Повертатися назад

Posted on

Буває дивишся на зоряне небо і відчуваєш усю його дивовижність, так наче нічого кращого бути не може. А потім… небо розсікає комета і все стає ще яскравіше і прекрасніше, аніж було до того. Коли вона зникає за горизонтом, то зовсім нічого не змінилось: те ж саме небо, той самий місяць, ті самі зорі, все таке ж саме, і мить тому воно сприймалось як дивовижне. Але очі вже засліплені тією миттю.
Як забути те прекрасніше, що щойно було побачене?…

Усе життя я боялась якихось нових етапів у моєму житті. У цьому нема нічого поганого, кажуть це взагалі нормальна реакція організму. Я могла не спати усю ніч перед першим днем у коледжі, хвилюватись, що просплю, чи запізнюсь на автобус, чи ще щось. І таке постійно повторювалось, чи то я мала йти в університет, чи на нову роботу, чи навіть перед початком стосунків, перед чимось новим було постійне хвилювання, а коли вже починала, то завжди переймалась, що мені це не «по зубах», що не справлюсь, що навіщо мені це здалось і це не моє. Таке тривало зовсім недовго, бо потім я завжди уміла стиснути волю в кулак і сказати собі «ти зі всім впораєшся» і страшні нові етапи згодом перетворювались у щось цілком приємне і звичне.
Але насправді, нові етапи життя то зовсім не страшно. Набагато гірше повертатись назад.
Коли тобі вже вдалось пожити якимось новим життям, коли до нього звиклось і «настроїлось». Коли цей новий етап вже став відчуватись зовсім як не новий, а як геть звичний і стабільний, як те, що вже цілком і повністю є невід’ємною частиною твого життя. То найгірше, коли воно припиняється, заставити себе повернутись до життя, яке було до того. Так, наче нічого цього не було. Заставити себе жити так само як колись. Ось твій дім, ось твоя робота, ось усі хто тебе оточує. Ось ти сама, врешті решт. Все звичне і знайоме. Все, здається, залишилось таким самим як і було. Повернись назад, живи собі тим своїм життям, яким жила колись, ти ж раділа цьому життю і була щасливою з того що в тебе було, то чому б воно мало тобі зараз не приносити втіхи? …….. Бо коли відчуваєш щось нове і хороше в своєму житті, важко повертатись назад і намагатись жити так як жилось до цього.

Буває дивишся на зоряне небо і відчуваєш усю його дивовижність, так наче нічого кращого бути не може. А потім небо розсікає комета і все стає ще яскравіше і прекрасніше, аніж було до того. Коли вона зникає за горизонтом, у тебе все ще лишається твоє небо, місяць і твої зорі, і ти живеш з ними, принаймні намагаєшся жити так само як завжди. Але була та мить, коли ти побачила щось яскравіше і прекрасніше. І вже саме знання, що це було, не дає повернутись назад і ти вже не вмієш жити так само як колись.
Неможливо забути те прекрасніше, що ось ще щойно було.

29.05.2018

Сто кроків назад, силоміць.
Ольга Врублевська

Advertisements

2 responses »

  1. читаючи це, просто хочеться сказати щось приємно-підбадьорююче, але що ж можна сказати сильній самодостатній леді? )) Тим більше, що “ні від нікого нічого нового не почула..і… я вже й не хочу слухати”.
    то ж хіба ще раз Л.Костенко:
    1) і кожен фініш – це по суті старт…
    2) Найвище уміння – почати спочатку: життя, розуміння, дорогу, себе…

    Відповіcти
  2. Життя ніколи не повертається назад, бо “вже саме знання, що це було, не дає повернутись назад і ти вже не вмієш жити так само як колись.” Воно стає новим, але без чогось (чи когось)… Мабуть тому це відчувається як щось дуже сумне

    Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

irynaskitchen.wordpress.com/

Європейська Кухня з Іриною Чорній

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: