Про питання без відповіді

Posted on

Запитання «чому»  – один із найбільших черв’яків, який роз’їдає нас зі середини. Чому сталось? Чому зі мною? Чому зараз? І ще десятки чому, яких можна придумати і на які нема відповіді. От просто нема і хай йому грець.
Питанням «чому» мучаться і оточуючі мене мудрі люди. То тепер у мене така категорія, «мудрі люди», які насправді не бажають мені зла, які за мене переймаються, але які і близько не розуміють як я почуваюсь. Які натомість мають багато міркувань і періодично діляться цими думками зі мною. А ще періодично заводять зі мною розмови про релігію і розповідають думки іншої мудрої категорії – священиків. Вони гадають що священики є дещо вищими від простих людей, бо наче мають якісь знання від Бога і можуть надати пояснення тим чи іншим подіям.
Перший священик, до якого звернулась мама, сказав, що на все воля Божа. Банальне як світ пояснення. Ну тіш себе думкою, що ти з цим нічого не зробиш, бо так хоче Господь.
Другий, той, що був на похоронах, виголосив що Господь показує, що все на світі належить йому і тільки він вирішує що давати, а що забирати. І від таких пояснень людям має ставати легше?
Третій, той що майже друг сім’ї, багато говорив, але суть звів що «концентрація людської заздрості до біди призвела».
От тільки я не вірю, що священики мають якісь особливі знання і що вони можуть сказати мені щось таке, від чого мало б стати краще.
А мама такі пояснення сприйняла надто болісно і почала бідкатись згадуючи, як в свій день народження перед іншими людьми сказала, що вона в цьому житті є дуже щасливою жінкою. Мовляв я таке сказала, от недобрі люди то погано і сприйняли і «заздрість довела».
Я не уявляю як можна завидувати чужому щастю, хоч прибийте мене. Не уявляю як можна бажати комусь лихого. Ну не розумію я такого.
Серед усіх людей, що мене оточують є чимало щасливих і успішних людей, і я за них рада. Я знаю, що доводилося цим людям долати для власного щастя. А про тих, чиї подробиці життя мені не відомі, все одно здогадуюсь, що не все так просто. Бо знаю які випробовування були і в моєму житті, перш, ніж я змогла б собі сказати «добре, що зараз все добре, саме в цю мить я щаслива». І як можна перейматись чужим щастям, якщо насправді не уявляєш, що люди пройшли на шляху до нього? Чуже щастя – то такий собі айсберг. І на поверхні тільки кращі його прояви… І якщо мамині побоювання правдиві, що до біди призводить чужа заздрість, і якщо моє щастя комусь стояло кісткою посеред горла, що ж… я сподіваюсь тепер самолюбство тих людей сповна втішене.
От тільки я все одно не думаю, що в щасті потрібно ховатись від усіх, приховувати що ти щасливий і прикидуватись нещасним не варто. Будьте щасливі! Будьте вільні бути щасливими!..
Є ще одні люди. Завжди є люди, які мали схожі проблеми в житті (бо ніщо не унікально і твої біди теж), і які мають уявлення як воно тобі зараз. Люди, які не лізуть до тебе з повчаннями, не приплітають Бога до розмов в намаганні пояснити чому все так, які просто говорять тобі про себе, свої пережиті проблеми і почуття.
Я за останній місяць почула стільки особистих історій, наче вже сама мов той священик сповіді приймаю. Від деяких історій навертаються сльози. І розуміння, що в мене, врешті-решт, ще не все погано.
Коли спіткало горе є два шляхи, я це усвідомлюю. Зжати волю в кулак і жити далі. Або збожеволіти від вічних «чому».
Я обираю перший шлях, принаймні намагаюсь. Я пробую максимально нормально жити, я ходжу на роботу, і стараюсь щоб все було як завжди. Та я помічаю на собі погляди колег, я чую зніяковілий тон, коли хтось тебе щось хоче запитати, але йому незручно,  або коли дізнається, то не знає що казати. Я помічаю ці жалісливі ставлення і наче не звертаю на них увагу. Усе пройде, я знаю що усе мине. Ще трохи і цього не буде. Ще б трохи потриматись.
Я також задаюсь питанням чому, воно інколи сиреною безперестанку лунає у моїй голові чому-чому-чому-чому, але не хочу це обговорювати з тими оточуючими людьми. Бо про що говорити, якщо нема відповіді і не буде.
Колись, надіюсь, я постану перед тим, хто відповіді має. І може він скаже чому забирав у мене тих, кого я любила.
21.06.2018

в намаганнях,
Ольга Врублевська

Advertisements

5 responses »

  1. Бачу священники не дуже себе обтяжують роздумами над тим, яку дати відповідь, щоб людині стало хоч трохи легше. Заліплять якусь шаблонну абстрактну примітивну фразу і на тому все. Я задаюсь питанням: а який взагалі від тих священників толк, якщо вони не хотять вникати в психологію людини і давати таку відповідь яка її заспокоїть? Правди і так ніхто не знає і знати не може, а постаратися відповісти так, щоб людині стало легше можна б було.

    Відповіcти
    • Думаю вони не винні. Люди самі покладають якісь сподівання, що хтось їх повинен втішати. А ніхто нікому нічого не повинен.

      Відповіcти
      • Тоді я мабуть неправильно розумію роботу священника, а точніше не розумію нащо вони взагалі потрібні і яка з них користь. І я мав наувазі не втішати, а сказати таке що додасть сили і терпіння.

  2. Хотів було написати свої міркування, але дочитавши до кінця, зрозумів, що ти знаєш, що потрібно робити.

    А питання “чому” взагалі нема сенсу ставити, є питання “що сталося” і “що далі”.

    Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: