Так як є

Posted on

41353156_2274665539242459_4214057782954950656_nМинуло літо. Пройшло швидко і нехай. Літо про яке практично нема що згадати, яке хочеться забути і яке скидалось на один довгий суцільний день, наприкінці якого я йду звичною дорогою з роботи додому.
Минулого тижня мені виповнилось 25. Доволі дивно коли ти не відчуваєш з приводу дня народження взагалі ніякої  радості, а й навпаки навіть перебуваєш у паскудному настрої, попри намагання оточуючих розвеселити, підбадьорити, привітати.
Вперше за 10 останніх років в мій день народження ми з моєю мамою були разом (в одній країні себто, під одним дахом). Власне, насамперед через те, що вона спеціально заради цього дня залишилась ми і мали міні-святкування. Святкувати не дуже хотілось, але інакше я б і так просиділа вдома, ймовірно в сльозах, а так мала вечерю в колі найрідніших людей, які останні пару місяців постійно за мене переймаються і терплять мене, попри мою нестерпність. Спілкуються, попри часто невдоволений настрій і намагаються говорити навіть тоді, коли я мовчу у відповідь. Їм окрема подяка.
Яким стало моє життя в 25? Здається, що останній рік я постаріла на ціле життя, не менше. Інколи коли я згадую події, які здається ще були зовсім недавно мені здається, що то було не зі мною, немов уві сні.
Дуже багато людей відсіялось, зовсім як у Славковому «друзі чомусь стали знайомими». А були деякі люди, які вітаючи з днем народження нав’язливо натякали що от пасувало б відсвяткувати разом. Доволі дивно отримувати такі натяки від людей, з боку яких не було жодного натяку провідати мене за тиждень лежання в лікарні чи за два тижні лежання вдома.
В основному всі бажали здоров’я. Ще б пак. Багато хто загадковим тоном бажав «втілити все задумане в життя», ніби ось саме він осяяний на тему що ж у мене задумано. Най би одразу і поділились тим задуманим, бо я сама не знаю що там у мене. Багато хто казав що я сильна. Мені останнім часом настільки часто це повторюють, що їй богу!… мабуть ще трохи і я сама в це повірю.
А потім, ввечері 6-го вересня я зробила пост у фейсбуці, який викликав несподівані емоції. Там не було нічого поганого. Трохи негативних підсумків прожитого життя, трохи позитивних. Подяка всім за вітання, ан нє. Для багатьох порядних галичан я зачепила тему, в якій вони думають, що є експертами – Бога. І посміла сказати, що молитви бувають непочутими. І мені почали писати тітки про «все буде добре» і кидати в повідомлення різного роду притчі і кожен так суперечливо хоче доказати, що всі молитви вислуховуються, наче сам працює в небесній канцелярії і їх занотовує. І «ти мусиш вірити». Ага, мушу. Всім щось мушу.
Кажуть насилу милий не будеш. Не знаю як щодо любові, а насилу вірити теж не вдається, хоч і стараюсь. І я зовсім не про Бога, чи інші релігійні питання, нє. Я загалом дивлюсь на все, що мене оточує і ні в що не вірю. Намагаюсь, та результати кепські.
І коли мені розповідають про «все буде добре», і що «от все налагодиться», і що «тільки терпіння і все буде прекрасно» – я не бачу нічого перед собою. Не те, щоб я не вірила, що все буде добре і думаю, що все буде погано, ні. Я десь там не бачу ні поганого, ні доброго. Я взагалі не бачу нічого десь там. Бо я тут.
І зараз є тільки те, що тут. Точніше зараз нема того, чого нема. Все буде. Колись. Тільки от те «колись» здається недосяжним, далеким і нереальним. І від цього отак як воно є.
І я не зобов’язана нікому нічого. Не зобов’язана ділитись з кимось моїми емоціями чи почуттями. Тим більше не зобов’язана переповідати комусь відвідини лікарів. Не зобов’язана вислуховувати чиїсь здогади чи припущення. Не зобов’язана вислуховувати ваші переконання щодо себе, чи щодо віри, чи щодо того, як буде. «Избавте меня от этого», ну будь ласка.

14.09.2018

Так як є,
Ольга Врублевська

Advertisements

2 responses »

  1. Насилу переконувати себе, що все буде добре не треба, треба давати собі установку, що все буде добре. Тобто ти дав собі установку і все, тебе більше нічого не ї… хвилює. І робиш для того все що в твоїх силах. Але часто бувають такі моменти в житті, що знайти в собі от ті сили дуже тяжко. І тут починається копання в собі, пошук різних відповідей для чого взагалі це все потрібно, пошуки натхнення і тд. І прочитавши Ваш пост у фейсбуці. я впевнений, що ви знайдете відповіді, які будуть давати Вам сили плавити цю реальність(під цим я розумію робити те, що іншим здається неможливим). Тим більше Вам лише 25…

    Відповіcти
  2. Шукай нові цілі, що вибратися із цього періоду.І вперед до реалізації.А все інше не важливо.Що хто там пише..і рекомендує.

    Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: