Tag Archives: злість

Халява по-українськи або валіть ви всі до гугла!

Posted on

Агов! Скажіть будь ласка, який ваш улюблений фільм? А улюблена книга? А технікою якого виробництва ви користуєтесь? (можливо доводилось читати інструкції до цієї техніки…)
Можливо чимало з вас серед згаданих пунктів перелічили щось іноземне. І знаєте, що я вам скажу, мої любі? До більшості з вас те, що вам так подобається, дійшло у вигляді перекладу. Перекладу, вловлюєте? Поки вам ліньки вчити якісь мови і ви все хочете читати-дивитись своєю рідною, є людина яка годинами сидить за словниками, тарабанить на клавіатурі якийсь текст і плавить свій мозок від різноманітних тематик. І я вам скажу більше – ця людина, що вносить у цей світ таку вагому річ як переклад отримує здебільшого досить таки мізерну платню.
Чи можливо, щоб у настільки глобалізованому світі, де співпраця людей різних країн тісно переплітається і постійно виникає потреба щось перекладати з однієї мови на іншу, до перекладачів ставились досить таки зневажливо, стверджуючи наче вони зажерлись і вимагають надмірної платні?
Клієнт одвічно хоче зекономити, агенція одвічно хоче заробити, а перекладач, що виконує усю брудну роботу повинен працювати за безцінь. Read the rest of this entry

Advertisements

Міліція, прокуратура і матір їхня чортова

Posted on

Оскільки всі мене питали як вирішилась та справа з крадіжкою гаманця, в якому були мої водійські права, то от зараз я розпишу детально всю історію. Сприйміть це як застереження – ніколи не зв’язуйтесь з нашою міліцією! Початок історії читайте у публікації “Досвід зустрічі із міліцією”
Отже, через 9 днів після написання заяви я подалась у Сихівський райвідділок, де після «відфутболення» по кількох кабінетах мені сказали: «Личаківський райвідділок має спочатку цю справу передати у свою прокуратуру, тоді вона передасть це Сихівській прокуратурі, а тоді документи прийдуть до нас. Вам треба піти у Личаківський райвідділок і запитати чи почали вони кримінальне провадження».
В той же день я пішла туди, де як ви пам’ятаєте працюють дуже думаючі люди. Мене знову пофутболили по кабінетам, де я всім переповідала мою історію і врешті мені сказали:
– Ми подумали і вирішили, що довідку таки ми маєм Вам видати
– Добре, видавайте
– Не можемо, тому що її має підписати начальник, а його нема.
– Прекрасно! 11-та година дня, чому начальника нема на робочому місці?!
– А ви що – не знаєте яка ситуація на сході країни?
– При чому тут начальник ЛИЧАКІВСЬКОГО райвідділку до Сходу країни?!
– Як Ви можете думати про свої особисті інтереси коли в країні таке робиться? – вашу мать! Тут я реально була близька до того, щоб почати матюкатись. Read the rest of this entry

«Нємножко тєкст по-дєбільному напісан»

Posted on

Серед моїх читачів є ті, хто працює у рекламній сфері? Якщо так – відгукніться, будь ласка, у коментарях, може ви маєте відповіді про те, що мені накипіло.
Заголовок статті, відомий іншим як цитата одного із політиків, я присвячую нашій рекламі.
Тепер роз’ясню. Якщо я стою в маршрутці, то не читаю, а слухаю радіо. Пісні – це гаразд, новини – це гаразд, прогноз погоди – це гаразд, але доходить діло до реклами і мене починає теліпати. Хто пише такі придуркуваті тексти? (даруйте за вислів, але я просто не можу інакше це назвати!) Чому ви ліпите в кожну рекламу якусь дурну пісеньку з примітивною римою? Невже цей маразм сприяє покращенню купівель і є ефективною маркетинговою політикою?!
І йдеться не лише про радіо. Я не дивлюсь телебачення, але в ті рідкі миті, коли я його можу увімкнути я бачу там таку ж ситуацію з рекламою. Read the rest of this entry

Досвід зустрічі із міліцією…

Posted on

Сьогодні я планувала написати життєрадісний пост, однак вчорашня подія вкрай змінила мої плани.
Вчора вранці, коли я їхала в маршрутці мені зі сумочки поцупили гаманець. Зазвичай вожу зі собою малі суми, а тут як на зло мала при собі близько 400-х гривень та ще й водійські права.
От і почався геморой… грець з тими грошами, але посвідчення водія!
Оголошення звісно розклеїла, подивилась може де викинули поблизу (точно знаю де то трапилось), але в міліцію таки треба написати заяву для відновлення посвідчення.
Приїхала. Черговим там білява дівчина з довгими нігтями, яка запитала що мені треба, трохи подивилась на мене, постояла подумала, а тоді сказала присісти і чекати поки вона принесе рожеву папку. Коли вона винесла папку, то ще постояла подумала, а тоді покликала якогось мужика, теж міліціонера, що послухав мою історію, сказав: «почекайте, тут треба подумати». Думав, думав, врешті-решт комусь задзвонив, переповів коротко і сказав в який кабінет мені іти. Пішла. За столом сидів ще один, який сказав мені присісти і почекати. Далі він друкував листочки, чіпляв їх степлером, передруковував. Нас періодично перебивали інші його колеги, які висловлюються виключно нецензурною лексикою і обговорювали то рибалку, то ще якісь свята. Read the rest of this entry

Не приплітайте загиблих героїв, маючи покидька в собі.

Posted on

Вчора біля залізничних кас на вокзалі.
– О цій годині є поїзд, скажіть, будь ласка, яка вартість квитка?
– Дівчино! Це каса! Я тут продаю білети, а не даю інформацію!
– Я маю намір придбати квиток, але я ж маю знати яка його вартість!

Розізлила! Типовий працівник установи, що має стосунок до державної сфери. Та добре, поїзди можна переглянути за їхнім графіком, але ж я маю знати яка відмінність у ціні між поїздами, що відправляються практично у той самий час? Чи може купляти квитки наосліп?
Не хочете питань – встановіть автомат, де людина вводитиме дані і довідається все їй необхідне, а квиток куплятиме у касі знаючи всі дані наперед. (І давайте не будем про інтернет купівлю, вона дорожча за звичайну (ЧОМУ?!))
Але ні, Укрзалізниця здатна лишень піднімати розцінки, нічим не змінюючи свій сервіс. На більшості кас сидять незадоволені своїм життям тьотки і зриваються на клієнтах. Read the rest of this entry

Що каже ворог або стосовно «міліції з народом»

Posted on

Наші люди їдучи в маршрутці говорять по телефону так, наче нікому нема до них діла і всі задумались про своє…
А я сьогодні думала не про «моє», а прислухалась до того, що чую. У вухах в мене були навушники, але музики я не слухала, поруч їхав міліціонер (в цивільному) і розмовляв по телефону. Я не можу і не хочу писати на блозі всю ту кількість матюків, що прозвучала з його вуст, але суть розмови таки передам.
… моя увага до цього чоловіка спрямувалась після фрази «в ж**і я мав це місто і цих ср***х людей», прислухаюсь далі:

Read the rest of this entry

Чому хтось поїхав, чого я не рада і що я від ВАС хочу

Posted on

Іван Бльок (Тур)

В суботу я пішла на заняття до моєї репетиторки. Заняття як такого не було – ми говорили, втирали сльози. Загиблий на майдані Іван Бльок (Тур) її племінник, тож вона мені розповідала про нього, його дружину, дітей (здається хлопчик в 7-му класі, дівчинка в 2-му)… про те, що вся родина тепер думає як їм допомогти. Казала, що Іван свого часу їздив на заробітки у Польщу, згодом наскладав грошей і відкрив свій магазин. А потім, коли справа розвинулась побудував собі хатинку, щоб вже мати щось своє. Він зібрався їхати на Майдан, хоч наче в нього і не було особливої потреби: дім є, власна справа є, сім’я є, чого ще треба? Та сказав, що не може бути осторонь коли в країні таке коїться.
До Майдану вони з другом не дійшли. Їх застрелили щойно вийшли з машини (вочевидь помітили львівські номера), друга – в голову, Івана – в серце. Read the rest of this entry

ОСТОЧОРТІЛО! Навчіться культури плавання!!

Posted on

Мені настільки набридло, що я мушу це все описати хоч тут! але по порядку…
Я ходжу в басейн з 13-ти років, бувала в різних, бачила всяке. Але те, що твориться у львівських басейнах… просто дивлюсь і кажу собі WTF?!
Зазвичай басейни поділяться на три частини:
Перша – для навчання. Там знаходяться люди, що лиш вчаться плавати і відповідно з ними тренер.
Друга – для людей, що вміють плавати, але плавають повільно. Зазвичай це ті доріжки де мілкіше. Приходять собі тьоті повільно пересуваються туди-сюди.
Третя – для експертів. Там ті, що добре вміють плавати гасають як вгашені. Тут воістину для експертів, бо це частина басейну де найглибше.
Я звісно що плаваючи восьмий рік поспіль іду гасати – бо мені треба зігнати всю злість і кудись спрямувати той адреналін, що мене сповнює. Плаваю я як навіжена і на шляху мені краще не ставати.
Але не все так просто… Read the rest of this entry

Нічний вир думок щодо перших подій року.

Posted on

Нового місяця, нового року і ще чогось нового не минуло ще й двох тижнів, а життя вже сповна вирує придаючи щодень нових висновків (принципові виділені курсивом)
По-перше: чудовий салоган «забий на алкогольний Новий рік – дістань із погребу ти сік». Коли комусь кажу, що так і зробила всі дивляться як на дивачку (звичне явище). А я дивлюсь як на диваків на них, бо досі не можу второпати з якої радості всі напиваються до посиніння.
По-друге: їжа надоїла. Точніше набридло ставлення людей до їжі. Досі не можу второпати нащо витрачати всі свої заощадження на святкування і придбання наїдків, які потім псуються і викидаються. Гроші на вітер. Далі всі за звичною схемою скиглять, що важко їм жити, грошей нема. Святкувати менше ніхто не пробував? Даруйте, знову дивацькі принципи. На противагу усім на новорічні свята не готувала НІЧОГО, і чхала я на вмовляння на кшталт «а якщо гості до хати прийдуть», тому любі друзі – приходячи до мене будете хлебтати чай з печеням. Мені марнотратство противне. Щоправда, гостей таки разок приймала. Приготувала рівно стільки скільки можна було б з’їсти. І все. Read the rest of this entry

Детальне роз’яснення мого особистого життя всім заінтересованим

Posted on

Типовий діалог:
– Оля, а в тебе на пальці правої руки якесь колечко. То щось означає?
– Так, що мені зручно носити колечко саме на цьому пальці.
– Але чому саме на правій?
– Бо в лівій я часто несу якісь предмети, тому  колечко мені б заважало.
– Але ж ти знаєш, що означає носити колечко на тому пальці тої руки?
– Я такими принципами не керуюсь.
– Але то погана прикмета. Кажуть заміж тоді не вийдеш.
– Погана прикмета? От і чудово, знала би раніше, почала б носити колечко на тому пальці ще раніше.
Зазвичай останньої фрази достатньо аби припинити набридливі діалоги. Ні, я дійсно не можу зрозуміти – чому когось постійно має хвилювати те, що в мене перстень на безіменному пальці правої руки? Чому треба приставати з допитами що це може означати, розповідати мені про безглузді забобони? Та в мене той перстень там відколи мені виповнилось 17 років! А в останні півроку всі почали над уважно його помічати висловлюючи теорії що ми з моїм хлопцем можемо собі планувати.
І врешті-решт – ЧОМУ КОГОСЬ ПОСТІЙНО МАЄ ГРЕБТИ КОЛИ Я ВИЙДУ ЗАМІЖ? Read the rest of this entry

Наукові статті, аспірантура та ГНИЛЬ наукового розвитку економіки

Posted on

Минулий тиждень був важкий. Особливо в ньому допікали викладачі з пропозицією (чи то радше з дуже наполегливим проханням), щоб написати статтю у якісь там наукові збірки чи на конференції. Я відмовляюсь, мовляв нема часу на це. Останньою краплею стала фраза викладачки: «Та чим таким можна бути занятим в 20 років? Якщо Ви ліниві так і скажіть!», ну це вже крайня межа аби хтось судив про мою лінь не знаючи нічого про моє життя і діяльність.
Моє «фе» з приводу цієї тематики розпишу детально.
Як звучить пропозиція: «Напишіть статтю, покажіть мені, я її безкоштовно відредагую, далі заплатите за публікацію, будете мати статтю, зауважте – я вам пропоную безкоштовні послуги редагування статті, за це просто вкажіть мене у співавторах». З цього приводу хочу дещо роздумати – в Італії кажуть: «Погано думати – гріх, але дуже часто можна вгадати». От і я позволю собі погано подумати і зазначити те, що з пропозицією написати статтю до мене пристають молоді викладачі, деякі з них ще аспіранти, деякі лиш от-от захистились, чи не тому, що саме їм потрібні  наукові публікації, які простіше-простого пишуться руками студентів?
Але я не фахівець у питаннях наукових публікацій тому у цьому тему рипатись сильно не буду, причина чому я не пишу наукових статей інша – бо не дозволяють. Read the rest of this entry

Затята ненависть пішоходів до водіїв.

Posted on

Всі водії були, є і будуть пішоходами, але не всі пішоходи є чи будуть водіями. У нашій країні дуже чітко помітне розмежування між пішоходами та водіями, до прикладу закордоном це не так «ріже очі», ймовірно тому, що там ледь не кожна сім’я має авто і відповідно багатьом пішоходам знайомо як це – бути водієм.
Інколи мені здається, що в нашій країні пішоходи водіїв попросту ненавидять. Я сама поки не є водієм, але принаймні до автівок такого негативу не відчуваю. Звісно водії не святі, багато в нас взагалі на куплених правах їздить «купив права, не купив їзди», але це ж не привід, щоб їм буквально кидатись під колеса.
«Я хочу саме тут перейти, нехай падло почекає» – неодноразово доводилось чути такі слова, та в чому він винен? Він теж людина. Так, якщо йдеться про холодну, дощову погоду, звісно водію комфортніше в середині автомобіля, аніж пішоходу на вулиці, але ж не лізти навмисне йому під колеса. Подекуди я думаю, що така затята ненависть пішоходів до водіїв спричинена заздрістю, наче вони заможніші, бо їздять на авто. Що вже казати про те, що коли я стояла в черзі в неврологічному диспансері, бо мені треба було отримати одну довідку я стала свідком розмови медиків: «ти знаєш скільки до мене сьогодні приходило за довідками для водійських прав! Вони взагалі собі обнагліли! Тільки би і їздили! Вже скоро літати прийдеться по тому Львову, бо вони всюди їздять!» – ну що тут сказати? Робочий обов’язок цієї людини проводити перевірку і видавати довідки (за які вони отримують оплату), а вони ще й скаржаться, було б за що. Read the rest of this entry

Найогидніший день – встановлення коли нам сумувати і пам’ятати

Posted on

О, я воістину завжди дивуюсь тим виразам облич з якими люди 1-го листопада ідуть на цвинтар!… Всі такі сповнені болю, печалі, суму за померлими… Всі такі праведні та чесні зі свічками в руках!…Та ви ще вчора навіть не думали про своїх померлих близьких! Вам ще вчора була байдужа як і їхня душа так і молитва за неї! Ще вчора ви навіть не подумали про них, ну звісно, а сьогодні вас усіх переповнює «вічна пам’ять», всі сьогодні «з болем у серці та молитвою в душі». Це для чого?! Для того, щоб завтра можна було б комусь знайомому сказати: «О, ну так… вчора були на цвинтарі…»?! Адже звісно, думка живих про ваші поступки куди цінніше душі мертвих, що ж вам з неї взяти?! Суспільство лицемірів, інакше і не скажеш. Read the rest of this entry

Конкурсний принцип – «головне вискочити заміж» та щодо замолоду “залетівших” мам

Posted on

Останнім часом дедалі частіше зауважую серед дівчаток моїх одноліток тенденцію (пагубну) схильну до заміжжя. Таке враження, що вони живуть за принципом: «Пофіг за кого – головне вийти заміж!» і набирає цей принцип страшенних масштабів. Я вже писала про цю проблему, але зараз хочу зосередитись не конкретно на дні весілля, а загалом на дівочій поведінці.
Усіх їх просто таки підпирає аби вискочити заміж за першого ліпшого. Не довідавшись толком ні що то за людина, не маючи гадки як і де вам жити. Головне – заміж! Тоді можна буде похизуватись, що я сама перша облаштувала своє сімейне життя і відгуляла весілля поки всі мої подружки мені заздрили. В багатьох випадках це причина, чому вони кидають хлопців. Бо не може собі хлопець ще позволити заводити сім’ю! Чому не почекати деякий час? Але ж ні – їй вже заміж хочеться, бо їй стукнуло якихось 20 років і прагнення вискочити першою просто таки переповнює. Read the rest of this entry

Час припинити свавілля Укрпошти!

Posted on

Неприємне трапилось зі мною минулого тижня під час оплати комунальних платежів на пошті. Поки стояла в довжелезній черзі, бо з двох робочих місць лиш на одному працювала людина між людьми почались розмови що то за комісію нараховують. Цікаво… дійшла моя черга і я справді помічаю, що понад суму зазначену в квитанціях мене просять оплатити додаткові 1,80 гривень «за обслуговування». Раніше цього не траплялось. Вираховуючи додаткові гроші питаю працівницю: «Даруйте, а від коли ввели комісію?» далі мені хамовито, тоном напів крику та каже: «А Вам – ЩО? Жалко?! А що це Ви тут возмущатись вздумали! Заплатіть як є і не питайте!». М’яко кажучи у мене ШОК. я навіть не почала возмущатись, дала ті гроші, забрала мої квитанції і пішла.
Після цього чітко собі зазначаю – ноги моєї більше там не буде! Read the rest of this entry

Методичні вказівки людям, які ниють про нестачу часу

Posted on

Нестача часу....Останнім часом на мене посипався ледь не від кожного першого просто таки шквал скиглення. Здебільшого причина в нитті всіх одна: «я не маю часу, мені треба так багато всього зробити, я нічого не встигаю, в мене так багато справ, часу нема, вночі не сплю, не даю собі ради, йо-йо-йо-йой».
Значить так, шановні – ВИ МЕНЕ ДІСТАЛИ!
Якого милого ви мені скаржитесь? Думаєте я вас жаліти буду? Та дзуськи, я нікого не жалію. Я – не людина до котрої можна звертатись аби просто разом похникати. Я звикла діяти за конкретною схемою: є проблема – намагаємось її вирішити. Тому для вирішення ваших проблем можу дати наступну розраду.
Насамперед, задайтесь запитанням – в чому проблема відсутності часу? Read the rest of this entry

Завжди правий той, з кого стягнуть грошей

Posted on

Я вже якось зачіпала цю тематику, але накипає так, що хочеться говорити знову і знову. «Клієнт завжди правий» – ця концепція придумана аж ніскільки не клієнтом. Таку концепцію придумали ті, хто на клієнті хоче нажитись здерши бабла і втирають йому подібні абсурдності, в які він свято вірить.
Я плачу гроші, отже мені все можна і правда завжди на моїй стороні, – чомусь більшість людей схильні так думати.
Зі своєю сліпою правдою вони переступають усі межі. Пофіг, що вони аж ніскільки не праві, а навпаки – цілком помиляються, що від їхньої поведінки комусь влетить догана, що комусь треба витратити немалу суму на вітер, на когось цілком безпідставно накричать. Це все пофіг – тому що все одно, я завжди правий і мені це усюди будуть повторювати, де хочуть з мене зірвати грошей. Я буду носитись з високо задертою головою і потішатись тому, як ввічливо (і лицемірно) мене обслуговують – адже я клієнт, несу в цю незбагненну мряку мою ясну правоту, з якою усі будуть погоджуватись. Read the rest of this entry

Жіночі розмови про неповноцінних чоловіків.

Posted on

Вечір, втома, триває останнє репетиторське заняття. Тримаю в руках зошит з якого задиктовую Оленці словниковий диктант, але стомленим поглядом дивлюсь у вікно і думки мої якісь віддалені, здається я не в тій кімнаті і голос мій звучить звіддаля.
Роблю невеличку паузу, з якої Оленка завжди користає аби поговорити зі мною про щось інше.
– чому хлопці не здатні прийняти того, що дівчина може виявитись кращою в чомусь за них і одразу починають ставитись грубо і погано? – все ще дивлячись у вікно задуманим голосом:
– я не фахівець у питаннях щодо чоловіків, але мабуть це їхня неповноцінність. Read the rest of this entry

Покоління нитиків

Posted on

Спочатку я не була певна чи вірно вказую заголовок, але ні – слово «нитик» таки присутнє в українському лексиконі, походить воно від слова «нити», себто постійно скаржитись і висловлювати невдоволення.
Задум цієї публікації виник десь з тиждень тому, коли я прогортала стрічку новин у соц.мережі «фейсбук» і цілком випадково помітила статус однієї колишньої італійської одногрупниці. Дослівно не пригадаю, але йшлось там на тему: от як було чудово ходити на навчання, тоді ми жили класно, я так скучаю за тим часом, бо тепер коли ходиш на роботу в житті все суцільний жах, начальство дістало і все шкереберть. Read the rest of this entry

Бомжування, набридливі питання і складний графік.

Posted on

bdpJN9AsnQoПочуваюсь бомжем. Це якщо беручи з російської «Без Определённого Места Жительства».
Вийшла з дому – 07:30.
Повернулась додому – 22:30
Впродовж 15 годин я розслаблялась:
20 хвилин за обідом в їдальні. (Обід зі серії – наберу чим побільше, щоб потім не відчути голоду, бо не буде часу їсти).
15 хвилин в маршрутці.
Потім ще 2 хвилини в тролейбусі.
І ще 33 хвилини в маршрутці. Розслаблялась вже заледве, бо збагнула, що чуючи діджеїв, які розмовляють українською мовою я мушу задуматись і опрацювати почуте, бо слова в голові зливаються в одну велику нерозбірливу пляму.
Потім я їхала ще в останній маршрутці, яка відвозила мене додому, але розслабитись вже не було зовсім змоги – я стояла ледь жива на зупинці і приговорювала: «де ти шляєшся суча маршруткаRead the rest of this entry

Хто причетний до кількості покидьків у світі? Зблизька про психів і наркоманів

Posted on

Недавно довелось побувати в таких місцях як психоневрологічний диспансер та наркологічний диспансер. Перш, аніж хтось встигне подумати, що зі мною щось трапилось зазначу – все в порядку, просто мені від цих установ були потрібні довідки медичного обстеження.
Відвідини варті окремого опису, все в кращих традиціях державного жанру.
Почала я з психоневрологічного диспансеру. Прийшла туди ще до дев’ятої ранку (якщо кому треба – вулиця Коциловського, 30, бічна вул. Зеленої, неподалік від Львівводоканал) і побачила довгу чергу, яка вже як і я стояла за отриманням довідок.
Коли проводиш в цій черзі півтори години (і то я ще швидко справилась) розумієш, що психоневрологічний огляд починається вже в коридорі – хто витримає, той здоровий. Але в кабінет до лікаря треба заходити.
Отож, заходжу, сідаю перед ним, переписую дослівно “дуже цікавий” діалог, що відбувся:

Read the rest of this entry

Термінові послуги, відсутність поваги і посилаючи до дупи.

Posted on

«”КЛІЄНТ ЗАВЖДИ МАЄ РАЦІЮ” – ЦЕ КОНЦЕПЦІЯ ПРИДУМАНА КЛІЄНТОМ. МАЄ РАЦІЮ ТОЙ, ХТО Є ВИХОВАНИМ, ЛЮБ’ЯЗНИМ І СТАВИТЬСЯ З РОЗУМІННЯМ ДО БУДЬ-КОГО, ХТО ВИКОНУЄ РОБОТУ В ЯКІЙ КЛІЄНТ НЕ Є КОМПЕТЕНТНИМ. Тому що після численних годин роботи, які проводиш усміхаючись, пояснюючи, слухаючи, відповідаючи на телефон, відписуючи на мейл і між всім цим намагаєшся працювати, в той час як держава і банківська система тебе доводять до того, щоб ти кинув роботу , в кінці робочого дня “йди до сраки” хочеться сказати будь-кому.»

Read the rest of this entry

Як людей цікавить мій гаманець, грошові вибачення та вина держави.

Posted on

Приводом для написання цієї публікації став один випадок який трапився зі мною нещодавно. Але для початку пояснення.
Є така річ, якщо правильно пригадую то офіційно вона зветься «соціальна допомога по втраті годувальника сім’ї». Себто це грошова виплата, яка надається особам напівсиротам до досягнення ними повнолітнього віку або доки повнолітня особа вчиться.
Одна людина недавно мені сказала, що маючи певний підробіток мабуть не коректно з мого боку брати ще й ці гроші.
Так от, перш за все зазначу, що мої гроші я в стані сама порахувати, тож нікому не треба пхатись в цю справу. Щодо людських математичних здібностей у підрахунках чужого заробітку я вже писала, повторювати не буду, з мене годі.
Як наступне зазначу: Read the rest of this entry

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою