Ненависно

Posted on

Якби оточуючі знали скільки ненависті ховається за моєю ввічливою посмішкою, вони більше б ніколи не усміхались мені у відповідь.
Десь на дні душі під болем, роздратуванням, опустошенням і апатією, є ненависть. Не до когось, чи чогось конкретного, а просто в загальному. Потрохи до всіх і до всього.
Ненависть до цього міста, яке з одного боку я люблю, а з іншого відчуваю наскільки нестерпними стали ці вулиці.
Ненависть до цих коридорів, якими я ходжу котрий рік поспіль. Ненависть до того, що всі йдуть і все минає, але Ольга залишається. Ви всі підете, я вас всіх перебуду. Я вже звикла.
Ненависть від думки, що і я мала б покинути ці коридори, але як там кажуть? Якщо хочеш розсмішити Господа – розкажи йому про свої плани. Розсмішила. Причому настільки, що інколи здається, що там нагорі з мене вже відверто глузують, насміхаються. Бо деякі ситуації, то вже не іронія долі, а відвертий її сарказм в перемішку з глузуванням.

А може, то я себе накручую і нікому там зверху до мене ніякого діла нема. І то справді просто співпадіння усіляких дурних обставин від яких мені просто погано. Я вже прийняла, що то так буде, і що я маю оце відчувати та переживати безкінечну кількість раз, але інколи стає обідно – ну може вже досить там зверху з мене сміятись? Чи то ще не достатньо покарань звалилось і таки треба «добити» так щоб навєрняк тобі хреново було. Так щоб ти засвоїла всі уроки. Так щоб точно.
Ненависть до людей, які своїм солодко-осудливим тоном кажуть «ти молодець ти так тримаєшся, он знову подорожуєш», наче вони хочуть насправді бачити як тобі кепсько, як ти сидиш вдома мов в монастирі і побиваєшся. Звісно мої любі, я подорожую, в міру можливого. Бо якщо я буду сидіти в цих стінах, то я зійду з розуму. І тільки інші місця рятують. Хоча зрештою, інколи краще таки бути вдома, аніж у компанії «доброзичливих». Мої сльози не для вас і не для спектаклів. Я виявляється нескінченно довго можу ввічливо усміхатись, з тихою ненавистю до усіх.
Кожен знає як тобі жити. Кожен знає як ти маєш поводитись. Кожен знає, чого вже досить, і до чого треба звикнутись «і що от це вже треба прийняти». Кожен погодинно може підрахувати скільки часу вже минуло і що от не переборщуй, мало б вже нормалізуватись. Кожен задає своє прибацане питання «як ти?» витріщаючись своїм допитливим поглядом і чого ви очікуєте крім «нормально»? що я зірвусь і буду перед вами душу виливати? Жаль, що кожен не знає як конкретно йому свою думку треба засунути в задницю.
Скільки ненависті до себе самої, до власних слабкостей, до власних замкнутих кругів, по яких бігаєш як загнана у пастку і не сила вирватись. Починати спочатку. Щоразу з початку. Щоранку спочатку. До вечора знову ніяка. І спочатку. Спочатку. Спочатку.
Боже, навіщо було створювати створіння, чия душа здатна вмістити стільки пустоти? Порожнечі, апатії і ненависті. Невже так і було задумано?
У мене значно більше питань, аніж відповідей. І найгірше те, що за життя ніхто цих відповідей не дасть.
Вдих-видих. Терпіння і тільки терпіння, притриматись би. Вдих-видих. Розставляємо все по поличках, все зрозуміло, що далі все чітко і ясно. Вдих-видих. Шукати рівноваги. Вдих-видих. Вертатись до себе. Вдих-видих. Не дивитись ні на кого, відводити погляд, я з часом навчусь дивитись. Вдих-видих. Довгі темні коридори. Знову, ще надовго вочевидь. Вдих-видих. У мене все нормально, дякую, а ти як? Вдих-видих.
Вдих. Усміхатись.
Видих.
Залишається чекати Осені. Недовго вже.

31.08.2018

З ввічливою посмішкою,
Ольга Врублевська.

Advertisements

2 responses »

  1. Можливо я помиляюся, але накопичувати в собі ненависть – далеко не найкращий шлях. Мені відомо щонайменше дві альтернативи – це вже як кому до смаку.
    Перша – не лицемірити, а в обличчя казати все, як є. Цей спосіб не для тих, хто занадто переймається думкою оточуючих, бо вона, ця думка, одразу стане дуже негативною. Зате зсередини не будуть роз’їдати задавлені почуття.
    Друга – це намагатися побачити речі з іншого боку. Як казав Дейл Карнегі: життя підсунуло вам лимон – так зробіть з нього лимонад. У будь-якій ситуації ЗАВЖДИ можна знайти як хороші, так і погані сторони. Просто треба навчитися помічати одні і не перейматися іншими.
    Звісно, я не знаю всіх Ваших проблем, тому мої поради можуть здатися поверховими і недоречними. Але, можливо, вони наштовхнуть Вас на якісь Ваші власні думки, які виведуть Вас із кризи.

    Відповіcти
  2. Я після того, як прочитав ваш пост і писати коментар, почитав про невроз і там було сказано, що одна з причин неврозів це емоційне перенавантаження, хронічні стреси, потрясіння, душевні переживання і тд. і одними із симтомів є роздратованість, зацикленість на психотравмуючих ситуаціях.

    Можливо, а скорше всього так і є, у Вас невроз через виснаження нервової системи. Ви можете самі почитати в інтернеті різні статті про невроз, як він виникає, які симптоми і тд. Але моя думка це одне, а спеціаліст знає краще.

    Я не знаю, чи ходили Ви до психотерапевта, але я б дуже радив проконсультуватись у нього, можливо він випише якісь вітаміни чи препарати, які будуть відновлювати нервову систему і тоді Ви зможете знайти якусь рівновагу, не сприймати речі близько до сердця, розставити все по поличкам, не буде постійного роздратування, притупиться душевний біль. Бо душа ніколи не знайде спокою, коли буде хронічне функціональне порушення вищої нервової діяльності. Але як випише препарати, то перед тим, як іх купувати в аптеці прочитайте ще про них в інтернеті.

    PS Вітаю Вас з днем народження і бажаю, щоб функціонування Вашої вищої нервової діяльності було завжди в нормі і не було причин, щоб воно порушувалось.

    Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: