Про (не)телефонні (не)розмови

Posted on

Мені було 14, я тоді жила в Італії. Ввечері я отримала смс від однієї дівчинки, Елізабети, яка навчалась в тій же школі що я, зі змістом: «Дорога Ольга, мій дідусь помер». Він її практично виховував. Я дуже виразно пам’ятаю той вечір і те як незрозуміло я почувалась коли це отримала. Ми не були близькими подругами, ми не так вже й багато спілкувалась, я знала про неї лиш загальне, а тут вона мені чомусь пише таке? Я тоді думала «нащо ти мені це пишеш і що ти від мене хочеш? Ну як я тебе зараз маю підтримати? Хто я тобі така щоб це робити?» Я їй відписалась щось на зразок «мені шкода, тримайся», не передзвонила, геть нічого. Я, хоч і сама незадовго перед тим втратила тата, не знала що казати їй в такій ситуації.
Через пару років ми зустрілись в автобусі і вона вибачилась (!) (як би немислимо це не звучало), що «потурбувала» мене в той вечір, і сказала «мені просто хотілось з кимось поговорити».
Кілька постів тому назад я писала про телефонуючих мені осіб. Насправді, дзвонили постійно одні і ті самі люди, з десятеро-дванадцятеро тих самих, які щиро хвилювались.
Були люди, чийого дзвінка я певною мірою чекала, але вони мені так і не подзвонили. Ми не якісь супер близькі друзі, щоб чекати на дзвінок, але я до них ставлюсь з великою приязню і в нас теплі стосунки, тож в певний момент з ними хотілось би поговорити. Може то мені хотілось, щоб вони поцікавились мною. Бо якби щось сталось у них, я б їм зателефонувала.
Але і я сама не дзвоню нікому. Це так просто – хочеш спілкування з кимось, то подзвони. А я не телефоную. По-перше, не хочу на жаль напрошуватись, хотілось би просто поговорити, але вони і так знають які новини у мене, а по-друге навіщо комусь псувати настрій своїми розповідями з перших уст.
Чому вони мені не телефонували я теж знаю, тож не тримаю зла. Так само я колись не подзвонила дівчинці Елізабеті, яка втратила свого дідуся. Бо я не знала що їй сказати. Так буває – тобі щиро шкода, що в когось горе, але які в біса ти слова маєш до цього підібрати? Якщо ви не настільки близькі, щоб обнімати, підтримувати і розраджувати, то які зрештою слова казати? Та ніяких. Краще не дзвонити. Краще відмовчатись.
Я тепер так чудово всіх розумію. Та врешті, хотілось би нормальних зустрічей, розповідей про загальні новини, але якщо тобі телефонують, бо сталось щось погане, то розмова зводиться до цього. Тож ліпше всім мовчати.
З іншого боку, я і сама не вмію говорити. Парадоксольно, хотілось би щоб ті хороші люди про тебе згадали і поцікавились тобою, але сама не хочеш говорити про себе. Щоразу на чиєсь запитання «як ти?» я відповідаю «нормально», бо нахрена вам мої подробиці. За турботу звісно дякую, але їй-богу, нахрена вам якісь подробиці, не псуйте собі настрій.
Мій колега іноземець, з яким товаришуємо, доволі часто запитує «как ты?», (спілкуємось російською), я щоразу відписую «нормально, работаю» і додаю якісь робочі подробиці. Якось він не витримав і дописав «я же не о работе спрашиваю, я спрашиваю как ты? Персонально ты?», а я відписала «я нормально, восстанавливаюсь».
І так щоразу. Загальні відповіді. «Оля поводиться позитивно, у неї все наче нормально», ну звісно ж позитивно. Бо нахрена взагалі комусь якісь подробиці. Давайте не про мене.

Мені подобається це слово, саме в російському звучанні «восстановление», як windows, що колись запитував чи восстановить файл из корзины. А щодо інших файлів попереджав, що буде видалено без возможности восстановления.
Отак іде повільно процес восстановления, наче купа всього видаленого вертається назад, на своє місце. І ти терпеливо дивишся на себе збоку і чекаєш коли все стане на свої місця, коли нормалізується. І тим не менше, присутня якась діра, пустота. Щось надто вагоме було стерте. Залишилась пустота… і це вже не подлежит восстановлению.
03.07.2018

у собі,
Ольга Врублевська

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: