Півжиття

Сьогодні тобі виповнилось би 59. Мені цього року виповнилось 26. Тебе нема 13 років. Половину мого життя.
Півжиття пам’ятаючи про особливість цього дня і вже не мати куди подзвонити.
Півжиття, щоб замість вітань приїжджати до тебе на могилу.
Півжиття, відміняючи у цей день справи, бо їдеш туди де маєш бути за покликом душі.
Півжиття, як я відповідаю на чужі питання, що ні, ввечері на цвинтар іти не страшно.
І стояти тут цієї холодної листопадової ночі, серед могильної тиші та пітьми, лиш при світлі ліхтарика і лампадки, і вдивлятись в твій кам’яний погляд з фотографії і згадувати…
Як попередні півжиття я готувалась до цього дня, економила гроші зі шкільних обідів на подарунки-сюрпризи, криво підписувала листівки… щоб врешті зранку зірватись і прибігти до тебе… А ти усміхався ще до того, як я встигала крикнути: «З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ТАТУ!»…

Я півжиття за тобою сумую.

08.11.2019