Про закоханість у Першу столицю

Posted on

Харків Благовіщенський соборНарешті зберусь зі силами (чи то радше з часом) аби переповісти про мандрівку у Харків, яка трапилась 3 місяці тому.
«Першою столицею» я марила вже давно, а тим паче що у мене там є колега, який мене вже не раз запрошував. Власне, коли я йому сказала, що квитки придбано, то його радості  аж настільки не було меж, що я вперше спостерігала, як моїй подорожі хтось радіє ще більше, аніж я сама. Люб’язність Сергія теж виявилась безмежною: «так давайте я вас на вокзалі зустріну»; «так давайте я вам сам квартиру пошукаю де зупинитись»; «так давайте я вас підвезу»… але скромно відмовивши зустріч було погоджено аж на наступний день.
Прибувши ввечері у Харків зі Сум все складалось не найкращим чином: міні готель чи то радше вийняті нами апартаменти виявились у майже жахливому стані (майте на увазі такий собі Margo hotel – відстійне місце, що не вартує ні гривні).
ХарківСпробувавши добратись до центру на метро, коли знадобилась допомога «місцевих» ми зіткнулись з тим, що української чи то дійсно люд не розуміє, чи то банально прикидаються, але коли тобі раз за разом відповідають «не понимаю» то стає якось прикро.
На наступний день все складалось краще. Ми прогулювались доволі «стандартними» туристичними місцями Харкова і я відчувала як подобається мені це місто. Воно мені чимось нагадувало Київ, однак як мені сказала одна дівчина, яка там жила 10 років: «Київ то місце для роботи, але не для життя» (з чим я певною мірою погоджуюсь), то Харків з цієї точки зору теж помпезний, діловий і вишуканий і водночас більш життєвий, душевний та без такої надмірної метушні серед людей.
Серед цікавинок про які я дізналась: виявляється у Харкові є єдиний в Україні музей сексуальних культур, у який вартує завітати, проте слід записатись на екскурсію, яка триває годину часу.
парк Горького ХарківА от коли вже зустрілись з моїм колегою, то я відчула наскільки це класно гуляти по місту з кимось з місцевих, хто знає і любить своє місто, хто здатен багато захоплюючого переповісти і показати цікавезні місця про які і не читав в інтернеті. При чому суть не просто в кому-небудь з місцевих, приємний сам факт того, що ця людина – твій товариш.
у парку Горького, ХарківОт до прикладу Харківський центральний парк культури ім. Горького – мене думка про відвідини цього парку не манила, бо подумаєш – парк культури? Що там може бути цікавого? Але на щастя, Сергій наполіг на відвідинах цього місця і виявилось що це (без перебільшення) найкрутіший парк України. Я була у багатьох європейських парках і мені завжди було сумно від думки, чому такого благоустрою не може бути в Україні, чому навіть якщо знайдуться міські кошти/меценати/волонтери, хто догляне і доведе до пуття, то неодмінно знайдуться варвари, що потрощать/порозписують/понищать…
Харків – чудовий виняток із цієї сумної статистики. Парк воістину доглянутий, прекрасний, сучасний (любителі атракціонів – вам сюди! Це не радянська спадщина, все новеньке!), і тішить, що харківчани цей стан підтримують. А чого лише вартує той факт, що у парку новесенькі чистесенькі туалети, безкоштовні! З сумом згадую туалети у центрі Львова, або парку Франка за 3 гривні у м’яко кажучи печальному стані.
Словом, парк вартує відвідин, аби переконатись – можемо, якщо хочемо! І у нас все може бути класно!
Фельдман екопаркІнша місцина, у яку нас повіз Сергій на авто, і про яку ми навіть не здогадувались, «Фельдман екопарк». Цей парк, а по сумісництву зоопарк знаходиться за межами міста, належить якомусь чи до депутату, чи то олігарху, однак вхід у нього абсолютно безкоштовний.  Зоопарк цей, не як думається, тварини у клітках, а величезна територія відведена спеціально для тварин. Харків Фельдман екопаркКоли працівники зоопарку годують осликів, козочок, коників, то вони можуть взяти бажаючу дитину зі собою аби та погодувала тваринку. Синочка мого колеги там уже всі кози знають, він їх часто годує 🙂 територія цього парку дуже велика і воістину місце для сімейного відпочинку, обійти це все нам за кілька годин не вдалось, проте враження були шокуючі, чомусь навіть інші люди, що гуляли там проводили порівняння з Межигір’ям януковича, адже і одне місце і друге належить можновладцю, от тільки в яника це було окреме місце все для нього, і тварини там у клітках, привезені для задоволення його власних харчових чи мисливських потреб, то тут усе зроблено для блага тваринок і люди можуть просто прогулюватись алейками за ними спостерігаючи. Зовсім інша концепція. Справляє враження і те, що для відвідин все цілком безкоштовно і утримання тварин, догляд за територією і обслуговуючий персонал – все оплачується з фонду цього Фельдмана.
з моїм колегою харків'янином СергіємЯкщо будете в Харкові – гадаю неодмінно слід навідатись, також там можна потрапити на цікаві виставки (нам от повезло що була ще й виставка жоржин). А тим паче, що дістатись в цей парк не проблема:  дружина Сергія розповіла, що з різних районів сюди везуть спеціальні безкоштовні автобуси. На території є кафе, де власне ми смачно і обідали.
Ну і хто як не місцеві можуть скласти компанію у відвідинах неймовірного закладу – на прощання ми кавували у «Парижі», такої смачнючої випічки я ще ніде не куштувала, а аналогів схожих закладів не відвідувала: у цьому закладі є окремий зал із сценою, де відбуваються різноманітні спектаклі, (на які заздалегідь потрібно бронювати столик) і у вартість квитка входить вино та легка закуска. Словом, ідея цікава.
дзеркальний струмінь ХарківВже після цього ми ще на прощання сфоткались з «дзеркальним струменем» – своєрідним символом Харкова і прощались з моїм колегою та його сім’єю.
Візит у Харків видався настільки чудовим, що я безперечно закохалась у це місто. Мені було неймовірно приємно за те, як тепло мене там зустріли. Шкодую лиш про одне: що були там так мало часу – одного дня замало. Тому сподіваюсь, що колись вдасться ще туди повернутись (хтозна, можливо коли-небудь в Україні таки будуть економічно доступні внутрішні авіарейси, аби принаймні вони стануть доступнішими мені 🙂 ). А поки, ми повертались до Львова новим швидкісним потягом (№115), дуже зручний бо долає відстань, на відміну від інших а 13 год, щоправда не економ клас – вагони лише купе або СВ. На завершення: всім раджу до відвідин цю славну першу столицю, не пошкодуєте!
А у мене тим часом на балансі 15 обласних центрів 🙂 далі, звісно що, БУДЕ!
15.01.2016

Зі солодкими спогадами,
Ольга Врублевська

Advertisements

2 responses »

  1. Подобається мені оця твоя ідея – побувати у всіх обласних центрах України 🙂

    Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

irynaskitchen.wordpress.com/

Європейська Кухня з Іриною Чорній

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: