Tag Archives: сніг

Знову snow

Posted on

Колись в дитинстві, а в принципі неправда, бо ще й навіть кілька років тому, перший сніг неодмінно викликав радісні емоції, відчуття казковості і легкості, під наспівування “Let it snow”.
Тепер же, дороЗлішаючи, позитивні емоції з цього приводу кудись вичерпались.
Мішаєш чобітками кашу під ногами, і ні тобі казочки, ні тобі втіхи – у дороЗлих світах новий рік – то не початки чогось нового, а перед усім величезна купа роботи, яку треба встигнути переробити до кінця грудня.
А сніг – то неодмінно: «Оля, у нас там погружчик до рампи під’їхати не може»; «Шановні клієнти, в зв’язку з погодними умовами можливі затримки у доставці вантажів», і: «Олю, ну що за фігня, мій клієнт чекати не буде». Так і живем.
А ще сьогодні по приходу в офіс з’ясувалось, що на вихідних вимкнули опалення. Економізатори хренові. І під ввімкнений на повну потужність обігрівач, закутуючись у завбачливо принесений з дому додатковий светрик і тицяючи задубілими пальцями по клавіатурі, перебирала в голові кому б то з орендодавців на цей раз подзвонити і висказати що я думаю з приводу холодного офісу… Але потім видихаєш, згадуєш як недавно тобі солодко-саркастично сказали «Оля, ну Ви єдина завжди знаходите причини щоб щось сказати» і в результаті дякуєш колезі, що зробила тобі чаю,  відставляєш телефон і думаєш «А воно мені треба? Вічно обстоювати права всех трудящехся?» Набридає бути борцем за права всіх, коли всім на свої права накласти купу… білосніжного першого снігу. Вдихаєш заново і берешся до справ. Read the rest of this entry

Advertisements

Карпати – це завжди чудова ідея!

Posted on

Не складно здогадатись де я провела вихідні 🙂
До останку не знала чи поїду, сумнівалась, але врешті-решт рішення було «за» і така непосида як я, а згідно слів моєї мами, з шилом в одному місці, таки поспіхом зібралась, знайшла вдома старі лижні штани, позичила лижну куртку і поїхала на Буковель. Але більшим екстрімом за їзду на лижах було те, що я поїхала у компанії програмістів, що повірте мені ой як непросто 🙂
Лижник з мене звісно нікудишній, синців набила стільки, що й описати неможна, на ногах тримаюсь кепсько і умудрилась не раз завалити огорожу на трасі. Отак їдеш: в одну мить на верхівці, а в іншу мить вже голова в снігу, лижі над головою, боляче стукнулась об стовпчик на якому трималась огорожа (і таки повалила його), а сам тулуб вже якось не зрозуміло в саму огорожу заплутаний. Словом, спорт, де потрібна рівновага не для мене. 🙂 Read the rest of this entry

Про те, чого нема і що чекає на вас.

Posted on

Ні, публікації про Миколая не буде.
Я не писала до нього листів і нічого не просила й подумки.  Ба більше – здається мені зовсім нічого не треба. Отак щоб зовсім, отак нічого.
Не тому, що все є, а тому, що нічого не хочеться.
Хоч ні – хочеться.
Хочу сидіти перед вікном і безперестанку дивитись як падає сніг – білий і лапатий. Щоб не чути недолугих нарікань «від снігу одні негаразди, проблеми з транспортом», щоб взагалі нічого людського зі скаргами і скигленням не чути. Просто сидіти і дивитись на сніг.
Та його нема.
І всього іншого нема. Read the rest of this entry

Колишні кумири, холодні дні і тепло згадки

Posted on

У 3-му класі американська співачка Брітні Спірс була моїм кумиром. Я збирала наклейки та газетні вирізки та вклеювала їх у зошит з її зображенням. А 2-го грудня, до речі, у неї день народження. Тоді я до цієї дати підійшла дуже відповідально і заздалегідь попросила тата, щоб 2-го грудня після гуртку художньої гімнастики ми пішли у якесь кафе з’їсти морозива та випити пепсі (обов’язково мусила бути пепсі, адже Брітні її рекламувала) аби так символічно відсвяткувати її день народження. Тато поставився до моїх забаганок з розумінням і погодився.
Того дня я чекала з нетерпінням і в результаті ми, як і планували, потрапили в кафе аби відсвяткувати. Пам’ятаю, що в той день було страшенно холодно і геть все закурило снігом, тож я навіть їла не морозиво, а вершки.
Опісля цього символічного свята ми з татом крізь кучугури снігу повертались додому. Снігом замело настільки, що втоптати стежку було майже неможливо і холоднеча була страшенна. Коли я заплющую очі, то наче досі відчуваю як тато вів мене за руку. Але не зважаючи на заметіль, я тоді була така щаслива (ще б пак! ми святкували день народження Брітні!), а до списку кращих днів мого життя безперечно б внесла цей день… Read the rest of this entry

Коли покидає подруга і що у мене тепер буде…

Posted on

180 (2)Ну от, все як і мало статись. Ще одна осінь доходить до свого завершення. Почуття такі, наче мене покидає краща подруга, якій можна довіритись. Сьогодні коли йшла вулицею вдень під ноги вітер все ще кидав вже остаточно зжовкле листя, як на прощання, а вже ввечері у лице віяв дрібненький сніг.
От і все, все абсолютно як і має бути, окрім того, що щоразу наприкінці осені я почуваюсь найсамотнішою людиною у світі, яка втрачає щось цінне.
Моя золота пора завершується і їй на заміну приходить та частина року в якій я чекаю на золоту пору. Хоч це добре, що осінь минає – з кожним її настанням я ціную її ще більше. Read the rest of this entry

Я зникаю.

Posted on

не забувай вертатисьЯкось одного осіннього вечора під час розмови несподівано й сама для себе ляпнула: «А хочеш – я приїду?». «Звичайно»… «Тоді спробую, якщо справи розгребу». Справи не розгребла, бо їх так просто не спекатись. Але на око прикинула і подумала коли можна було б чкурнути. Аби не сполохатись цього свого раптового бажання навіть заздалегідь купила квиток на дорогу.

Тиждень, що минув у мене був якийсь такий:
IMG_1922
Наступний тиждень отакий: Read the rest of this entry

“Славетна” українська традиція

Posted on

У нас, українців, є славетна традиція, я її зву: «снігнаголовопадіння» полягає вона в тому, що наші славні українці в кожному куточку країни знайдуть якогось родича, або й просто знайомого і просто на просто припруться до нього в найнесподіваніший момент.
Нашим людям начхати, що в однокімнатній квартирі може жити чотири людини, ні блін! Вони ще вчотирьох припруться аби переночувати, бо якийсь дідько затягнув їх у ваше місто і вони згадали про вас – то чом би їм до вас на приїхати? Адже звісно, ви цілими днями НІЧОГІСІНЬКО не робите і лиш чекаєте може до вас хто припреться.
Одна з особливостей традиції – повна несподіванка! Все має бути як сніг на голову! Адже це ще краще – ні з того ні з сього зателефонувати ввечері людям і сказати, що ми прийдемо до вас, або ще ліпше – задзвонити прямо в двері, аби ця «прекрасна» несподіванка застала господаря на порозі! Read the rest of this entry

На шляху до Самовдосконалення

Posted on

Доброго усім дня! 🙂 Сьогодні хочу поділитись з вами цікавим записом, на який нещодавно наткнулась в інтернеті, не знаю хто автор, однак на мою думку цілком правдиво. Сама таких же простих істин дотримуюсь і вам наполегливо рекомендую:


Уроки натхнення на кожен день.

1. Читайте.
Читайте книги. Вчіться у кращих. Хороша книга може назавжди змінити ваше життя.


6HkQxan86Yk2. Знайдіть своє покликання.
Ви знаходитесь тут не для того, щоб просто забезпечити своє існування. Ви прийшли сюди, щоб збагатити цей світ. Забути про цю високу місію – значить обкрадати самих себе.

Read the rest of this entry

В очікуванні…

Posted on

Скажу вам чесно: весна – моя найнеулюбленіша пора року. А місяць березень я взагалі ненавиджу. І озираючись на все моє життя я можу з впевненістю сказати, що весни ніколи не чекала.
Однак цього року все йде якимось іншим чином і вперше в житті на весну я таки чекаю. Можливо тому, що цієї пори року у рідному Львові не зустрічала вже шість років. В далекій стороні запах улюбленого бузку, що росте на моїй вулиці мені лише згадувався, а цієї весни будуть знову нові враження – бо повернувшись все по-новому, як наново на світ народжена. Read the rest of this entry

Ліричні пісні, сніг, і втрати, що не підлягають поверненню.

Posted on

Я не є прихильницею творчості ні Філіпа Кіркорова, ні Ірини Білик, а тим паче не вірю у вічне кохання.
Але за цю пісню їм вдячна. Тому що, я помічаю (хоча може мені то лиш здається), наскільки вона наповнена душевності. Тому що, колись ця пісня мені була не цілком, але трішки близькою. . Тому що, мелодія мені приємна. Тому що, сьогодні ввечері сніжило дрібненьким снігом, який не зважаючи на свою дріб’язковість таки зумів замести сліди і стежки.

Read the rest of this entry

Стереотипи про дні тижня, робота і небо прекрасних кольорів.

Posted on

04/02/13DSC09735

Мені набридли стереотипи. Що понеділок обов’язково має бути важким, що обов’язково треба бути в поганому настрої, що обов’язково сильно втомишся, що все навколо остогиділо.
Мені набридли стереотипи, що для того аби бути веселим і в хорошому настрої обов’язково треба чекати п’ятниці, що життю радієш лише  наприкінці робочого тижня.
Люди, а ви своїм життям здатні жити? Чому хтось має вам казати, в який день вам буде добре, а в який погано?
Якщо ви будете іти зранку на роботу похмурі, злобні і з огидою до праці – тут годі і чекати, що день мине вдало!
Чому всі мусять сприймати роботу як щось особливо жахливе? Не можна постаратись віддати кращу частину себе якомусь процесу, поспілкуватись з колегами чи що там в кого? Не можна попросту посміхнутись з початком нового дня? Гадаю, що це не так важко… Read the rest of this entry

Нова хвиля: сесія, робота … щастя

Posted on

Ну от, свята залишаються позаду і пора братись за голову. Наступає сесія, з понеділка вже іспити. Вчора ж опівдні передзвонила начальниця з агентства перекладів, а далі типова вже описана розмова і як наслідок – з десяток документів до перекладу. Read the rest of this entry

Вже стежинки сніжком запорошені

Posted on

Одна народна пісня, що свого часу мені була дуже близькою каже:

ВЖЕ СТЕЖИНКИ СНІГОМ ЗАПОРОШЕНІ

Вже стежинки сніжком запорошені,
Де з тобою ішли я і ти,
Не ходи, не ходи ти за мною, хороший мій
І у віконце моє не гляди.

Read the rest of this entry

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою