Tag Archives: небо

Повертатися назад

Posted on

Буває дивишся на зоряне небо і відчуваєш усю його дивовижність, так наче нічого кращого бути не може. А потім… небо розсікає комета і все стає ще яскравіше і прекрасніше, аніж було до того. Коли вона зникає за горизонтом, то зовсім нічого не змінилось: те ж саме небо, той самий місяць, ті самі зорі, все таке ж саме, і мить тому воно сприймалось як дивовижне. Але очі вже засліплені тією миттю.
Як забути те прекрасніше, що щойно було побачене?… Read the rest of this entry

Advertisements

Про те, чого нема і що чекає на вас.

Posted on

Ні, публікації про Миколая не буде.
Я не писала до нього листів і нічого не просила й подумки.  Ба більше – здається мені зовсім нічого не треба. Отак щоб зовсім, отак нічого.
Не тому, що все є, а тому, що нічого не хочеться.
Хоч ні – хочеться.
Хочу сидіти перед вікном і безперестанку дивитись як падає сніг – білий і лапатий. Щоб не чути недолугих нарікань «від снігу одні негаразди, проблеми з транспортом», щоб взагалі нічого людського зі скаргами і скигленням не чути. Просто сидіти і дивитись на сніг.
Та його нема.
І всього іншого нема. Read the rest of this entry

Є місце на світі

Posted on

Є місце на світі, за десятки кілометрів від мого дому, зовсім невелике, де цвітуть квіти, літають кольорові метелики і сидячи на лавочці в якому можна дивитись на небо різноманітних барв.
Є місце на світі дуже тихе, спокійне, де майже ніколи не порушується тиша, де чути лише щебетання пташок.
Є місце на світі, де навіть випадкові прохожі не звертають на тебе уваги.
Є місце на світі, яке наче відокремлене від буденного світу, де немов зупинився час, де з роками майже нічого не змінюється.
Є місце на світі, куди я приходжу сумна, з болем, ваганнями і душевними тягарями. Де я можу довго сидіти, думати, плакати, говорити, мовчати і в результаті відчуваю, що мені хоч трішки стало легше.
Є місце на світі, куди я приходжу коли відчуваю, що мені ні з ким поговорити, нікому вилити мою душу, що ніхто мене не зрозуміє, де я сиджу сам-на-сам з моїм відчаєм. Read the rest of this entry

Гроза, свобода і маскування під “нормальну”

Posted on

zpKmeI0NWg (1)Понеділок, вечір. Я завершувала останнє заняття з моєю маленькою ученицею. Я надзвичайно втомилась за увесь той складний день, що минув у суцільних бігах, не встигаючи виконати належне. Я була обурена тим, як зі мною того дня повелись, нагло надавши мені виконати щось, до чого я причетності не маю. Мій мозок повільно плавився під тягарем втоми, коли раптом на вулиці роздався гуркіт. Серце забило радісно від того звуку, а Оленка лякливо глянула:
– а то ще що?
– дощ.

Read the rest of this entry

То були 7 днів…

Posted on

На численні питання багатьох про те, як минув тиждень моєї відсутності

Це був не тиждень, як щось одне єдине, то були 7 днів. Насичені, окремі між собою і зі своїм змістом.
Окрім того, що то були 7 днів спогадів, то були 7 днів зустрічей з кимось здавна, обіймів, радостей.
То були 7 днів без кави – вранці я пила не каву, а духмяно запашний смачнючий чай (хто б міг подумати, що такому затятому кавоману як я це під силу!), та і взагалі кофеїну в моєму раціоні майже не було, окрім поодиноких випадків-зустрічей коли мені пропонували каву, але вона була мало схожою на каву.
То були 7 днів ЇЖІ. Всякі місцеві страви, багато фруктів і постійні приговорювання:

яка ж ти худенька, на візьми ще шматок, їж…
– я не худа, я нормальна.
– то у вас у Львові ТАКЕ є нормальним? Та ні, ти худа. Треба щоб хоч трошки поправилась поки тут, на ще…
– будь ласка, я ж зараз трісну! Я не можу СТІЛЬКИ з’їсти.
–  та хіба ж то багато? Ну візьми ще трошки…

То були 7 днів сну. Коли спала я до неможливості багато, аж не пам’ятаю коли востаннє таке було… «Та куди тобі вставати так зранку? Поспи ще, відпочинь». Лягала спати надто рано (як і тутешні жителі) і вставала доволі пізно. Read the rest of this entry

Тримісячне осіннє життя…

Posted on

В ці дні часто чую: «я вже хочу зими, снігу, свят, новорічного настрою… а ти?» А я? А я – ні, зовсім ні, ніскілечки.
Восени відчуття таке, наче чогось ще не встигла… Налюбуватись, надивитись, находитись, намокнути, намерзнутись (теж потрібно), натішитись…
Життя для осені завжди мало. Осінню починається одне життя, яке зовсім інше від тих 9-ти місяців, які доводиться проживати в інших місяцях. І так щоосені – якесь нове життя – коротке, але чудове. Read the rest of this entry

Океанські відчуття

Posted on

"Твої зелені очі"Мабуть буду не оригінальною. Я одна з тих 30-ти тисяч, які вчора були на «Арені Львів» аби насолодитись концертом Океану Ельзи. Про що і сьогоднішня публікація.
Квиток у другу фан-зону придбала ще у квітні місяці. От вчора у 18.00 біля Оперного і зустрілась з дівчатами, які складали мені компанію на цю подію. Read the rest of this entry

Стан польоту

Posted on

Боротись!

Злетівши.

Read the rest of this entry

Вразливі пісні, політ чайки і моя неправильність.

Posted on

Сьогодні знову говорячи про творчість інших. Я не є прихильницею творчості російської співачки Земфіри, однак окремі її пісні потрапляють у мій плейлист. Вчора в соціальній мережі ще один блоґер Олександр додав її альбом «Жить в твоей голове». Заклик який супроводжував публікацію спонукав до прослуховування:

Прем’єра нового альбому Земфіри «Жить в твоей голове!»Чайка
Жити в твоїй голові.
Невиправдано.
Відчайдушно.

Вбити тебе неусвідомлено. Нечайно.

Read the rest of this entry

Стереотипи про дні тижня, робота і небо прекрасних кольорів.

Posted on

04/02/13DSC09735

Мені набридли стереотипи. Що понеділок обов’язково має бути важким, що обов’язково треба бути в поганому настрої, що обов’язково сильно втомишся, що все навколо остогиділо.
Мені набридли стереотипи, що для того аби бути веселим і в хорошому настрої обов’язково треба чекати п’ятниці, що життю радієш лише  наприкінці робочого тижня.
Люди, а ви своїм життям здатні жити? Чому хтось має вам казати, в який день вам буде добре, а в який погано?
Якщо ви будете іти зранку на роботу похмурі, злобні і з огидою до праці – тут годі і чекати, що день мине вдало!
Чому всі мусять сприймати роботу як щось особливо жахливе? Не можна постаратись віддати кращу частину себе якомусь процесу, поспілкуватись з колегами чи що там в кого? Не можна попросту посміхнутись з початком нового дня? Гадаю, що це не так важко… Read the rest of this entry

МОЄ НЕБО.

Posted on

небо

На чужині небо чуже
Не кажіть мені, що теж саме –
Там і сонце не гріло мене,
Там усе викликало відразу.
Read the rest of this entry

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

irynaskitchen.wordpress.com/

Європейська Кухня з Іриною Чорній

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

О простых вещах

enjoy the little things

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою