний центр Генуї це наче лабіринт з провулків, якийсь ширший, а якийсь настільки вузький, що треба йти по одному. Цей лабіринт настільки заплутаний, що і на карті неспроста розібратись де саме ти є, а GPS при пошуку каже, що ніби ви отут, або десь в районі 2-3х кілометрів звідси. Ще ніде у нас GPS так не глючив як там.

Акваріум ГенуїОдна із візитівок Генуї – величезний критий акваріум, входячи у який ви потрапляєте у підводний світ і спостерігаєте за морськими мешканцями з усієї планети. І хоч вхід дорогий (25 євро з особи) – не пошкодуйте, воно справді того вартує!
Вид з Біго, ГенуяТакож біля цього акваріуму є такий ліфт «біго» це туристичний, круглий, скляний ліфт, піднявшись у якому ви послухаєте історію Генуї та подивитесь на місто наче птах.
Пообідати (і лише пообідати!) у Генуї раджу в такому автентичному місці як Trattoria da Maria це кафе-їдальня, столики з скатертинами в квадратики, меню, що щодня пишеться в ручну, з дійсно домашніми стравами, і саме тут можна спробувати справжню лігурійську кухню. Інтернету звісно що нема, тепер, коли це вже популярний заклад «фішка» полягає саме в тому, щоб зберегти його таким же як і багато десятків років тому, коли його відкрила сеньора Марія. І хоч її вже нема, її легендарні рецепти начинок до равіолі, які приходили куштувати з усієї Генуї і досі тут готуються. Зазвичай тут харчуються або працівники, або обізнані туристи. Заклад відкритий в обідній час, ввечері здебільшого ні. Вперше, знову таки – я там побувала з групою. Повернулась з великою втіхою. Там дуже смачно.
А тепер про мінуси…
Оці туристичні місця, головні вулиці та площі гарно облаштовані для туристів. У сеньйори Марії можна смачно поїсти, але окрім цього разу в самому місті нам так жодного разу і не пощастило поїсти вдало. У піцерії біля нашого готелю було їстівне, але не смачне. В іншому ресторанчику, теж неподалік готелю принесли напівфабрикат, а не свіжоприготовлену страву.
Готель, де ми зупинились виявився жахливим і мав паскудний сніданок. Але в цьому готелі була одна велика перевага: буквально 2 хвилини до вокзалу.
В перший день ми малу прогулянку людним містом, а надвечір захотіли пройтись центром. Те, що я побачила вразило мене до глибини душі – ніколи, ніколи(!) я не бачила, щоб в якомусь італійському місті все у центрі зачинялось о 20-й годині. Увесь людний пішохідний центр опустошився буквально за якихось пару хвилин. Десь через півгодини часу я спостерігала видовище, як приблудні чорношкірі лягали на асфальт, діставали з своїх великих сумок речі, а навколо них бігали їхні маленькі діти. Десятки чорношкірих людей просто спали посеред вулиці. Деякі з персонажів-чоловіків замотані у якісь кольорові шмаття ходили вулицями і відбували якісь дивні ритуали з танців, співів, поклонів… інші бездомні виглядали особливо вороже – кричали між собою щось на незрозумілій мові, тикали у нашу сторону чи інших поодиноких прохожих.
В цей момент я зрозуміла, що так – я проти чорношкірих в Європі. Ні, я не маю нічого проти людей, що приїжджають працювати, вивчають мову, інтегруються в культуру, та сплачують податки, але коли ти ввечері не можеш безпечно пройти містом, бо його полонили негри, то це переходить всякі межі. Судячи з того, що я побачила – через десяток років, коли я поїду вже з моїми дітьми кудись, то розповідатиму їм, що колись тут в Італії були люди іншого кольору і традиційною їх стравою був не кебаб, а паста.
Пляж у Камольї, ЛігуріяНа другий день побачивши, що з Генуєю у нас не дуже склалось ми подались у Камольї – це рибацьке селище з найкращим серед найближчих до Генуї пляжів. Там вже можна було смачно поїсти і хоч один день повалятись.
Але на цьому пригоди не закінчились. У списку до перегляду був генуезький маяк до якого ми вирішили пройти, але на щастя встигли ще за білого дня і повернулась з настанням сутінок. Якщо будете в Генуї і заманеться податись у цю «туристичну локацію» запам’ятайте: нізащо не ходіть до того маяка ввечері чи вже навіть з настанням сутінок! Дівчатам без чоловічого супроводу взагалі раджу туди не подаватись.
Район Генуї де розташований маяк це… ну просто якийсь Детройт. Закинуті будівлі з перехожими на вигляд кримінальної зовнішності. А коли з настанням сутінок ідеш в сторону центру – знову скрізь чорношкірі люди, які з смітників діставали рештки їжі… словом, не надто приємна туристична атракція, зважаючи на особливості, що доводиться подолати на шляху до неї.
Підсумок: Генуя це місто, що залишило по собі двоякі враження, але все ж я була рада туди повернутись, принаймні тому, що там живуть мої спогади з юності і от ще 2 щасливих дні до спогадів з відпустки прибавилось 🙂 А якщо ви вагаєтесь чи їхати туди – то звісно їдьте! 😉

30.10.2016

Повернувшись у спогади,
Ольга Врублевська

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

irynaskitchen.wordpress.com/

Європейська Кухня з Іриною Чорній

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: