Півстоліття незмінності

Posted on

Якби стіни могли говорити, вони б розповіли про усіх, кого пам’ятають. А пам’ятають вони чимало.
clone tag: -1350312186875319655Сюди вселились рівно 60 років тому!.. Понад півстоліття в одній квартирі, щоб повертатись сюди, покидати її, повертатись знову, і врешті-решт таки покидати.
Тут народжувались, жили і помирали, знаходячи останній пристанок на цвинтарі за кілька вулиць звідти.
По цих сходах бігли дитячі ніжки, ними важко зносили вниз труни, по них досі ступають ще бадьорі старечі ноги.
А ця квартира просто уособлення беззмінності. Бо навколо неї міняється все і всі старіють, а лиш вона така сама незмінна. Вічно холодні стіни ще австрійської будівлі мовчать, а якби вони тільки могли говорити, то розказали б про всіх хто тут жив. Про ту, хто мала сім’ю та постаріла в самотності. Про тих, хто тут народився та помер не постарівши. Про того, хто тут був немовлям, а тепер сюди приїжджає лиш інколи. Я вірю, що стіни усіх нас пам’ятають.
У світі, який щосекундно міняється навколо нас, у змінах, що безповоротно відбуваються всередині нас самих, нам залишається острівок «безмінності», таке собі пристанище, де завжди зустрінуть і ситно нагодують незважаючи на все-все, що сталось.
Дім, в якому ніщо і ніколи не міняється. Навіть мешканці ті самі. Квартира, яка залишається такою ж як і десятки років тому. На стіні портрет. Він висить непорушно роками на тому самому місці. Я його не пам’ятаю живим, моя єдина уява про нього – цей суворий погляд з портрету. Із розповідей він був суворим, то ж не дивно що і з портрету він на нас дивиться строго, принаймні так здається. Усе незмінно. Тут ніколи нічого не міняється.
Заходжу у будинок. Незмінне тьмяне освітлення. Круті сходини вгору, я напам’ять знаю як рипить кожна із них. Двері в ту саму квартиру. На дзвінку написане ім’я того, хто ось уже 23 роки як покійник. Дзвінок надзвичайно гучний, і його звук так само не змінювався. Щоразу після дзвінка в квартирі крик «Ооо!! Вже тут!!» Двері відчиняються. І Бабцині обійми, незмінно міцні.
03.08.2018

зі спогадів,
Ольга Врублевська

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: