Півстоліття незмінності

Posted on

Якби стіни могли говорити, вони б розповіли про усіх, кого пам’ятають. А пам’ятають вони чимало.
clone tag: -1350312186875319655Сюди вселились рівно 60 років тому!.. Понад півстоліття в одній квартирі, щоб повертатись сюди, покидати її, повертатись знову, і врешті-решт таки покидати.
Тут народжувались, жили і помирали, знаходячи останній пристанок на цвинтарі за кілька вулиць звідти.
По цих сходах бігли дитячі ніжки, ними важко зносили вниз труни, по них досі ступають ще бадьорі старечі ноги.
А ця квартира просто уособлення беззмінності. Бо навколо неї міняється все і всі старіють, а лиш вона така сама незмінна. Вічно холодні стіни ще австрійської будівлі мовчать, а якби вони тільки могли говорити, то розказали б про всіх хто тут жив. Про ту, хто мала сім’ю та постаріла в самотності. Про тих, хто тут народився та помер не постарівши. Про того, хто тут був немовлям, а тепер сюди приїжджає лиш інколи. Я вірю, що стіни усіх нас пам’ятають.
У світі, який щосекундно міняється навколо нас, у змінах, що безповоротно відбуваються всередині нас самих, нам залишається острівок «безмінності», таке собі пристанище, де завжди зустрінуть і ситно нагодують незважаючи на все-все, що сталось.
Дім, в якому ніщо і ніколи не міняється. Навіть мешканці ті самі. Квартира, яка залишається такою ж як і десятки років тому. На стіні портрет. Він висить непорушно роками на тому самому місці. Я його не пам’ятаю живим, моя єдина уява про нього – цей суворий погляд з портрету. Із розповідей він був суворим, то ж не дивно що і з портрету він на нас дивиться строго, принаймні так здається. Усе незмінно. Тут ніколи нічого не міняється.
Заходжу у будинок. Незмінне тьмяне освітлення. Круті сходини вгору, я напам’ять знаю як рипить кожна із них. Двері в ту саму квартиру. На дзвінку написане ім’я того, хто ось уже 23 роки як покійник. Дзвінок надзвичайно гучний, і його звук так само не змінювався. Щоразу після дзвінка в квартирі крик «Ооо!! Вже тут!!» Двері відчиняються. І Бабцині обійми, незмінно міцні.
03.08.2018

зі спогадів,
Ольга Врублевська

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: