Tag Archives: дзвінки

Про (не)телефонні (не)розмови

Posted on

Мені було 14, я тоді жила в Італії. Ввечері я отримала смс від однієї дівчинки, Елізабети, яка навчалась в тій же школі що я, зі змістом: «Дорога Ольга, мій дідусь помер». Він її практично виховував. Я дуже виразно пам’ятаю той вечір і те як незрозуміло я почувалась коли це отримала. Ми не були близькими подругами, ми не так вже й багато спілкувалась, я знала про неї лиш загальне, а тут вона мені чомусь пише таке? Я тоді думала «нащо ти мені це пишеш і що ти від мене хочеш? Ну як я тебе зараз маю підтримати? Хто я тобі така щоб це робити?» Я їй відписалась щось на зразок «мені шкода, тримайся», не передзвонила, геть нічого. Я, хоч і сама незадовго перед тим втратила тата, не знала що казати їй в такій ситуації.
Через пару років ми зустрілись в автобусі і вона вибачилась (!) (як би немислимо це не звучало), що «потурбувала» мене в той вечір, і сказала «мені просто хотілось з кимось поговорити». Read the rest of this entry

Advertisements

За межею

Posted on

нам ніколи, мабуть, не дійти до межі,
за котрою немає ні смутку ні страху

(c) Іздрик

Насправді такі межі переходити можна швидко, але не безболісно. Швидше, ніж це можна собі уявити. Коли раптом все, чого ти так боялась впродовж життя стає сміхотворним і зовсім безболісним. Коли тобі приносять вибачення, що зараз буде неприємно, але ти навіть вже не звертаєш уваги на цю «неприємність», бо те, чого ти завжди так боялась, вже не страшно. Зрештою, мабуть всі рано чи пізно стикаються з тим, що «боялись не того», чи точніше – боятись треба було не того, та зрештою яка різниця, якими словами це описати, коли ти за тією межею. Read the rest of this entry

Нічого сказати або непоєднувані реальності

Posted on

Один із операторів мобільного зв’язку запустив рекламу: хлопчик говорить по телефону з мамою, яка є на заробітках, все зводиться до того, що вони довго теревенять і рекламуються дешеві дзвінки за кордон. Все звучить під типовим слоганом «Єднає усюди».
Коли я побачила ту рекламу перший раз, то вхопила перше, що потрапило під руки і жбурнула прямісінько в телевізор. На щастя то був кухонний рушник, тож плазма не постраждала. Коли я почула ту рекламу вдруге, то пересікла квартиру і кулаком вимкнула радіо. Потім я ще кілька раз її чула і щоразу вона викликала в мене невимовний приступ агресії аж настільки, що я втрачала контроль над собою і мене теліпало. Я чесно не знаю чому я аж так реагую на якусь ідіотську рекламу, однак вона просто виводить мене з рівноваги.
Може тому, що реклама для таких як я? Хоча що там я, то може більше для дітей, які залишились без батьків. Я навіть при зручних мобільних тарифах не буду телефонувати мамі щодня… А ще крім того є скайп, хоча чи дзвінках справа… Мої дзвінки я вже відговорила.
Про що ти будеш казати людині, яка знаходиться так далеко? Що ти їй скажеш телефонуючи щодня, якщо ви живете в різних реальностях? Read the rest of this entry

Зайвий привід.

Posted on

Люди – то такі створіння, яким часто для здійснення того чи іншого вчинку потрібен привід. От просто зайва причина, яка би мотивувала їх щось зробити. Мотивувала і виправдовувала.
Зазвичай я не шукаю приводу. Намагаюсь щось робити просто так. Хай то будуть дріб’язкові подарунки чи несподівані телефонні дзвінки, чи пишу комусь далекому листи. Здається, несподіванки куди приємніші, аніж заздалегідь сплановані події.
Однак, довелось шукати приводу і мені…
Три роки тому (най йому ґрець, як же плине час!), 31-го грудня ввечері я отримала один дуже несподіваний телефонний дзвінок від особи, яку б нізащо не сподівалась почути і яка виголошувала мені якісь типові передноворічні вітання. Згадуючи той випадок я три роки не могла зрозуміти НАВІЩО було мені тоді дзвонити? Ну от навіщо? Здається мені, суть була не в привітанні… Цього року я змогла дати собі відповідь… Read the rest of this entry

Я хотіла б Тобі подзвонити…

Posted on

Я хотіла б тобі подзвонити, чесно. Отак просто набрати твій номер телефону і наче нічого й не бувало, запитати як твої справи. Як справи за останні півроку. За останні півроку у житті всіх нас сталось так багато змін…
Я хотіла б тобі зателефонувати і запитати як ти, де ти і що ти зараз робиш. В результаті, як воно склалось – і що ти зараз робиш?.. Куди тебе занесло?
Я хотіла б, але звісно цього не зроблю. Я знаю, що не бажаєш спілкування зі мною і поважаю причини з яких так сталось, звісно я все розумію і поважаю. Read the rest of this entry

Вистава для роздумів

Posted on

Вчора у театрі ім.Заньковецької відбулась вистава, вилучені кошти з якої спрямують на потреби українських військових. Я відвідала цю виставу аби підтримати хорошу ініціативу і тому, що вже чула дуже схвальні відгуки про неї від колеги-блогера Олександра Пуляєва.
Вистава зветься У.Б.Н., себто “Український Буржуазний Націоналіст“. Нам розповідається історія чоловіка старших літ, що був політв’язнем та дисидентом через свої ідеологічні погляди. В розвитку вистави ми помічаємо як до чоловіка навідуються то лікар психлікарні, то син, з яким не бачились довгі роки, то друг, з яким відбували покарання. І всі ці люди мають на меті переконати його вступити знову у політику, на підтримку однієї з партій, а саме генерала КДБ. Але головний герой Зенон, не зважаючи на погрози, відмовляється від всього, що йому пропонують, лиш тому, що в ньому досі жива ідея, за котру він боровся впродовж всього життя. Read the rest of this entry

Круті повороти життя і чергові етапи нових досвідів

Posted on

Збираюсь із силами, пора про це розповісти світу…
То був липень місяць. Я думала, що варто впроваджувати якісь зміни в своє життя, до прикладу змінити роботу. Бо хоч вона мені і подобалась, але постійна біготня по Львову, суцільне накладання справ, нічне виконання роботи (читай хронічне недосипання) почало відбиватись на здоров’ї. А ще нестабільність перекладацького заробітку (залежить від замовлень) створювала певний дискомфорт, а подекуди і накладки у фінансових справах. В додаток до цього всього було розуміння, що вічно працювати “на чорно” і не мати стабільного прихисту, а залежати від думок інших людей якось негоже.
Такі думки поступово в мене виникали, але тоді я ще поступала в універ і нічим конкретнішим вони не ставали. Згодом вирішила наступний план дій: завершу літо, поїду десь восени на моря, відпочину, а тоді будучи студенткою-заочницею і продовжуючи мою нестабільну роботу шукатиму якісь альтернативи. З такими роздумами я оновила резюме в інтернеті, адже одразу у вересні робота не з’явиться, хай воно вже зараз собі висить.
Але не так то сталось як гадалось… Read the rest of this entry

Вікові переусвідомлення і короткі втечі

Posted on

Я думала, що на мій день народження поїду на море… Аж дуже того хотілось – остання “відпустка” була листопаді, вона завершилась Євромайданом і після того весь рік був важким як і в моральному, так і у фізичному плані.
Так не сталось. Тому я за звичкою я напросила повну хату тих людей, чия присутність мене особливо тішить. Мабуть до повної компанії мені ще бракувало чотирьох осіб – двох тих, що в іншій області і двох тих, що в іншій країні.
От лиш в ніч з 5-го на 6-те вересня поки в духовці випікався торт я подумала, що мої дні народження – замкнуті круги. Треба щось міняти – піти на якісь шашлики або що. Зібрати ту компанію і повезти їх до мене на дачу… але цього року все планувалось надто пізно.
Тож і цей рік у мене був майже як попередній: ледь не перед закриттям набираєш у супермаркеті купу продуктів, потім вночі печеш торт, потім півдня готуєш їсти. І от коли я випікала торт, то подумала, що мені було б приємно якби хтось його спік для мене. Ні, процес приготування мені приносить задоволення, але спочатку ти його сама печеш, потім сама прикрашаєш, потім сама вставляєш і запалюєш свічки, потім сама загадуєш бажання, потім сама доїдаєш ті шматки, що лишись зі свята… і так по кругу, щороку… Read the rest of this entry

Відгукніться, любі друзі!

Posted on

Коли гроші закінчились станеться щось для чого вони конче потрібні.
Сьогодні мій, не побоюсь цього слова, коханий телефон sony ericsson f100i практично здох.
Служив він мені чудових 5 років, в останні місяці почав дещо глючити і сьогодні його екран мертво згас.
Він все ще лунає, але екран схоже таки відгорів свої останні дні. Пробувала говорити по ньому – звук іде зі значним шумом.
Що гірше – в телефоні були всі мої надважливі контактні дані, без яких я тепер як без рук. Копію якось ніколи не робила (типова думка “та що може статись”).
Зараз доведеться витратитись на купівлю нового телефону (хочу такий самий! 😦 ) і може понесу в ремонт цей в намаганні відновити хоч якісь контакти.
Наразі у мене прохання: напишіть мені у приват (контакт, фейсбук, емейл: olka.byblik@gmail.com )свої телефонні номери, щоб я хоч якось була на зв’язку.
14.03.2014

шкребу грошенята…
Ольга Врублевська

P.S. а от ще одне моє давнє фото з цим чудовим телефоном…

Read the rest of this entry

Прощавай, телефонний зв’язок!

Posted on

Нарешті це сталось! Ні, я не повністю стала недоступною у плані телефону, але прийняла рішення таки позбутись стаціонарного телефону в моєму помешканні. Якщо хтось думає про це, то прошу – ділюсь моїм досвідом. Якщо хтось не думає про таке – все одно можете прочитати про це марнотратство.
Причин більше, ніж одна:
По-перше: я абсолютно ним не користувалась. Виловити мене вдома практично неможливо, усі давно знають, що зі мною треба зв’язуватись тільки по мобільному. Сама з нього я теж ніколи не телефонувала – давно перейшла на мобільний зв’язок. Аргументації, які мені давали: «але ж інколи треба подзвонити на стаціонарний номер, в якийсь офіс, то з домашнього дешевше!» Може й так, але тоді, коли я з’являюсь дома всі офіси закриті давно… Тому – не користуюсь і годі. Read the rest of this entry

В когось з вас були такі зустрічі?

Posted on

вокзал

Зустрічі.

Присвячую комусь конкретному, а також усім, кому описані відчуття є близькими. Read the rest of this entry

Епоха ділового ідіотизму, впаювання непотребу і відмова від життя.

Posted on

Приводом для написання цієї публікації стала одна недавня подія. Мала змогу спостерігати за однією вельми зайнятою справами людиною.
Все йшло звичайно, людина підтримувала культурну бесіду, потім встала, пішла в напрямку туалету, але розвернулась і підійшла дістати свій мобільний телефон зі словами: «раптом хтось подзвонить».
Начебто несуттєва подія, але мене побачене наштовхнуло на роздуми.
Отож, в який спосіб наше суспільство перетворилось у низку ділових ідіотів? Read the rest of this entry

Важкий телефонний дзвінок, власна відвага і біль крізь прощення.

Posted on

Сьогодні я це зробила. Я набралась сміливості, яку виношувала у собі місяцями і зателефонувала людині, якій зарікалась більше ніколи в житті не телефонувати.
Я мусила це зробити. З однієї сторони аби виконати одне прохання, з іншого боку, ще важливіше – я хотіла довести сама собі, що не тримаю ні на нікого зла.
Можна було зателефонувати вже давно, але я не хотіла це робити без приводу. А тут привід був. День народження.
Подумки приготувала якийсь текст. В останні хвилі зрозуміла, що мені говорити буде важко. Але я сказала собі, що наберу той клятий номер, значить наберу.
Дивилась на телефон. Найвідважніший поступок таки нажати клавішу набору і дочекатись гудків, а далі відступати нікуди. Read the rest of this entry

Незабуті абоненти з їх необхідними, але уже зайвими дзвінками

Posted on

Рік тому саме напередодні Нового року (31-го увечері) я отримала надто несподіваний телефонний дзвінок. І хоча телефонний номер і людина, котра мені дзвонила були мені добре знайомі, все таки подиву було не уникнути і відповіла я ще не цілком оговтавшись. Read the rest of this entry

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою