Більше часу не буде

Posted on

Нещодавно моя маленька учениця (яка в принципі не така вже й маленька, але за роки ведення цього блогу за нею закріпилось саме це прізвисько) сказала мені: «я вже чекаю на той час коли виросту і буду ходити на роботу»; «а чому ж?» – запитала її я, а вона пояснила: «зараз я приходжу додому і ще мушу вчитись, а так відпрацював – приходиш додому і вже нічого не робиш», на що я відповіла, що чекає її розчарування.
Яка солодка омана! Здається я її ніколи не сповнювалась, бо поєднувала навчання з роботою, але тепер, коли не стало того навчання, то і часу не побільшало, навпаки, най йому грець, його весь час так мало!
Халепа в тому, що поки приходиш додому і робиш ненависні домашні завдання ти сподіваєшся, що десь-колись тобі пощастить і ти повертаючись додому з роботи зможеш просто завалитись на диван і відпочивати. А ні, починає тягнутись ланцюжок хатньої роботи, якій кінця-краю не видно і мабуть багатьом моменти коли можна було лишень вчити домашнє здаються втіхою.
А може то я перегинаю палку і інші люди, відбувши свій навчальний етап життя і здобули той блаженний спокій що можуть «нічого не робити»?  я ж сама мабуть винна, що не приходжу додому і не лежу на дивані, а шукаю собі якось діла ще і ще, і побільше.
Завершується листопад. Парадоксальний місяць був – ще до його початку у мене  до середини місяця  були розписані всі дні, а всі вихідні до кінця місяця. Час, час, час, час… тебе завжди так мало. Або то я хочу встигнути так багато, і не встигаю всього.
Тим не менше, от картинка, яку недавно уздріла на просторах інтернету. Я щаслива в будь-якому місці. Але тим не менше – я тепер дуже кваплюсь додому. І хоча там мені постійно бракує часу – чи то на читання книг, чи то на відвідування басейну, чи то на написання статтей – але саме вдома я щаслива найбільше, втілючи по чуть-чуть інші мої плани.
А час? Очевидно його завжди, на кожному етапі життя буде мало. З цим треба просто змиритись і з втіхою робити своє: завдання домашнє, чи роботу хатню чи що там у кого. 🙂
27.11.2016

У ногу з часом,
Ольга Врублевська

Advertisements

2 responses »

  1. треба, щоб було так, як казав Стів Джобс: що займатися тим, що любиш і тоді жодного дня в житті не працюватимеш)) при такій ситуації певно і не виникає питань часу, і розподіляється він легше))

    Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

irynaskitchen.wordpress.com/

Європейська Кухня з Іриною Чорній

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: