Покинути напризволяще

Posted on

Інколи найкраще, чим ти можеш допомогти людині – покинути її напризволяще.
Не допомагати, не розраджувати, не пояснювати, а просто покинути віч-на-віч з реальністю, сам-на-сам з проблеми. Вигрібай сама. Початкові налаштування якісь та й закладені, щось колись та й пояснено, а далі – тут вже твій інстинкт самовиживання та незламність характеру. Хочеш карабкатись – карабкайся. Нема сил – падай.
Лише на основі досвіду здобутого самотужки чогось та й вчишся. Можна переконувати себе скільки завгодно, що ти вмієш… їздити на авто, але допоки не проїдешся сам, щоб поруч нікого не було – ніфіга ти не вмієш; можеш собі казати, що ти не боїшся говорити на публіку, але допоки не станеш сам перед аудиторією і не заговориш – ти нічого не вмієш. Можеш переконувати себе що є сили, що ти такий класний і все знаєш – але допоки біля тебе є хтось, до когось можна прибігти за порадою чи спитатись банальне «а як?» – ти не маєш у собі достатньо міцності аби постати як самостійна одиниця.
Ми часто опікаємось людьми і думаємо, що наша присутність біля них – найважливіше, що можем їм запропонувати. Якщо ж ми такі досвідчені, то не треба берегти інших від проблем. Треба навчити, пояснити, підготувати… і покинути з проблемою. Вирішуй сама, набувайся досвіду.
Мабуть до мене розуміння такого прийшло з часом. І з безмежним відчуттям вдячності до тих осіб, які і мене покидали напризволяще. І якщо взяти професійну сферу, то відчуваю величезну подяку до мого керівника, який мене ніколи не сюсюкав, а гаркав і доручав завдання, які чорт знає як можна виконати. Бо окрім здобутого досвіду, я здобула ще одне: безстрашність перед проблемами і відчуття, що все залежить тільки від тебе, без опікунів.
… Усвідомлення всього цього прийшло, як я наприкінці січня покинула нашу новеньку працівницю (що встигла працювати лише тиждень), пояснивши їй лише саме елементарне, з м’яко кажучи великим обсягом роботи.
В перший тиждень її роботи у неї постійно виникали питання, що цілком нормально. Але подекуди питання були одні й ті самі щодня, стосувались тих самих речей. Я терпеливо пояснювала, повторювала. А потім пояснила востаннє і пішла у відпустку. За той тиждень вона була зморена, але стійко витримала.  А при поверненні я запитала чи є у неї до мене ще якісь питання: «Оля, вже ніяких… я тепер нічого не боюсь!»
Можна сто раз пояснити людині, але допоки вона сама цього не спробує – нічого не навчиться. Покидайте напризволяще частіше.
Дякую тим, хто покидали мене. Дякую проблемам, що навчили мене. Повний вперед, без острахів!
12.02.2017

Рішучо налаштована,
Ольга Врублевська

Advertisements

2 responses »

  1. “Початкові налаштування якісь та й закладені” – то робота з якимось програмним пакетом типу 1С?

    Відповіcти
    • Під цими словами я мала на увазі, якісь початкові знання і пояснення, що були закладені у людину.
      Але так, зокрема серед іншого вона працює і з 1С теж.

      Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

irynaskitchen.wordpress.com/

Європейська Кухня з Іриною Чорній

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: