Category Archives: Віршоване

Ділюсь спогадами і фото…

Posted on

Мала СтранаЯ б хотіла до тебе вернутись
І повернусь щойно матиму змогу,
Мене завжди манило до тебе,
Попри кордони і мову –
незбагненну, але чудову. Read the rest of this entry

Advertisements

Стан польоту

Posted on

Боротись!

Злетівши.

Read the rest of this entry

Про Ольгу – княгиню і не.

Posted on

І назвали батьки доньку Ольгою –
Чи не тямили, що робили?
Тож не просто так ім’я –
Вони назвали мене в честь княгині.
Read the rest of this entry

Нові сторінки, якісь прокляті помилки і їхні тіні.

Posted on

Наперед зазначаю, що дана публікація не містить жодного негативу, хоча на перший погляд і здасться протилежне.
Такі рядки прийшли в голову миттєво, після перегляду фільму «Анна Кареніна», який справив на мене грандіозне враження. Не напряму пов’язане з кінострічкою, та все ж саме вона наштовхнула на роздуми.
Буває, що доводиться розуміти, що події які відбувались у твоєму житті мають у собі частку чогось проклятого. Але розумієш це лише згодом, коли все закінчилось. Коли набралась здорового глузду і шлеш під три чорти те, з чим не варта було стикатись ще з самого початку. Read the rest of this entry

ПАРК ДУШІ (Мене тут не раз обіймали дощі)

Posted on

Цей вірш присвячується вельми особливому місцю моєї пам’яті – парку, через котрий я щоденно йшла на навчання впродовж п’яти років. Ця 15-20 хвилинна прогулянка мене заспокоювала перед початком нового дня. Я там і бігла, і наспівувала щось і кожне деревце вже знала. І хоч зараз я за півтори тисячі кілометрів від того місця воно досі подумки зі мною…

Parco San Lorenzo – La ciclabile

парк1

Read the rest of this entry

«Немає людини більш чужої, ніж та, яку ти раніше кохав…»

Posted on

Мабуть у кожного з нас (або принаймні у більшості) є ті-кого-не-можна-називати (і не треба, і не хочеться). І то не з книги про Гаррі Поттера, то з життя. Не можна називати, бо не треба сколихувати минулого, яке поступово робить те, що йому і призначено: щезає. Щезає все те, що колись пов’язувало з колись близькими людьми. Так раптово зникає, що аж запитуєш себе: «то все і справді колись було чи лиш наснилось
Було. В житті…
Є. Десь ще далеко у пам’яті… Read the rest of this entry

Найбільшому коханню мого життя присвячую…

Posted on

Я ніколи від тебе не піду,
Задля тебе покину усіх,
Я для всіх можу бути зрадлива,
Але вірна одному тобі.

Read the rest of this entry

Раптові спогади, дощ і не ніжні звертання

Posted on

Нахлинуло… А пам’ятаєш?

А пам’ятаєш, я тобі обіцяла,
Що подбаю про моє здоров’я,
Що ніяких прогулянок більше
Під дощем і без парасолі?

Read the rest of this entry

Досвід еміграції і простота щастя.

Posted on

Сьогодні, 10-го січня минає рівно півроку з того дня як повернулась жити в Україну. З поверненням в моє рідне місто мій тривалий досвід еміграції припинився.
Та не все так просто. Насправді не все припинено… Є які підсумки підвести і є про що подумати. Read the rest of this entry

Минулі й теперішні вірші; те, що рветься з душі та забуття

Posted on

Сьогодні опублікую на блозі віршик який було написано саме в цей січневий період кілька років тому.
Це вельми особливий вірш для мене, оскільки після його написання впродовж півтори року я не написала ні рядочка. Без значної на те причини: просто не писалось.
Завжди стверджую, що те що я пишу навіть віршами не зветься, то просто душа, яка рветься на ззовні. Ось в той півторарічний період душа мовчки мучилась і словам не піддавалась. Тепер я пишу про той час, який минув і який не має надважливого місця в моєму житті. Пишу не тому, що досі до чогось з минулого прив’язана, ні, усе минуло, та я пишу тому, що душа нарешті заговорила після надто довгої мовчанки, що сковувала болем і ув’язнювала у власних тенетах. Read the rest of this entry

Про тих, хто справді любить…

Posted on

Якщо у когось виникають сумніви чи хтось вас любить – закликаю до прочитання цього вірша, який сподіваюсь відкриє очі. Обов’язково подумайте, може треба змінити своє ставлення до когось, бо як зрозумієте з вірша – часу обмаль.

Read the rest of this entry

Сни. (Для тих, кого вже нема поруч…)

Posted on

Як то добре – ти приснився мені,
До мене тебе відпустили,
За твоєї відсутності минають дні,
Але у снах ми ще досі щасливі.

Read the rest of this entry

МОЄ НЕБО.

Posted on

небо

На чужині небо чуже
Не кажіть мені, що теж саме –
Там і сонце не гріло мене,
Там усе викликало відразу.
Read the rest of this entry

Та мить, коли дякують за душу…

Posted on

В мене нема схильності заводити інтернет знайомства. І до «друзів» в соціальних мережах лише в крайніх випадках додаю людей, з котрими не знайома. Вчора був саме той крайній випадок.
Дівчину звуть Марта і ми коротко поспілкувались з нею на тематику віршів (саме один з її віршів став причиною нашого зіткнення в мережі). Read the rest of this entry

Правда про «чиюсь» поведінку.

Posted on

Не відводь тих гадючих очей.
Ти пустий, безнадійний, спустошений.
Ти ховаєшся поміж людей,
І тікаєш від мого погляду.

Я – твій сором, твій страх, твоя совість.
Я – все те, від чого тремтиш.
Я скелет у твоїй шафі
Час від часу шлю звідти привіт.

Read the rest of this entry

Випадкова небувала зустріч.

Posted on

Найбільше тобі завдячую розумінням наскільки вокзали схожі на життя. Спасибі.

Що ти робиш на цьому вокзалі?
Знов тікаєш від якої біди?
Все життя ти мчав магістраллю,
А тепер от обрав поїзди.

Read the rest of this entry

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою