Tag Archives: вокзал

Минулі подорожі, плацкарт і втрачена країна

Posted on

IMG_1465В Чернівці ми їздили ще 1-го квітня. А дісталась я писати сюди лише зараз. Направду кажучи про Чернівці багато розповідати не зможу, бо я там вже колись була і вже колись про них писала, повторювати вам про Університет-Гогвортс не варто, радше можна розповісти про інші моменти подорожі.
До Чернівців ми їхали плацкартом. І тоді клялись собі, що більше ніколи в житті плацкартом їхати не будем (так воно не виявилось але не в тім суть), бо «задовбало».   Read the rest of this entry

Advertisements

Віщі сни і місто, варте фортеці

Posted on

мільйон білоруськихрублівВихідними на день Конституції  я звісно що подалась у нові мандри.
Колись думала, що варто буде з’їздити у Білорусію, та не планувала конкретно, поки одного разу мій компаньйон)) не сказав «а мені сьогодні вночі снилось, що ми з тобою гуляємо по Мінську». Так і з’явився задум. Поки шукали чим то туди добратись, я згадала що якогось Ігор uabanker писав на цю тему. За що йому окрема подяка, адже саме завдяки описаному ним маршруту у нас з’явився задум поїхати і у Брест.
Внесли, щоправда коригування – описаний Ігорем маршрут дешевий, але не заощаджує часу. Ми його реалізували по своєму:
П’ятниця вечір, о 21:46 142-м потягом зі Львова у Ковель. Потяг робить якийсь круг через Волинську область, проте за цей час можна поспати. О 01:58 прибуває в Ковель. Звідти до Бресту можна дістатись прямим автобусом.
Тут мушу вам сказати, що о 2:30 ночі на станції ми помітили автобус у Брест, але про нього нам не було відомо з інтернету. Тож ми ще заздалегідь купили квитки на прямий автобус Ковель-Брест о 6:00 ранку – вокзал в принципі просторий, є де комфортно почекати.
Вже коли сіли в автобус ближче до кордону почались пригоди – водій вирішив підібрати нелегальних пасажирів – жіночок-контрабандисток, які везли товар на продаж у Білорусію. Через скандали і розборки на кордоні з цими панями ми простояли 2 години на білоруському кордоні. Через що ми приїхали у Брест зі запізненням (обурена я вже написала скаргу на водія). Read the rest of this entry

Неприступна гетьманська столиця

Posted on

Цитадель у БатуринiОтож у минулій статті я вам розповідала про поїздку у Чернігів, яка продовжилась на другий день. Було бажання навідатись у Батурин – славнозвісна гетьманська столиця, кому ж не хотілось б її побачити коли ти в Чернігівській області?
От тільки з добиранням туди не так просто. З Чернігова через Батурин їде якийсь автобус, який теліпається по різних селах, тому шлях в 3,5 год.
На офіційному сайті сказано, що слід дістатись до станції Бахмач (містечко районний центр). Але і це не так просто: через Чернігів не так багато транспорту курсує. Транспортний вузол області – це Ніжин. Тож електричкою о 8:11 ми поїхали в Ніжин, в дорозі майже півтори години. Не вельми комфортабельна поїздка із дачниками, та що зробити. За той час любувалась Чернігівщиною. Вона запам’ятається мені зеленими барвами. Навколо було так багато зелені! 🙂 Read the rest of this entry

Туди на північ!

Posted on

Подорожувати на травневі свята – то вже стара, добра традиція. Не зрадила я їй і цього року. От тільки тепер, коли об’їздила значну частину України їду туди, куди обратись не так просто, доводиться доїжджати з пересадками, але людину, що прагне подорожувати це не стримає 🙂
Відтак, в п’ятницю ввечері стартувала авантюрна подорож за маршрутом Львів-Київ-Чернігів-Ніжин-Бахмач-Батурин-Бахмач-Львів.
Діставшись до Києва без пригод, від автовокзалу, що одразу за Макдональцом пересіли на автобус. (вони їдуть з 11-ї платформи, до речі 🙂 бо обійшлось обійти весь вокзал). Халепа лиш в тому, що автобус їде за принципом «коли набереться повно людей», а тому поки всі сидячі місця не зайняті треба чекати відправлення.
Приблизно дві години дороги і на під’їзді до Чернігова автобус проїжджав міст через Десну. Коли я уздріла це видовище, то подумала «То ось чому вона зачарована! Таки дійсно зачаровує». Read the rest of this entry

Візит в квітучість та пікантна поїздка

Posted on

Поки у Львові доводиться терпіти нетеплу весну, на вихідних я побувала у весні. Ось уже вдруге я подалась в Ужгород, не лише тому що там сакура зацвіла, а й тому, що туди перебралась Олександра, одна з найулюбленіших моїх блогерів.
Моє фінансове становище покращилось і тепер я користуюсь нагодою аби подорожувати не як то колись плацкартом, а більш комфортніше, тож квитки були купейні.
Ранок в Ужгороді зустрів легким вітерцем, а по дорозі з вокзалу в центр мене спіткало певне розчарування: чудових скульптур, які тішили мене минулого року на цей раз не було.
Для сніданку пораджу вам такий заклад як Eat me: порції великі, в порівнянні до львівських цін дешево, смачно! Read the rest of this entry

Незабутнє місто дивовиж

Posted on

А вже на другий день по приїзду з Карпат я подалась у чергові мандри…
Бажання поїхати в Черкаси з’явилось у 2009 році, коли я палко захопилась поезією Симоненка. Та це було лиш бажання, допоки минулого року я відвідала Черкаську область і до нестями закохалась у ті краї.
А в січні я собі чітко постановила: в 2015 поїхати в Черкаси! Є ціль – є спосіб для досягнення 🙂 тим паче курсує прямий потяг Львів-Черкаси. І якщо вже є ціль, то 15 год верхньої полиці плацкарту – дріб’язок на шляху до досягнення. Я настільки сильно хотіла відвідати Черкаси, що мені було байдуже навіть, що я їду туди сама, без компанії. Що хочу побачити загуглила і перспектива самотнього блукання вулицями мене не бентежила.
Їхала більшу половину часу вдень, тож розважала себе книгою, спогляданням за людьми та пейзажами у вікні. Потяг приїжджає о 4-й ранку. Звісно, нормальну дівчину буде турбувати факт, що робити в 4 ранку в незнайомому місті, а мене (ненормальну) хвилювало одне: де випити о 4-й ранку справжньої кави?! Read the rest of this entry

Місто зі списку «нарешті»

Posted on

Колосальний обсяг роботи перешкоджає вести блог, але продовжу.
Отож, рейнейром я полетіла у Бергамо. Це таке миле містечко приблизно за 80 км від Мілану. Вискочила з аеропорту (без жодних паспортних контролів, о-о-о-о ці чудові внутрішньо європейські рейси) і без огляду помчала на автобус. Зуміла нагло напроситись на якийсь, що вже рушав, бо чекати наступного не було бажання.
Проїзд від Бергамо до Мілано Чентрале (головний автовокзал) 5 євро.
А вже від вокзалу можна рухатись у місто на метрополітені. Я планувала пробути там добу, тож і проїздний купила на добу, дуже вигідно, 5 євро якщо я правильно пам’ятаю.
Та для початку я зустрілась з мамою, яка погодилась приїхати до мене і ми подались удвох на прогулянку вечірнім Міланом. Read the rest of this entry

Невеличкий галопом по Європам :)

Posted on

Краків Даруйте за відсутність, була у відпустці 🙂
Оскільки WizzAir скасував свої рейси зі Львова, добирання на другу мою Батьківщину – Італію для мене тепер складніше. Та чи стане це перепоною для людини, що прагне у відпустку? Звісно ні!
Тому добре поштудіювавши Інтернет я проклала мій маршрут, через близеньку Польщу. А в п’ятницю, 8-го травня, спакувавши зручненького рюкзака (придбаного спеціально для цієї оказії), я вирушила зі Львова в Краків автобусом. Квиток купила на мега практичному e-travels.com.ua нікуди не треба іти і обмінювати. Все з дому.
Скажу лиш, що з огляду на те ЯКІ люди їхали в автобусі я думала: “та яке в біса спрощення візового режиму? його ще ускладнити треба!!”
Рейс з Кракова в Італію я мала о 17:20, прибуття у Краків автобусом о 7-й ранку. Краще не бронювати все в притик, а то в нас на кордонах всяке буває. А у зайві години можна прогулятись цим чудовим містом. Read the rest of this entry

Шалене відкриття весни

Posted on

сакура в УжгородіЯкщо дві найкращі подруги щодня працюють з цифрами і геть зовсім втрачають голову у тих звітах, то треба їм якось рятуватись і внести барв у будні. Що для цього зробити? Ну звісно – мандрівка! Відтак, я і моя люба подруга чкурнули у вельми неординарну подорож за маршрутом Львів – нічний Стрий – Ужгород – Мукачеве – Львів. Багато шаленства було у мене за всі роки подорожей, але такого ще не було…
В Ужгород в ці дні їхали усі, тому з квитками була справжнісінька халепа. А оскільки ми з певних причин забарились з купівлею, була нагода їхати хіба зі Стрия, о 2-й ночі. До цього треба було одразу після роботи мчати на автобус. А прибувши у Стрий о пів на 11 вечора появилась чудова нагода прогулятись нічним містечком. Враження шокуючі: Стрий бухає. Ні, я не маю на увазі, що у Стрию п’ють чи розпивають алкогольні напої, ні, Стрий бухає! Тільки цим словом можна описати реалії нічного Стрия, отак пройдешся – всюди, всюди (!) хтось вже або геть п’яний, або впивається. А після вельми «милого» спілкування з прибиральницею на вокзалі довелось шукати притулку не у залі очікування, а на лавочці на пероні.
Так що серед ночі, дві файні ефектні кубіти в спортивних штанях влаштували собі вельми романтичний пікнік на пероні, поїдаючи канапки під шум мимо проїжджаючих товарних поїздів. Незабутні враження 🙂
Але таки з горем пополам дочекавшись Ужгородського потягу я вмостилась на моєму верхньому плацкарті (без подушки, до речі) і помчала на зустріч новим пригодам.

Read the rest of this entry

Остання, але не менш важлива

Posted on

Заголовок підібрано за англійським висловом “the last but not the least“, адже в неділю я здійснила мою останню за рік мандрівку. Останню, але не менш важливу, аніж 13 попередніх. (Цікаво, до речі, склалось: 14-й рік і 14 мандрівок).
Ця остання поїздка видалась доволі екстравагантною. Ти ба, такої ще у мене не було – щоб самій-самісінькій їхати о пів на третю ночі з вокзалу, та ще й знаючи, що по приїзді в інше місто ніхто не зустріне і куди іти невідомо. Але всякий досвід трапляється вперше.
Ми з моєю подругою Маринкою домовились про зустріч у Хмельницькому, і хоч графік поїздів завдавав мені певної незручності, та задля зустрічі з нею я ладна була іти й пішки туди, а 4 години сну на нижній полиці плацкарту взагалі сприймались як розкіш. Read the rest of this entry

Мої столичні традиції

Posted on
з Олексієм Вадєрніковим

з Олексієм Ведєрніковим

Висловлюється особлива подяка приятелю Олексію Ведєрнікову – дуже хорошій людині, що надихнув до цієї поїздки, надав притулок на ніч, проводив екскурсію Києвом і взагалі усіляко розважав. Не перестаю дивуватись, що існують ТАКІ чудові люди!

Здається, у мене з’явилась традиція: кожні півроку їздити у Київ. Адже минулі дві поїздки (1-ша, 2-га) і ця трапились із чітким інтервалом у півроку. Мені кажуть: “та ти ж вже була у тому Києві, що туди їздити“, але Київ – можна завжди відкривати для себе, тож і їздити туди охота. Тим паче, що в мене там багато друзів, які люб’язно запрошують і розважають мене.
Ця поїздка була дуже несподіваною, у Києві нас навіть питали “а чому ви так раптом приїхали?“, але ми й самі не знали – чому. На вихідні було заплановане одне, воно відмінилось і трапилась розмова: “Нас Олексій запрошував”; – “То, що – їдемо? :)”; – “Давай”; – “Та я жартую”; – “А я серйозно”.
З Олексієм, другом мого хлопця, я познайомилась в серпні, і провела йому мою традиційну екскурсію Львовом. А коли ми вирішили, що поїдемо у Київ я отримала повідомлення: Read the rest of this entry

Цікавинка внаслідок недбальства та чаРівне місто

Posted on

Тунель коханняРано-вранці ми виїхали із Луцька в сторону Рівненщини. Через годину їзди зійшли з автобуса у Клевані (автобусом з Луцька вартість квитка 23 гривні з людини). На меті було відвідати таке унікальне явище як “Тунель кохання”. Щоправда не знаю що спільного має з коханням ця залізнична колія, що проходить у тунелі з дерев, та все ж хотілось поглянути. Видовище дійсно цікаве та неординарне.
За що було прикро – саме з цих країв блогер Олександра Zarazko, живе за кілька кілометрів від самого тунелю, але зустрітись з нею не вдалось, бо вона зараз на морях. Ну нічого, наступного разу.
Язик не лише до Києва доведе, а й проведе по країні, тому добрі люди підказали як дістатись до тунелю і як потім звідти поїхати. Подекуди також висять таблички-орієнтири: дерев’яне сердечко, пронизане стрілою, яка вказує напрямок. Read the rest of this entry

200 гривень як путівник у нові краї

Posted on

200 гривеньУсвідомлюючи, що літо добігає до завершення дуже різко запланувалась іще одна поїздка на минулі вихідні, адже зазвичай усі мої дні розписуються наперед за тижні, а то й за місяці.
А тут просто розмова “може то б куди поїхати?… дійсно варто” і одразу швидко перевірка розкладів поїздів, автобусів і бронювання готелю. На щастя, було б хоча відомо куди їхати. Ті місцини давно вабили – ну звісно Луцьк! 🙂
В п’ятницю серед ночі запакувала валізу, а без 15-ти третя у мене був потяг.
Пакування валізи почалась з констатації прикрого факту: під час попередньої поїздки у Карпати я загубила мою дорожню зубну щітку. То була чудова, зручна річ, компактних розмірів зі зручною упаковкою. Послужила мені у десятках поїздок за минулі 4 роки, настав час її міняти. Шукатиму таку саму. Read the rest of this entry

Досвід верхньої полиці, враження з столиці і чудові відчуття…

Posted on

Майдан НезалежностіЯ повернулась. А була у Києві. То був просто щасливий день… Київ зустрів сонечком, друзі зустріли посмішками, а держ.установа зустріла без клопотів, все вдалось добре.
Але краще по порядку.
У вівторок ввечері (17/09/13) я поїхала у Київ. Спати на верхній полиці – окрема справа. Востаннє я там спала 8 років тому, тому тепер навіть не знала як туди залізти і як там втриматись аби не гепнутись. Проте врешті-решт таки спалось добре. На 9-ту ранку було назначене прибуття. Вранці Укрзалізниця частувала гарячими напоями. Я ризикнула і купила за 4,50 грн каву, однак то була лиш гаряча бурда, яка кавою гордо іменуються, але і це не зруйнувало мого настрою.
Вийшовши з вокзалу почалась прогулянка столицею… Перш за все у Ботанічний сад, потім до червоного корпусу університету Шевченка, а згодом і на Хрещатик. Там зробився привал у Пузатій хаті аби таки чимось поснідати і випити справжньої кави. Read the rest of this entry

Недалекі мандри, милуючись новим містом та файні враження

Posted on

Тернопільський театрМандрівки тривають! На цей раз вчора я у вельми хорошій компанії подалась у Файне Місто, чи попросту кажучи в Тернопіль.
Вражень – море, чи то правильніше про Тернопіль казати вражень цілий став 🙂
Місто дуже миле, охайне та компактне. Від вокзалу до центру – рукою подати. Read the rest of this entry

В когось з вас були такі зустрічі?

Posted on

вокзал

Зустрічі.

Присвячую комусь конкретному, а також усім, кому описані відчуття є близькими. Read the rest of this entry

Проводжаючи до мрії

Posted on
одного разу коли вчились танцювати рок-н-ролл

одного разу коли ми вчились танцювати рок-н-ролл

Коли рік тому я здійснювала мою мрію здійснивши посадку у львівському аеропорту, повернувшись назавжди жити на Батьківщину, щойно ввімкнувши телефон мені прийшла sms-ка: «буду в аеропорту». Відписую: «я вже тут», наступна sms: «я в тролейбусі, лечу на крилах ночі» 🙂
Ця людина незважаючи на те, що то був його день народження, примчав зустріти мене і розділити зі мною ту щасливу мить мого життя.
Вчора я не могла не податись на вокзал, звідки він вирушав у свою тривалу подорож на далекий схід. Read the rest of this entry

Здійснюючи задумане, радісні мандрівки та чудовість життя.

Posted on

На Дереві Щастя :)Минули насичені вихідні здійснюючи задумане. Що я планувала? Все по порядку.
Ще від листопада ледь не щоденно ходила в деканат аби вони видали мені студентський, а вони щось постійно тягнули. Нарешті в квітні я отримала довгоочікувану пластикову картку. Тут же закортіло ним скористатись. Користуватись в трамваях – банально. Треба щось краще! А я ж бо зовсім без досвіду поїздок потягами!
Ну звісно мандрівка! 🙂
От і давній план – мандрувати містами України. Не бачила майже ніяких з них, пора реалізовувати давні наміри. Read the rest of this entry

Цікаві знайомства, насичені вихідні і щось нове.

Posted on

Вид з ЦитаделіОтож, відійшовши трішки від втоми переповім вам про минулі вихідні.
У неділю, 21-го квітня, до Львова прибув із візитом «колега-блогер» і просто хороша людина – Тарас. Я залюбки з ним зустрілась і склала компанію гостю у нашому місті.
Маршрут відвідувань, пишучи основні місця був наступним: вокзал – вулиця Коперника, проспект Свободи (приділивши увагу окремим особливо привабливим будівлям), проспект Шевченка, музей Тюрма на Лонцького, гора Цитадель, а потім звідки ми пішли до площі Ринок. Read the rest of this entry

Головний вокзал Львова, вокзал життя і метушня, що їх наповнює.

Posted on

Вокзал - ЛьвівНещодавно, а якщо точніше в п’ятницю 22-го лютого видався вільний час між однією справою й іншою. Не було що робити і я миттєво вирішила піти випити кави на Головний вокзал у Львові, була саме неподалік, та і там кінцева зупинка маршрутки, яка їхала в напрямку моєї наступної справи.
Мені до вподоби спостерігати за вокзалом. Не коли сама обтяжена валізами і думками аби не проґавити своєї посадки, а коли приїжджаєш туди саме з ціллю поглянути на людей.
Можливо хтось мені скаже, що то якесь дивне хобі, погоджусь, але воно має своє пояснення. Вокзал – то життя, хоч би що там говорили. Що найперше видається мені ввічі коли я на вокзалі? Метушня. Суцільна метушня, усіх і кожного. А в житті хіба не так, скажете? Read the rest of this entry

Елементи божевілля, плутанина і те, що «треба»

Posted on

якась така дорогаЄ люди які мчать на шаленій швидкості вверх по дорозі. Вверх по Личаківській, можна так сказати. На височезній шаленій швидкості, душевну пустоту заливши міцними спиртними напоями, що використовують замість палива. І вони не враховують, що попереду важливий поворот – на Пасічну, тож доведеться пригальмувати. Коли жметься різко на гальма, ланцюг, що сковував цих людей обривається. Надто довго виснажувався. Тому що, ланцюг явно поєднує одних людей з іншими, але ці люди несамовито мчать кудись вгору. Read the rest of this entry

Випадкова небувала зустріч.

Posted on

Найбільше тобі завдячую розумінням наскільки вокзали схожі на життя. Спасибі.

Що ти робиш на цьому вокзалі?
Знов тікаєш від якої біди?
Все життя ти мчав магістраллю,
А тепер от обрав поїзди.

Read the rest of this entry

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

irynaskitchen.wordpress.com/

Європейська Кухня з Іриною Чорній

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою