Про те, що тут.

Я просто звичайна людина. І так само просто маю власну думку стосовного того, що відбувається і мені подобається цю думку висловлювати. Особливо, якщо ця думка перечить загальноприйнятим догмам.

А ще маю давню звичку – писати про те, що або не можна казати, або не хочуть чути. Пишу навіть сама для себе дуже часто і дуже багато, така собі графоманія.

Тож цей блог являється посередником між мною і адресатами щирості. Може щирість знайде свого адресата, а може припаде комусь іншому до душі. Самовираження, так би мовити.

Головна ціль блогу донести до людей єдину важливу догму: “Людина повинна думати!” Цей блог демонструє, що людина не лише має думати, а й набратись сміливості висловлювати власну думку. Я не стверджую, що мої думки правильні, але вони мої – результат роздумів, а вже це важливо.

Категорії записів різні: щось на зразок віршів; роздуми про деякі аспекти буденності; серйозні тематики про життя-країну-людей; творчість інших, що припала до душі; душевні листи, які відправляються або ні; переповідання власного досвіду; особисті переживання; описи казусів, що трапляються у суспільстві; відверто про речі, які не всі називають своїми іменами.

Рада, якщо хтось буде читати, а якщо ж буде конструктивна критика щодо моїх переконань, то рада буду розумним дискусіям.

Отож, вітаю читачів на сторінках мого блогу, сподіваюсь, що цей блог вам надасть хоч трішки того, що я тут залишаю: натхнення, свідомості та щирості.

Щира,
Ольга Врублевська.