Tag Archives: поїзди

На ТАКОМУ фестивалі ви ще не були!

Posted on

Хто давненько читає мій блог, помічав, що я час від часу я згадую моїх добрих друзів-родичів братів Лисих. Я завдячую цим людям тим, що вони свого часу розвіяли мої стереотипи; тим, що з кожен мій візит у столицю вони перетворювали на свято; тим, що я горджусь ними як дуже розумними, натхненними і здібними представниками української молоді.
Так от, є у цих братів чудова справа, яку вони здійснюють ось уже 5-й рік поспіль.
Щоліта в своєму рідному селі Дзензелівка, що на Черкащині, вони організовують «Дзензелівські вечори класичної музики». Метою цього заходу насамперед було донести музику, що століттями надихала і зачаровувала багатьох, до простих людей, які можливо не мають нагоди її слухати (чи варто тут згадати, що наші радіо простори здебільшого засмічені російською попсою?)
І ось вони, власними силами, сповнені молодіжного ентузіазму, без сторонніх фінансувань, за підтримки друзів та близьких, ось уже п’ять років організовують у своєму селі цей фестиваль класичної музики, де грають здебільшого друзі Павла Лисого, який навчається у консерваторії.

Read the rest of this entry

Галопом по країні 3 – столиця Буковини

Posted on

Отож, продовжую… Надвечір 2-го травня ми виїхали із Кам’янця. Дві години в автобусі і от ми прибули в останній пункт наших мандрів – місто Чернівці.
Для початку нам треба було добратись до готелю і вияснивши заздалегідь як туди доїхати ми очікували маршрутне таксі.
З транспортом у Чернівцях не лише гірше як у Вінниці, але й гірше, ніж у Львові. У них ще їздять старенькі «ЛАЗ-и» дивлячись на які дивуєшся як воно ще їздити може, а також тролейбуси, які щоправда теж не в найкращому стані. Ми прочекали нашої маршрутки майже годину і розпитавши місцевих дізнались, що у вихідні вона майже не їздить, тож надіятись марно і нам довелось скористатись таксі. Read the rest of this entry

Галопом по країні 1 – Перлина Поділля

Posted on

От я і повернулась! 🙂 Оповідаю, як традиційно про мої мандри.
Отож, 30 квітня ввечері я у супроводі одного компаньйона вирушили потягом у подорож. На жаль на момент купівлі були лише верхні бокові плацкарти, тож я зі страшним острахом мусила туди вилізти і якось там заснути. Спала я непогано, але постійно прокидалась, бо непокоїлась, що провідник не розбудить коли буде наш вихід. Але провідник таки розбудив і не звичним грубим провідницьким тоном, а тихо і ввічливо: «я перепрошую, але скоро ваша зупинка, прокидайтесь».
Відтак, 1-го травня о 4:33 я ступила у місто Вінниця. Read the rest of this entry

Три дні, які я запам’ятаю на все життя.

Posted on

Довгий опис того, що мені залишиться назавжди.

Четвер вечір. Нервово позираю на годинник, їдемо в притик. Чогось поїзди мені завжди придають неспокою. На жоден транспорт так не боюсь запізнитись, як на них. Але вспіли.
Нижня полиця, хоч і бокова, та все ж надає певної безпеки – в разі падіння не так високо падати. Заснула миттєво і спала добре. Серед ночі кілька раз прокидалась на зупинках потяга і чула типове «шановні пасажири з колії N відбуває потяг за сполученням…» на диво умудрялась прокидатись саме тоді коли оголошували про потяг, в якому їхала. Засинала надалі.
Чийсь непривітний голос раптом грубо сказав: «Вставайте! Якщо хочете встигнути в туалет вставайте!» ох ці провідники… здається будять саме ті, в кого найгірша інтонація. Потягаюсь і визираю у віконце. Ще не приїхали, але пейзаж за вікном зрозумілий – от і наближаємось у Київ.

Read the rest of this entry

Досвід верхньої полиці, враження з столиці і чудові відчуття…

Posted on

Майдан НезалежностіЯ повернулась. А була у Києві. То був просто щасливий день… Київ зустрів сонечком, друзі зустріли посмішками, а держ.установа зустріла без клопотів, все вдалось добре.
Але краще по порядку.
У вівторок ввечері (17/09/13) я поїхала у Київ. Спати на верхній полиці – окрема справа. Востаннє я там спала 8 років тому, тому тепер навіть не знала як туди залізти і як там втриматись аби не гепнутись. Проте врешті-решт таки спалось добре. На 9-ту ранку було назначене прибуття. Вранці Укрзалізниця частувала гарячими напоями. Я ризикнула і купила за 4,50 грн каву, однак то була лиш гаряча бурда, яка кавою гордо іменуються, але і це не зруйнувало мого настрою.
Вийшовши з вокзалу почалась прогулянка столицею… Перш за все у Ботанічний сад, потім до червоного корпусу університету Шевченка, а згодом і на Хрещатик. Там зробився привал у Пузатій хаті аби таки чимось поснідати і випити справжньої кави. Read the rest of this entry

Втеча в іншу цивілізацію, дивлячись на чудове та українська перлина

Posted on

Скелі ДовбушаРоботи в ці дні було м’яко кажучи незміряно. Ось і причина, що не було коли й написати щось на блозі. Та не те що писати, банально не було коли спати. До прикладу, в ніч з п’ятниці на суботу лягла о третій ночі, а вже о шостій ранку треба було вставати. Але про те, яку саме роботу я виконувала в ці ще варто написати окрему публікацію. Сьогодні про щось краще.
Вчора, у суботу встала, бо нарешті тікала від обов’язків, від цивілізації, від бюрократії, від податків, від асфальту і навіть від звичної культури. Тікала, щоправда, лиш на день, але це краще, ніж нічого. А втеча була запланована туди, де свого часу мешкали опришки і головний з них, в чию честь і названа місцина… Словом, тікала я у Скелі Довбуша. Read the rest of this entry

Недалекі мандри, милуючись новим містом та файні враження

Posted on

Тернопільський театрМандрівки тривають! На цей раз вчора я у вельми хорошій компанії подалась у Файне Місто, чи попросту кажучи в Тернопіль.
Вражень – море, чи то правильніше про Тернопіль казати вражень цілий став 🙂
Місто дуже миле, охайне та компактне. Від вокзалу до центру – рукою подати. Read the rest of this entry

В когось з вас були такі зустрічі?

Posted on

вокзал

Зустрічі.

Присвячую комусь конкретному, а також усім, кому описані відчуття є близькими. Read the rest of this entry

Світ невагомості і тепла

Posted on

Я спускалася вниз по Коперника,
Дуже довго – до третьої ночі
І бруківка відгуркотіла
Так, неначе по рейсах потяг.
Опинилась десь далеко,
Там де колись когось стратили,
Read the rest of this entry

Здійснюючи задумане, радісні мандрівки та чудовість життя.

Posted on

На Дереві Щастя :)Минули насичені вихідні здійснюючи задумане. Що я планувала? Все по порядку.
Ще від листопада ледь не щоденно ходила в деканат аби вони видали мені студентський, а вони щось постійно тягнули. Нарешті в квітні я отримала довгоочікувану пластикову картку. Тут же закортіло ним скористатись. Користуватись в трамваях – банально. Треба щось краще! А я ж бо зовсім без досвіду поїздок потягами!
Ну звісно мандрівка! 🙂
От і давній план – мандрувати містами України. Не бачила майже ніяких з них, пора реалізовувати давні наміри. Read the rest of this entry

Цікаві знайомства, насичені вихідні і щось нове.

Posted on

Вид з ЦитаделіОтож, відійшовши трішки від втоми переповім вам про минулі вихідні.
У неділю, 21-го квітня, до Львова прибув із візитом «колега-блогер» і просто хороша людина – Тарас. Я залюбки з ним зустрілась і склала компанію гостю у нашому місті.
Маршрут відвідувань, пишучи основні місця був наступним: вокзал – вулиця Коперника, проспект Свободи (приділивши увагу окремим особливо привабливим будівлям), проспект Шевченка, музей Тюрма на Лонцького, гора Цитадель, а потім звідки ми пішли до площі Ринок. Read the rest of this entry

Головний вокзал Львова, вокзал життя і метушня, що їх наповнює.

Posted on

Вокзал - ЛьвівНещодавно, а якщо точніше в п’ятницю 22-го лютого видався вільний час між однією справою й іншою. Не було що робити і я миттєво вирішила піти випити кави на Головний вокзал у Львові, була саме неподалік, та і там кінцева зупинка маршрутки, яка їхала в напрямку моєї наступної справи.
Мені до вподоби спостерігати за вокзалом. Не коли сама обтяжена валізами і думками аби не проґавити своєї посадки, а коли приїжджаєш туди саме з ціллю поглянути на людей.
Можливо хтось мені скаже, що то якесь дивне хобі, погоджусь, але воно має своє пояснення. Вокзал – то життя, хоч би що там говорили. Що найперше видається мені ввічі коли я на вокзалі? Метушня. Суцільна метушня, усіх і кожного. А в житті хіба не так, скажете? Read the rest of this entry

Нові сторінки, якісь прокляті помилки і їхні тіні.

Posted on

Наперед зазначаю, що дана публікація не містить жодного негативу, хоча на перший погляд і здасться протилежне.
Такі рядки прийшли в голову миттєво, після перегляду фільму «Анна Кареніна», який справив на мене грандіозне враження. Не напряму пов’язане з кінострічкою, та все ж саме вона наштовхнула на роздуми.
Буває, що доводиться розуміти, що події які відбувались у твоєму житті мають у собі частку чогось проклятого. Але розумієш це лише згодом, коли все закінчилось. Коли набралась здорового глузду і шлеш під три чорти те, з чим не варта було стикатись ще з самого початку. Read the rest of this entry

Випадкова небувала зустріч.

Posted on

Найбільше тобі завдячую розумінням наскільки вокзали схожі на життя. Спасибі.

Що ти робиш на цьому вокзалі?
Знов тікаєш від якої біди?
Все життя ти мчав магістраллю,
А тепер от обрав поїзди.

Read the rest of this entry

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою