Tag Archives: театр

Безодня актуального болю

Posted on

При поверненні з відпустки я пішла в театр. Театр Заньковецької презентував прем’єру – нову п’єсу Ореста Огородника – «Безодня». Про що спектакль я в інтернеті не читала, ішла навмання лиш тому, що обожнюю вистави пана Огородника. У нього завжди своєрідний тонкий погляд на сучасніть, вміє відобразити буденність у мистецтві. Варто було здогадатись про що буде п’єса, звісно про актуальність…
Потім переглянула відгуки. Всі в інтернеті пишуть що вона про АТО. Але так воно звучить надто сухо і примітивно, наче одразу складається враження, що вистава про конфлікт на сході країни. Особисто я б не так її описала. Я не бачила там війни чи надмірного патріотизму. Я бачила там біль, особливо материнський. Read the rest of this entry

Давньоукраїнська санта-барбара і чудовий колорит предків

Posted on

Вчора я нарешті знову отримала нагоду завітати в театр.
Цього разу поглянула на п’єсу «Назар Стодоля» за мотивами Тараса Шевченка.
Розпочався спектакль із закликання вимкнути мобільні телефони, із поясненням, що: «Мить мистецтва – прекрасна», і не поспориш. Тож прислухавшись до прохання, я полинула у світ вистави.
Якщо бути відвертою, то спершу мені було нудно, сюжет нічим особливим не відрізнявся, ба більше – дві головні героїні аж надто переігрували пискляво крикливими голосочками, що особисто мене дещо дратувало. Але що тут хотіти – вистава часів Шевченка, жінкам не дуже надавалась якась роль окрім скиглення і плачу. Але згодом ситуація почала змінюватись і з розвитком подій вистава стала цікавішою. Read the rest of this entry

Вистава для роздумів

Posted on

Вчора у театрі ім.Заньковецької відбулась вистава, вилучені кошти з якої спрямують на потреби українських військових. Я відвідала цю виставу аби підтримати хорошу ініціативу і тому, що вже чула дуже схвальні відгуки про неї від колеги-блогера Олександра Пуляєва.
Вистава зветься У.Б.Н., себто “Український Буржуазний Націоналіст“. Нам розповідається історія чоловіка старших літ, що був політв’язнем та дисидентом через свої ідеологічні погляди. В розвитку вистави ми помічаємо як до чоловіка навідуються то лікар психлікарні, то син, з яким не бачились довгі роки, то друг, з яким відбували покарання. І всі ці люди мають на меті переконати його вступити знову у політику, на підтримку однієї з партій, а саме генерала КДБ. Але головний герой Зенон, не зважаючи на погрози, відмовляється від всього, що йому пропонують, лиш тому, що в ньому досі жива ідея, за котру він боровся впродовж всього життя. Read the rest of this entry

Філософія на сучасний лад по-львівськи – якось не дуже

Posted on

Те, чого я боялась таки сталось. Сьогодні я буду писати про театральну виставу, яка мені не сподобалась.
Ходила в суботу в театр ім. Леся Курбаса, про дивовижність якого я багато наслухана. Вистава «Так сказав Заратустра».
З творчістю Ніцше я знайома, про Заратустру мені відомо, та все одно вистава мені залишалась незрозумілою. Я не хочу критикувати, бо не маю на це права, але суб’єктивно висловлювати свою думку можу.
Я півтори години сиділа напружено і старалась «дати дупля» (інакше це не назву) що ж воно відбувається, та «дупля» я таки не дала. Гаразд, був речник, який від імені Заратустри виголошував усілякі істини, хоч інколи більше здавалось, що він просто сипле філософськими фразами. Періодично появлявся натовп, чи як ще назвати цих акторів, які співали незрозумілою мовою і крутились (так-так, саме крутились), подекуди це переривалось «бійкою», воплями, незрозумілими танцями і так далі. Потім появився ще один речник, який вів дискусію з попереднім. Read the rest of this entry

«Земля – не курва, щоб її продавати!» ©

Posted on

Останній Гречкосій - 19.10.13Гучні слова в заголовку статті не є моїми. Вони з п’єси Ореста Огородного «Останній гречкосій», яку я вчора відвідала театрі Заньковецької. Коли знайомі питались мене на яку виставу я йду і я відповідала «Останній гречкосій» мене запитували про що вистава. А я казала, що не знаю, що йду лиш тому, бо то п’єса Ореста Огородника і тому що про неї хороші відгуки. Я хочу і вам надати мій відгук аби і ви пішли на неї поглянути – бо вона того варта.
Жанр – трагікомедія, хоча я б таки більше схилялась до трагедії. Спостерігала уважно, а під кінець таки не втрималась і заплакала. Ні, у виставі не було смертей, бід чи низки драматичних історій, які б мали викликати сльози глядача. У виставі була правда. Правда про мій народ в якого відсутнє почуття справжніх цінностей, національної гідності і любові до власного. Правда про людей, які не хочуть працювати, а звинувачуючи всіх і все навколо деградують. Правда про людей, які хочуть збагатитись миттєво, не прикладаючи до того жодних зусиль. Правда про людей, які продадуть найрідніше – домівку, землю і родину аби збагатитись. Правда про нас, тому і плакалось… Read the rest of this entry

«Летючий голландець» – реклама відповідає дійсності.

Posted on

Летючий голландецьПро цю подію у Львові було багато афіш, розмов, реклами. Подейкують квитки розпродали задовго до спектаклю, а охочих побачити це дійство прибавлялось.
Мені випала нагода побувати у п’ятницю, 13-го вересня у Львівському Оперному і побачити на власні очі славнозвісного «голландця», приуроченого до 200-т річчя народження Вагнера.
Скажу вам прямо – воно було того варте до останньої хвилини. Вражень – море, але передати важко, варто аби бачити на власні очі.
Дивлячись на сцену виникало відчуття ніби спостерігаєш за спец ефектами. Подекуди мелькала думка: «може то я в кіно, а не в оперному театрі?», приголомшливі декорації та досконале освітлення робили неймовірне. Read the rest of this entry

Театр як життя: перебільшена брехня та мимовільне блюзнірство

Posted on

Театральний сезон доходить до завершення, а це означає, що всі шанувальники театрального мистецтва спішать відвідати театр, який відкриє сцену аж у вересні.
Я теж пішла до театру, оскільки робочий графік займає майже усі вечори вирвалась лиш у суботу. А з вибором вистави сумнівів не було, ну звісно же ж: «Блазні мимоволі».
Вистава про сучасність. Абсолютна комедія. Публіка так і зривалась в оваціях та гнулась від реготу на кріслах, гра акторів блискуча.
Вистава спостерігається легко. Якщо ви бажаєте відірватись від буденності, забутись і відпочити – вам на неї. Сюжет простий, без заплутаностей, варто лиш розслабитись, дивитись як очевидно відбуваються події і сміятись – тут сміятись обов’язково. Read the rest of this entry

«І все таки я тебе зраджу».

Posted on

І все таки я тебе зраджуІ все таки я тебе зраджу – цей надпис на одній з афіш привернув мою увагу ще в жовтні місяці, коли я чекала на маршрутку. Підійшла поглянути, як виявилось то реклама спектаклю у Львівському драматичному театрі Лесі Українки(також відомий як «муніципальний»). За описом мене зацікавило, невдовзі я пошукала інформацію про цю виставу в інтернеті, прочитала багато позитивних відгуків і  ще тоді сказала сама собі: «я мушу це побачити!».

Read the rest of this entry

Прагнення до прекрасного, незмінні людські риси і досконала гра. Відгуки про «Амадея»

Posted on

АмадейПохід в театр був запланований несподівано і я б сказала навіть раптово. На цю подію справді закортіло піти, бо постанова за своїм змістом мене вельми приваблювала. Та ще й вистава присвячувалась до святкувань 50-тиріччя творчої діяльності народного артиста України – Богдана Козака.
Відтак, вчора у НАУД театрі імені Марії Заньковецької відбулась прем’єра вистави “Амадей”.
Read the rest of this entry

Дружини та коханки, зради і театральна поведінка

Posted on

Написати цей допис буде важко, оскільки хочу розповісти не вигадану історію, і хоча я певна, що ці реальні люди не наткнуться на цей запис, та все ж з етичних міркувань їхні імена не буду вказувати. Аби переповісти людей позначу пан А, пані Б та пані В. Розумію, що виникне певна плутанина, але розповісти спробую. Read the rest of this entry

Життя – театр. Враження від «Кризи».

Posted on

Нарешті вчора увечері мені вдалось вирватись від буденних клопотів і поринути у головою у мистецтво театру. Для перегляду обрала виставу «Криза» , про яку неодноразово від багатьох чула чимало позитивних відгуків… Але те що я там побачила… Це навіть не описати словами, та все ж спробую.

Театр - криза
Read the rest of this entry

Дамітріанство

Протестантська етика і дух Макіавеллі

zarazko

Just wordpress and nothing more

zentravelblog

Дорога до себе є головною.

Books & Lights

Write hard and clear about what hurts. Ernest Hemingway

Demyan Danylyuk

Міста. Простір. Транспорт. Деталі. Думки і люди

Дипломат

Блог про бюджетні подорожі Європою і не тільки

N.Sh.

навіяне жіночими парфумами

DumkaUa

Вільна Думка Вільної Людини

Нотатки по ходу

Маленькі відкриття, які краще записати, ніж відкривати знову

UaBanker

Про фінанси і не тільки

Bike Traveller's Blog

Подорожі, фотографії, роздуми

yulitravel

подорожі з книжками і кавою

Непублічні історії

розказані вголос

Проза і публіцистика

Блог про книжки, людей та час

N! думок

n->∞ (Я спраглий до знань)

Ola life

розмови із собою