Який зараз рік

Posted on

Я постійно забуваю який рік. Постійно. Це мабуть не дивно для нікого, окрім мене самої. Я – вічно організована, кожен день календаря відзначений червоним квадратиком, що пересувається щодня, ніколи не задаюсь питанням «яке сьогодні число?», бо завжди знаю на нього відповідь, але цього року постійно забуваю який зараз рік.
Воно доволі паскудно, зважаючи на те, що інколи я підписую в документи, де мушу проставляти дату від руки і не раз робила помилку у році… бувало дуже незручно казати колегам, «перероби, будь ласка, бо я знову помилилась який зараз рік», а в таких документах виправлення недопустимі.
Рік минає. Рік закінчується. І поки всі ловлять його останні вдихи, і поспішають «давай зустрінемось, щоб провести», то я зціпивши зуби думаю «пошвидше б».
Мене питаються – чому так? Хочеш забути і вичеркнути зі свого життя цей рік? Але це не так. І забути не хочу. І вичеркнути не вдасться. Просто хочу перегорнути цю сторінку. Перегорнути і навчитись жити далі.
Ні, я знаю, що новий рік нічого не змінить. І я – перша людина, яка завжди всім торочила (і торочу сама собі), що нові роки, понеділки і початки місяців нічого не міняють. Бо якщо хочеш щось міняти – починай вже.
Я втім і змінювати нічого не хочу. Хочу перегорнути і найти в собі сили жити далі.
Зрештою, коли починаючи десь так зі середини 2012 кожен твій рік був успішним, і кожен рік був сповнений чудових досягнень, і що не рік, то все краще і краще, то логічно, що рано чи пізно настає «чорна смуга», бо постійно все добре не буває.
В цьому році теж було чимало хороших подій. Можливо навіть і дуже багато. В цьому році я опинилась в лікарні і самі лікарі не змогли пояснити яким чудом залишилась жива. Це ж наче добра подія. Тільки все мені не те…
Рік собаки виявився воістину собачим, а я, як любитель песиків від нього очікувала хороших подій, собака ж бо друг людини. Не склалось.
Такі от підсумки року, що минає. Не дуже втішні. Без традиційних списків. Просто підсумок: минає і нехай.
Я вчусь перегортати сторінки. Я вчусь жити з втратами. Я вчусь не говорити в умовному способі «я могла б», «я мала б». Я вчусь. Інколи здається, що все от вже гаразд, а потім знову падаю у якусь безодню з якої доводиться вкотре щосили карабкатись назад. І я мов той ранений звір таки повзу, таки карабкаюсь, таки вчусь.
В цьому році було все. А ти – найцінніше чого в мене немає. І я вчусь це приймати. Хоча це непросто.
Я забуваю який зараз рік. Я не підводжу підсумків. Я вчусь жити далі.

11.12.2018

Ще трошки і навчусь,
Ольга Врублевська

Advertisements

4 responses »

  1. Один зі способів вирішення цієї проблеми – зробити тату з роком на зап’ясті правої руки, а потім щороку його корегувати. Тоді, підписуючи документи, ви ніколи не забудете, який зараз рік 😉

    Відповіcти
    • Насправді суть статті зводилась зовсім не до того, що я забувала про який рік, а радше про все інше… але то таке.
      Я знаю, що зараз 2019 🙂 Нарешті.

      Відповіcти
  2. От скільки читаю Ваш блог, то весь час дивуюсь в яких ми все ж таки різних “світах” живемо, живучи в одному місті. Я взагалі не бачив тієї людини, яка б ловила останні вдихи цього року, і пропонували зустрітись щоб провести, чи наспівували Let it snow чи щось там українське. Багато хто так само просто його “перегортає”. Але я вважаю, що треба прагнути до того, щоб “перегортати” старий і зустрічати новий рік з “розмахом”. Так, щоб пам”яталося. А то настрою нема, того нема, сього нема… Якщо настрій сам собі не створиш, то він сам по собі і не прийде. Завжди знайдеться якась причина, щоб його не було. Для когось наступний рік взагалі може не настати, хтось в тюрмі його може зустріти, а хтось в комі в реанімації… Так що треба радіти тому що є тут і зараз і прагнути до кращого. І справа не в якихось там забобонах типу: “як Новий Рік зустрінеш, так його і проведеш”. А справа в тому, що треба любити себе і цінувати кожен момент.

    А як Ви забуваєте який зараз рік – помилково ставите інший, чи взагалі не пам”ятаєте? Хіба можу порадити звірятись з датою на телефоні, коли підписуєте документи, чи з смарт-годинником. Якщо у вас нема смарт-годинника то на аліекспрессі можете їх підібрати на любий смак там їх повно і вони дешеві, не обов”язково брати Apple, хоча це вже вирішувати Вам.

    Відповіcти
    • Ми з Вами живемо в одному світі, і навіть в одному місці, тільки думаю кожен помічає лише те, що його вражає.
      Можливо і мимо Вас проходять люди, що наспівують “Let it snow”, просто Ви цього не помічаєте, але натомість Вас в людях дивує щось інше, чого я взагалі не помічаю.
      Кожному своє 🙂

      Про забування року – це було до слова. Я помилково ставила інший. Проблема радше психологічна, аніж така, що вирішиться смарт-годинником.

      Відповіcти

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою

%d блогерам подобається це: