Зимове, весняне та щире

Posted on

Час минає непомітно… Зима, яка здавалась такою довгою і нескінченною минула, за нею наступило довгоочікуване тепло, а у мене як завжди море справ, і у вільний час я умудрилась розпочати читати книгу, де згадується й про те, як жінці все встигати і з робочими справами, і з особистими.
Про блоґ не забуваю, але і писати стає ніколи… Часом хочеться розповісти про те, скільки нового мені вдається тепер чи не щодень опанувати на роботі і мене це безмежно тішить… інколи хочеться розповісти про бюрократичні заморочки, з якими мені доводиться зараз стикатись, а інколи про організацію події, на яку всі чекають більше, аніж два її основні винуватці, і яким здається абсолютно байдуже – відбудеться щось чи ні, ми ж бо для себе давно вже все знаємо… Ще є відголоски недавньої подорожі, про яку хочеться переповісти… але часу так мало, а що віддаєш пріоритет іншому, запевняючи себе, що все, що носиш у собі ще неодмінно переповісиш у блоґ.
Чи буде це хтось читати?… чи чекає ще хтось на те, аби тут з’явились дописи? Я не знаю… Блоґ, який ніколи не задумувався як щоденник, все ж таки став своєрідним дзеркалом моєї душі, думок, переконань та переживань. Сюди прийшли люди, які щось знаходили у тих думках… і я не знаю чи вони досі зі мною залишились. Статистика каже, що все ж в середньому 60 осіб щодня тут бувають. За чим приходять і що знаходять – хтозна. Я не відмовляюсь від мого дітища, бо надто багато ночей безсоння, душевностей, думок, хвилювань та радостей сюди вкладено. Але я визнаю, що моє «дітище» перейшло на другорядний план мого життя, серед різних нових хобі та справ. Та все ж пишу… Бо інколи накриває хвиля висловитись так, як це може прийняти лише блоґ. Незважаючи на те, чи знайдуться бажаючі читати.
Якою була моя зима? Я почала писати звичні підсумки, проте так їх і не завершила…

Згадати найважливіше?

Ну, зимою я офіційно одружилась. І нічого не відчула з цього приводу… Те, що цей чоловік мій – я відчула задовго до того, як якийсь знуджений працівник міського РАГЦСу видав пропечатаний папірець. І з тієї миті, власне нічого й не помінялось.
Ще серед найважливішого можна згадати нову колегу на роботі. Яку я приймала на роботу. І яка прийшовши стала для мене чимось абсолютно новим, бо хоч вона думає, що вчиться від мене, насправді то я вчусь завдяки їй. Вчусь, бо вперше я почала усвідомлювати, що не можна вимагати від людей, як від себе. Що в людей не таке ставлення (фанатично-схиблино-відповідальне) до роботи як в тебе. І найважливіше: не можна намагатись зробити з людей другу себе.
Ще важливості? Друзі, ті що лишились. Згадую деколи пісню Вакарчука «тайни давно стали відомими, друзі чомусь стали знайомими», направду зустрічей стало менше. Всі люди у своїх прагненнях – сімейних чи кар’єрних, і осіб перед якими хочеться відкривати душу стало значно менше, аніж то було колись… Подекуди тому, що нема взаємної віддачі… тим не менш, є ще ті люди, яким віриш, які займають вагоме місце і незважаючи на різні обставини їм можна довіряти.
Серед інших важливостей: мрія. У мене є мрія. Вперше, за багато років є мрія, я не боюсь мріяти. Не боюсь заплющувати очі і уявляти як воно буде. Я знаю чого хочу, як цього досягати і з ким. Спасибі за можливість мріяти.
Була відпустка… Хай в не сезон, але Чехія нас зустріла СИТНО, привітно і зовсім не морозяно. Я повернулась у місця де прогулювалась в мої 18 років – це була та зустріч з Прагою, на яку я чекала 5,5 років. Приємно було повернутись до Праги так, як до старої доброї подруги.
Були й зимові шаленства – коли поїхали з колегами у Карпати, я виступила ініціатором піднятись на Тростян… (бо через погану погоду, усі інші підйомники були закриті). Я то була тепло одягнена, на відміну від східних колег… їхала попереду, махала ногами і вигукувала… Відчуття легкості і шаленства, час від часу так потрібне!.. Дівчина дощу знову була під дощем, та ще й практично у польоті. 🙂
Та, в принципі так багато всього було цієї зими… чи варто й згадувати? Ану ніхто й не прочитає? 🙂 хоч звісно це я жартую. Неможна писати для когось. Принаймні не такий тип моїх дописів. Я пишу сама собі, бо перш за все треба бути щирим із собою, а тоді вже вдасться із людьми.
Поки що завершую… Весна своїм теплом та вітерцем манить на прогулянки у парки, і так хочеться відчути цю весняну безтурботність сповна!..
Спасибі тим, хто тут. Безтурботної вам весни! Опосередкована щирість ще буде…

05.03.2017

Із настроєм: зимовим, весняним та насамперед ЩИРИМ,
Ольга Врублевська

Advertisements

5 responses »

  1. Все-таки політика — зло. От ти ніби нічого такого не написала, проста фраза: «У мене є мрія», а зразу на ржач пробиває.

    Відповіcти
    • Хоча, якщо по-серйозному, то знаючи твої підходи до життя, підозрюю, що мрія скоро перетвориться на план, а потім і на реальність – тут нашим політикам в тебе вчитися і вчитися.

      Відповіcти
      • Себто сприймати це як заклик від тебе йти у політику? :-O

  2. Політика у Ольги своя- опосередкована щирість… А кожна людина має право на мрія…а особливо така чудова людина як Оля. Вона зараз має із ким мріяти і це саме важливіше… Здійснення мрій….І читати думаю мало хто перестане такого чудового блогера як Ви!!!

    Відповіcти
    • Ірина, дякую вам щиро за такі теплі слова!
      От власне від таких слів хочеться писати ще більше і більше 🙂

      Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

irynaskitchen.wordpress.com/

Європейська Кухня з Іриною Чорній

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: