Вдома найкраще

Posted on

За 6 років, що я жила в Італії, я жодного разу не назвала квартиру, де ми мешкали з мамою домом.
Це було дуже принциповим, і навіть у випадкових питаннях «де ти є?»; – «вже йду до хати» я спеціально використовувала ці слова «до хати». Просто хата. Просто місце, де я вимушено живу. Але це не мій дім. Мій дім не тут.
Слово «додому» було настільки недоторканим і сакральним, що могло використовуватись лише до тієї місцини на 2-му поверсі радянської будівлі, на тихій львівській вуличці. Воно мало свій окремий зміст. Своє звучання. Свою цінність.
Повернувшись сюди, я знову почала використовувати це слово.
Але… з роками приходить розуміння, що є лише купа холодних стін, які насправді зовсім не гріють, якою б красномовною не була та приказка. Що від того, що ти перебуваєш конкретно в цих стінах, ти не стаєш автоматично щасливим. Можливо трішки спокійнішим, бо це твоя зона комфорту, де ти перепочиваєш від світу, що ззовні, але аж ніяк не щасливим. Щастя не приходить від того, що ти така самостійна і незалежна сама себе утримуєш (і в тому числі утримуєш сама свій дім). Так, воно звісно додавало якоїсь пихатості до самовдоволення, коли переповідала «з 19-ти років живу сама, “на власному хлібі”» і тебе перепитують «як сама? Чи не зарано для початку самостійного життя?», але втіха від такого не така вже й значна. Є собі дім. Ти в ньому сама собі хазяїн. Що хочеш – то робиш, нікому не стоїш в ласку. Це зручно. Але ці стіни не запорука щастя. Ця квартира як і затишною, водночас може бути і тюрмою. Може бути каторгою, особливо зараз, коли інколи від одного лишень перебування в цих стінах хочеться впасти на підлогу і верещати настільки сильно, неначе можливо викричати зі себе все наболіле. Я більше не боготворю це місце.
А потім з’явився Ти. І я помітила, наскільки легко ти розкидався цим словом «додому». Навіть якщо це була подорож і ми йшли в готель, ти казав «йдем додому», і я спочатку подумки дивувалась: «як можна казати “додому” на готель, де ми лишень ніч перебудемо?» А ти постійно так казав. Будь то готель, чужа квартира, корабель, чи будь-що. Так просто, «йдем додому» та й все.
І я помітила, як для мене це слово «додому» втратило свій сакральний зміст. Я теж так почала казати. Бо нема нічого особливого в тій місцині на 2-му поверсі. Бо мій дім не там, не в цих стінах. Мій дім – там де Ти. Мій дім в Твоїх обіймах. Будь-де то є. Бо як співав Кузьма «На заправках і в аеропортах Було їм, як у ліжку, комфортно Тулитися просто один до одного Так ніби навколо немає нікого», зовсім як про нас.
І таки правдива приказка «всюди добре, а вдома найкраще». Бо всюди добре, тим паче таким волоцюгам світу сього як ми, а вдома таки найкраще. Мій дім в кожному куточку цієї планети, будь то аеропорт, вокзал провінційного містечка, вершина гори, берег моря чи плацкартна полиця поїзду. Вдома найкраще: найкраще в Твоїх обіймах.

25.10.2018

З ніжністю,
Ольга Врублевська

Advertisements

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: