Уникання та облегшення

Posted on

Одного разу я спостерігала за святом, де була жінка в траурі. Її родичі до неї ввічливо ставились, з нею підтримували культурну розмову, але в той же час збоку було помітно наскільки в незручне становище вона їх ставить своєю присутністю і наскільки вони її уникають. Тій жінці в траурі насправді було важливо прийти на те свято, відновлювати своє життя, незважаючи на власне горе і знаходитись серед людей. Але іншим людям інколи таке муляє.
Дуже гарно це описано у книзі Поли Гоукінз «Глибоко під водою» (любителям детективів раджу)

«Усім було ніяково. До того, як її життя поламалося, вона не розуміла, наскільки незручно всім, хто спілкується з людиною в жалобі. Спочатку її визнають, поважають і зважають на неї. А з часом вона починає заважати — розмовам, сміху, нормальному життю. Кожен хоче швидше здихатися товариства такої людини, щоб далі робити своє, а ти йому заважаєш.»

Так буває – тобі жаль людину і тобі хотілось би її якось підтримати чи допомогти, але давай якось окремо, не оце перед усіма. У нас тут всіх свої веселі життєві клопоти, а тут ти зі своїм недоречним мовчанням. Простіше тебе уникнути.
Я помічаю з боку деяких людей, як їх від мене «відрізало». Помічаю, як обриваются на півфразі, щоб щось не доказати, бо думають що чужі радісні новини «зроблять боляче». Помічаю, як відводять погляд. Помічаю недоговорення. Помічаю як змінюється вираз лиця. Це все дуже помітно. Але знаєте, від такої поведінки “псевдо опіки” значно гірше, аніж від звичайного спілкування “на рівних”.
Спочатку на такі уникання дуже болісно реагувала, хотілось пояснити, що я ж не заразна, від того що ви зі мною спілкуєтесь вам і вашим близьким нічого поганого не буде. Я ж нікому зла не бажаю. Нікому не плачусь. Тримаюсь усміхнено. Ан нє, от зустріли людину, спокійно говоримо не про «своє», а про «ваше», питаємо що і як, а людина… відводить погляд, якось сіпається і взагалі показує, що от ця випадкова зустріч вона ніби-то і приємна, але… і я вже бачу що зараз буде… «поговоримо іншим разом, біжу, ще якось зустрінемось», ну аякже. Бувай.
Я тепер це сприймаю спокійніше. «О, і цей туди ж». +1, мабуть і він не останній. Ну і нехай.
І в той же час я почуваюсь безмежно вдячно до людей, котрі спілкуються не акцентуючи уваги ні на чому з минулого, просто про те, що тут і зараз.

Нещодавно, вперше за 4 місяці я зустріла людину, з якою дійсно хотілось говорити. Говорити, а не ввічливо підтримувати розмову і щиро розповідати про все.
Людину, котра пережила ті самі жахіття, практично така сама історія – ніч, швидка, паніка, лікарня, страх, безкінечні крапельниці, безкінечні сльози. Яка говорила мені не пусті слова. Яка була зі мною відвертою, говорила те, що думала і не добирала слів, а просто говорила. І я була відвертою у відповідь, хоч це лише знайома, яку я бачила вчетверте в житті, я просто говорила, так легко і просто, вперше за всі ці місяці. Вона не лізла в душу з розпитуваннями, повчаннями і приріканнями. Сказала те, що мені потрібно було почути. І вона навіть знала про ті мої почуття, в яких я нікому не зізнавалась. Ми не унікальні і наші відчуття та біди теж. Все вже кимось пережито.
Але найважливіше, вона спілкувалась зі мною нормально, без тієї жалості «покинутого на призволяще цуцика» в погляді, що інколи я бачу в інших. Поділилась зі мною своїм пережитим, як почувалась відкинутою вона. Без чудодійних рецептів, бо їх нема. Є ти, є твій оцей депресивний стан і очікувати що хтось тобі допоможе з нього викарабкатись не варто. Сама мусиш. Старайся, знову падай і старайся знов.
Вперше за чотири місяці я поговорила з кимось так, наче ковтнула свіжого повітря. І мені не загоїлось, бо як ти правду сказала, воно не загоїться. Але зовсім трішечки облегшилось.
Дякую Тобі.
18.09.2018

Ковтнувши повітря,
Ольга Врублевська.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: