За межею

Posted on

нам ніколи, мабуть, не дійти до межі,
за котрою немає ні смутку ні страху

(c) Іздрик

Насправді такі межі переходити можна швидко, але не безболісно. Швидше, ніж це можна собі уявити. Коли раптом все, чого ти так боялась впродовж життя стає сміхотворним і зовсім безболісним. Коли тобі приносять вибачення, що зараз буде неприємно, але ти навіть вже не звертаєш уваги на цю «неприємність», бо те, чого ти завжди так боялась, вже не страшно. Зрештою, мабуть всі рано чи пізно стикаються з тим, що «боялись не того», чи точніше – боятись треба було не того, та зрештою яка різниця, якими словами це описати, коли ти за тією межею.
Так багато телефонних дзвінків, так багато переливань з пустого в порожнє, з порожнього у пусте, і назад у порожнє. І наче з однієї сторони відчуваєш вдячність до телефонуючих, бо зрештою хвилювання щирі (ну принаймні так виглядають, наскільки я можу розумітись у щирості), але з іншої сторони так нікого не хочеться. Наче кожен думає, що саме його присутність життєво необхідна і найдоречніша, і саме от я зможу тобі допомогти так, як до цього не зміг ніхто інший і сказати щось таке, чого ще ніхто інший не сказав. Ми ж всі любимо думати що ми унікальні, і що ми додумуємось до чогось такого, до чого ніхто інший не додумався.
І насправді, писати таке з мого боку мабуть дуже неввічливо, люди ж бо до тебе небайдужі, а ти отак їхню турботу сприймаєш, але відповідати на кожен телефонний дзвінок доводиться, говорити теж доводиться, зберігати добрі манери теж доводиться, тож можливо мені хоч непрямо писати можна? Зрештою, усі занепокоєні так само непрямо обговорюють мене, як і я зараз пишу про них. Хтось обговорює непрямо, а хтось взагалі молодчина напряму вміє тобі сказати щось, що в принципі мало б сприйматись як нетактовне чи некоректне, але деякі люди думають, що ти потребуєш їхньої теорії чи роздумів на такі одвічні питання «якби от» чи «чому», бо знову ж таки, думають що кожен роздум (а особливо їхній) унікальний в своїй суті, принаймні нам би хотілось, щоб так здавалось (мені теж здається, що мої роздуми унікальні, я ж от пишу їх у блог).
Але знаєте, є ще ні від нікого нічого нового не почула. Зовсім нічого, зовсім від нікого. І звісно, суть мабуть не в тому, що саме говорять, а в тому, що хтось таки це говорить, це ж свідчить про добрі наміри людей.
Просто ви хочете говорити. А я вже й не хочу слухати, не те що говорити. Мені, їй-богу, простіше слухати як співають пташки за вікном, аніж щоразу вислуховувати те саме, просто від когось іншого. Настільки, що здається тих пташок можна слухати безкінечно, лиш би не чути ніяких розмов, зовсім як в тій цитаті:
«Я готовий наново розпочати лікувати усі мої рани, аніж слухати про те, як я їх отримав».
Хай так і буде. Ви говоріть про мене між собою, а я собі слухатиму пташок.
Пташечко, лети.
22.05.2018

За межею,
Ольга Врублевська

Advertisements

2 responses »

  1. Часто буває, що люди не стримують себе у прояві турботи і не помічають того, що вони починають набридати своєю турботою в геометричній прогресії. Це тому що насправді вони таким чином просто задовільняють свою психологічну потребу про когось піклюватися. А коли людина задовільняє якісь свої потреби, вона отримує задоволення. От і виходить, що людина просто ловить кайф даючи поради, повчаючи як жити і т.д. Це нормально до певної міри, відчуття якої у людей буває часто відсутнє через те, що їм бракує мудрості. А мудрість просто так не приходить. Мудрість приходить з гірким досвідом. Так що додавайте гіркоти в чийсь досвід!)))

    PS Раз вже мова зайшла про допомогу і турботу, може знайдеться той, хто допоможе мені чіткою інформацією, де на хлопський розум сказано як покроково встановити розширення pthreads 2.0.10 на php 5.6, який знаходится на VDS на якому встановлена centos-6-x86_64. Панель ISP manager. Якби хтось кинув мені на імейл, який є в профілі Alex_V ту інформацію, то був би дуже вдячний. А то я щось гуглю і не результатів ніяких.

    Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: