Tag Archives: розрада

Очі бояться, а руки все зроблять.

Posted on
Моє останнє фото з бабцею. Єдине цифрове фото з нею.

Моє останнє фото з бабцею. Єдине цифрове фото з нею.

Пам’яті моєї бабці присвячується

Read the rest of this entry

Зустрічі, чиїсь визнання і прагнення до прекрасного.

Posted on

дорогою до коледжуОтож, третій день відпустки – 3-го травня. Я завітала до коледжу в якому я навчалась. Даруйте, якщо я тут напишу нікому не цікаві діалоги, просто мені самій є важливим запам’ятати це, тому і записую для себе. Ще можуть часто траплятись смайли – це тому що багато діалогів були зі сміхом.
Якщо вам буде нецікаво все перечитувати – йдіть до останніх абзаців, основні висновки будуть там.
Те, якою була зустріч «з минулим» стало справжньою несподіванкою. Я очікувала, що будуть запитання, що люди поцікавляться мною… але я точно не очікувала такого прийому. Але все по порядку. Read the rest of this entry

Події річної давності, період просвітництва і найважливіше мною написане.

Posted on

Кожен, хто пише вірші, знає, що вкладає туди частку своєї душі. Тому майже неможливо визначити переваги одного вірша над іншим, всі вони особливі.
Але якщо мене колись хтось спитається про найважливіший вірш у моєму житті, я безперечно назву цей. І події, що спонукали до його написання відбулись саме в цей період рік тому.
То був дуже складний період, стресові ситуації одна за одною – тиск з боку людей аби я залишалась «там», тиск з боку викладачів про державні екзамени, постійне втручання когось в моє життя, постійні набридливі запитання і т.д.
Часу на сон майже не лишалось, здається навіть вночі не спала, а мозок думав.
Ще й я тоді перебувала котрий місяць поспіль в стані ізоляції від усіх, в наслідок розриву стосунків.
Рідна вулиця...І ось десь в квітні-травні мені щоночі почав снитись один і той же сон –
передсвітанковий час (як то кажуть “ні світ, ні зоря”), я йду вулицею, де знаходиться мій дім. О такій годині вулиця пуста, я йду самотньо в мій під’їзд, піднімаюсь на поверх, заходжу в мою квартиру – там нікого нема.
Йду на кухню, заварюю собі чаю і просто мовчки п’ю дивлячись у вікно. Далі, коли жевріють перші промені світанку я хутко відставляю чай, і виходжу з дому – на тому сон переривався. Read the rest of this entry

Вчорашні події, люди, здобутки і що саме мені здається

Posted on

Все буде добре!Нарешті вчора помітила те, до чого всі так довго йшли – весну. Тому й хочеться написати якийсь плин позитивних думок… Хочеться бути такою ж хаотичною, яким вчора було і місто – оживши від зими вчора Львів зустрічав весну, а в поведінці людей довкола ніби щось змінилось… Хоча може то мені лиш здалось…
Словом, в цій публікації я буду несерйозною. Такою, як була вчора. Read the rest of this entry

Весняні депресії на хлопський розум.

Posted on

Сьогодні знову про депресії, а саме весняні. Попри всі ті надії, які леліють щодо весни сама вона не є аж такою позитивною, як здається на перший погляд. Одного разу доводилось розмовляти на цю тему з кваліфікованою людиною, яка є фахівцем у цій справі. Почалась термінологія, поняття, назви гормональних речовин, які спричиняють депресивні синдроми… а тоді я перервала ту поважну особу, кажучи, що я в медичній термінології не тямлю нічогісінько, хоча тема на мій погляд аж надто цікава. От і попросила надати мені пояснення «на хлопський розум». Відтак, кому цікаво довідатись щось на дану тематику в простих словах – прошу до прочитання цього посту. Read the rest of this entry

Розповідь про гірську провінцію – «Психи», депресії і влада-безтолоч

Posted on


Сьогодні розповім вам про ті місця (чи радше деякі їх особливості), де я прожила шість років – гори Альпи, а якщо конкретніше Доломіті в Італії, неподалік від кордону з Австрією.

Отож, на півночі Італії, в мальовничих Альпах – Доломіті розкинулась велика за територією, але маленька за населенням провінція – Беллунезе. Провінція розташована не у підніжжі гір, а безпосередньо в горах, де люди облаштували цивілізацію попри не надто благі природні і кліматичні умови (ґрунт надзвичайно низької родючості і велика щорічна кількість опадів).

Живе провінція здебільшого туризмом – влітку і взимку (коли найсприятливіший клімат) з’їжджаються туристи з усього світу аби поглянути на живописні Доломіті. Але поступово корінне населення провінції тікає до міст в пошуках роботи, тому в окремих селах весною чи восени пройшовши можна й не зустріти абсолютно нікого – суцільна пустка з усіма закритими домами. Read the rest of this entry

ПАРК ДУШІ (Мене тут не раз обіймали дощі)

Posted on

Цей вірш присвячується вельми особливому місцю моєї пам’яті – парку, через котрий я щоденно йшла на навчання впродовж п’яти років. Ця 15-20 хвилинна прогулянка мене заспокоювала перед початком нового дня. Я там і бігла, і наспівувала щось і кожне деревце вже знала. І хоч зараз я за півтори тисячі кілометрів від того місця воно досі подумки зі мною…

Parco San Lorenzo – La ciclabile

парк1

Read the rest of this entry

Віра як єдиний вогник у душі

Posted on

По радіо яке я щодня слухаю зранку часто транслюють пісню Тото Котуньо «Lasciatemi cantare». Старенька пісенька і чесно кажучи вона мені не надто подобається, проте там є одна значуща для мене фраза, заради якої я ладна слухати цілу пісню і звучить вона: «Buon giorno Dio! Sai, che ci sono anch’io?», що перекладається як: «Доброго дня, Боже! Ти знаєш, що я також є?» Read the rest of this entry

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою