Адресовано особисто кожному чоловіку, який так стверджує.
«Їм потрібні тільки гроші» – слова схожого жанру неодноразово доводиться чути від чоловіків про жінок. Здається такі от розмови мене довели до останньої краплі і тому я хочу висловити своє з цього приводу. Спочатку була ідея написати публікацію на тему «чого хочуть жінки», але лиш цей фактор грошей вартий такого обговорення, що вириваю його з контексту і поміщаю в окрему публікацію.
Так от, перш за все хочу зазначити, що не буду всіх вирівнювати під один стандарт «всі так кажуть», або «всім потрібні», бо і серед чоловіків і серед жінок є винятки, тому з цього приводу я буду висловлюватись загалом.
Найперше, що впадає у вічі – чоловіки, які мають гроші не починають цих філософій про те, що от такі вони є, всім їм від нас одне багатство треба. Натомість ті, які їх не мають починають розводити полеміку з цього приводу.
Інше діло – поглянути чому ці чоловіки не мають грошей. Дуже часто це розповсюджена ідеологія звичайнісіньких ледацюг, які до роботи не мають ніякої волі, «дівку завести охота», але це «занадто напряжно» тому як наслідок починаються всі ці нарікання, що зараз жінки пішли страх які поганючі і що крім багатств їм нічого не треба.
Слухай, чоловіче, а скажи-но будь ласка, а що ТИ їй крім грошей можеш дати? Ти – без роботи, без грошей, без стабільності, без будь-якої впевненості у завтрашньому дні? Без будь-якого сенсу в житті і без прагнень? Без потенціалу? Що в тобі має бути такого, аби дати їй певності пробути з тобою решту життя? За що вона тебе має вибрати? За любов? Дорогенький, однією любов’ю ситий не будеш. І коли маленька дитина підійде і скаже: «Мам, мої чобітки вже замалі і стоптані, мені треба взути щось інше», то дитині не скажеш: «Дитинко, пробач, в нас немає грошей тобі на чобітки, але ти можеш потішитись, бо в батьків є любов».
Рай в шалаші – це безумовно гарно в звучанні, однак будьмо реалістами – нереально. І якщо хтось з чоловіків заводить байки про те, що «нічого нам не треба, і так проживемо», тут же хочеться задатись запитанням – це спричинено воістину вірою в те, що «і так проживемо» чи це радше банальна лінь не прагнути нічого кращого?
Для чого ти вирішуєш одружитись? Щоб мати наймичку – їсти зварить, одяг попере-попрасує? А чи не надто зручно так буде? Перекотитись від мамциної опіки до жінчиної опіки?
Шкода, що в цьому блозі я не можу переповідати усіх подробиць того, що доводилось бачити в житті. Дуже б хотілось розповісти в деталях про хорошу молоденьку Оксанку, яка вийшла заміж в юному віці по «великій любові» і в результаті не просто працює, а вкалує зараз на двох роботах, щоб прокормити себе, сина і … чоловіка, який ніде не працює бо «мені ніхто гідно не заплатить так, як я того заслуговую, я вартий чогось більшого, ніж всі можливі роботи», що не заважає йому пропивати кошти, що важко заробляються жінкою. Толку з нього по дому, до речі, теж ніякого.
Для особливо обдарованих розжовую: Більшості жінок не потрібні гроші, як такі. ЖІНКАМ ПОТРІБНА СТАБІЛЬНІСТЬ – нехай кожен чоловік це візьме собі добре на замітку. Жінка народжує дітей і постійно ними опікується. Це її штовхає на потребу мати впевненість, що її діти будуть забезпечені, що їй не доведеться боротись з дня в день зі злиднями, бо вона прагне кращого якщо не собі, то їм точно. Бо це – цілком природно хотіти нормального життя, а не перебиватись з чоловіком, який не лише на жінку не заробляє, а ще й на ній висить.
Зараз період, коли чимало жінок сягають успіху в роботі. І знаєш, чоловіче – коли вона заробляє ці гроші, їй їх тратити якось охота. І вона сама за себе може платити в закладах, але водити ще й тебе по них за свій рахунок – чи не перебір? А якщо вона одружиться з тобою? Добре поглянувши – яка кількість грошей буде йти на її харчування і на твоє? То по-твоєму, вона має одружуватись і витрачати на продукти в кілька раз більше, щоб тебе прокормити, а ти будеш розповідати, що прожити і в шалаші можна?
Тому, чоловіче, аніж скиглити і звинувачувати, що зараз всі особи жіночої статті продажні і лиш грошима цікавляться краще задумайся – що ти зі себе являєш, який з тебе взагалі толк і чи ти здатен забезпечити впевнене життя цій жінці. Не обов’язково бути «вище» неї, але хоча б на її рівні.
На завершення, так – я знаю, про молоденьких дівчаток, яких цікавить лише шуба і машина, але повторюю, я говорю в загальному про жінок, які прагнуть стабільності і про тих чоловіків, які мало на що путнє здатні. Я не хочу образити інших чоловіків цією публікацію, бо адресована вона конкретній категорії. І даруйте за зображення – воно мені здалось найбільш влучним до цього допису.
28.10.2013
Забезпечена стабільністю,
Ольга Врублевська
До речі, цілком можете вважати мене жорстокою, нахабною, і з надмірним розрахунком. Не лише не буду ображатись, а й навіть погоджусь. Та я принаймні маю хоробрість бути відвертою і казати як є, аніж скаржитись на когось не усвідомлюючи власних вад.
P.S. Будь ласка, перегляньте маленький, але суттєвий фрагмент цього відео з хвилин 2:34 до 3:15
опосередкована щирість 
Британські вчені з’ясували, що насправді потрібно жінці, але вона вже передумала 😀
Щось тебе останнім часом на «клінічні випадки» тягне: то кругом одні дури зальотні, то нитіки безробітні. Причому і ті і другі бухають і плодять нещасних дітей. То тебе осінь на такі мраки надихає чи справді стільки придурків навколо?
Стосовно «раю в шалаші»: якщо там справді рай, то він дуже скоро перестає бути шалашем.
А описана тобою сімейка — персональне пекло, власноруч створене і добросовісно підтримуване. Вирішується простіше-простого: алкаш гониться к чортовій матері (або до своєї) і все стає набагато простіше.
Та й діти рідко коли попросять нові чобітки. Вони будуть просити спочатку ляльку, таку як в сусідки, потім айфон, як в в однокласника-олігарха, і рано чи пізно ти їм все одно скажеш «Вибач на це нема грошей».
якби тут була можливість кнопки “лайк” – поставила б )
Осінь на мене жодним пагубним чином не впливає, просто кажу, що думаю. Щодо придурків навколо – може й справді багато, а може лиш на них загострюється увага, хтозна 🙂
І суть не в чобітках/айфонах та іншому непотребі. Суть і тому, що любов’ю ситий не будеш. Почуття – почуттями, але і жити якось треба.
“любов приходе і проходе, а їсти хочеться завжди” – з цього жанру.
Легко казати “вирішується все просто”, або зі сторони легко щось радити. Я і сама їй про це казала, а вона терпить, бо в нас ще такий менталітет “краще хтось, ніж нікого, а кому я дитиною потрібна буду, а як то – чоловіка і вигнати”… В нас чимало таких розвелось…
Прості рішення і поради збоку ми всі переважно ігноруємо.
Це також менталітет 🙂
Абсолютно згідний Володимир. Кому потрібний такий чоловік, вона і так і так є сама, одна з дитиною.
З двома дітьми 🙂
Хоча насправді смайлик має бути такий: 😦
Та ні, Володимире, не з двома дітьми.
Дитина виросте і стане людиною (за умови правильного виховання),
така ж людина – є пропащим створінням і зміни тут надто малоймовірні.
Та яке може бути правильне виховання при такому-то прикладі в хаті…
Я дещо не вірно висловилась. Під словами “дитина виросте і стане людиною” я мала на увазі загалом усіх дітей, що стають людьми завдяки вихованню.
В цьому ж випадку ти вірно кажеш – при такому прикладі в хаті малоймовірно. Однак не факт – в житті трапляється, що діти або стають схожими на батьків, або стараються бути їм протилежні.
Я теж з вами згідна. І в цю справу її батьки стараються пручатись, бо бачать які він її мучить, але вона їх не припускає.
І йдеться не про жаль до неї – нема сенсу жаліти когось, якщо хтось сам собі таку долю обирає і терпить.
Я не жалію, я просто звертаю увагу на те, що відбувається у світі (це ж звісно не поодинокий випадок).
Але є такі в нас жінки, не одноразово чула: “Як би погано не було – буду терпіти і не розведусь” і далі ствердження, що мов розлучення – це гріх, що то не можна так і т.д.
Але який сенс терпіти? Таким собі святості не вислужиш, а та ж дитина лишень від такого буде більше потерпати.
Але свій розум нікому не вставиш – кожен сам творець своєї долі.
Просто факт – фактом: є такі ледацюги, що засядуть на шиї якоїсь жінки, яка їх і терпить. Винні однозначно обоє.
Ще варто написати про тих жінок які чомусь продовжують жити з такими чоловіками. Цікаво чому? Може їм ще й секс потрібен?
Частково відписала у коментарі зверху, причиною у наш менталітет. Секс ймовірно, але часто також через боязнь: “а що люди мені скажуть, що я розведена?”
В нас чимало таким “хворіє”.
Я в цілому погоджусь з Володимиром, лише скажу, що ситуацію, яку ви описали, можна екстраполювати на набагато ширше коло проблем, ніж гроші. Я згодна з вами, що є досить багато чоловіків, які комфортно почуваються на жінчиній шиї, виправдовуючи свою поведінку своїм природним правом, і, відповідно, обов”язком жінки йому прислужувати. Але тут неправі ісамі жінки – замість того, щоб мучитися, йти треба від таких, навіть бігти. І хай вони самі собі там сидять із пивом у мами перед телевізором та плекають роздуми на тему, що жінкам потрібні тільки гроші.
Безумовно, вони потрібні.
Розрахунок – хороша, корисна, і потрібна річ, яку чомусь зводять до абсурдних проявів бажання наживи.
Логічно треба – але свій мозок іншим не вставиш…
Щодо розрахунку – насправді він всюди, просто це слово зводять наче до чогось жахливого. От наприклад – хочете мати чоловіка вихованого, з добрими манерами, а не якось неотесаного мужика – це ж вже своєрідний розрахунок, але чомусь всі це відштовхують.
Ну от, дехто такого розрахунку і боїться, йому він зовсім не вигідний. От і починаються розмови типу що всім жінкам потрібні тільки гроші, що зараз нема порядних дівчат і т.д. От вони і шукають собі якусь дурепу, яка попере-попрасує, гроші заробить та на яку ще й злість можна зігнати, яка виникає через те, що інші чогось досягли в свому житті, а він такий от непризнаний геній. Тобто ті особи ч.ст. так само роблять розрахунок. Але той розрахунок скорше підсвідомий, вони навіть не помічають що так само його роблять. Хоча я знаю такого, хто прекрасно усвідомлює хто він, і що собою являє і в нього ціла розроблена стратегія, як навішати лапшу і сісти на шию самотній жінці якій за сорок. Правда стратагія та розрахована на тих жінок, які вже у відчаї, і будуть будь кому раді і не будуть робити якийсь там розрахунок. Так само є жінки, точніше особи ж. ст. які будуть наставляти рога чоловікові. Короче всі ті жалоби про розрахунок – ніщо інше, як спроби маніпуляції на комплексі провини, тобто вони намагаються таким чином викликати у людини відчуття провини, щоб можна було маніпулювати нею як заманеться. А людина яка дозволяє собою маніпулювати, винувата сама.
Я з Вами здебільшого погоджусь, окрім останнього твердження “людина яка дозволяє собою маніпулювати, винувата сама.” Не завжди так. Не завжди дозволяється “маніпулювати собою”, бо довіряєш людині, прагнеш побудувати стосунки, сім’ю, чи що там ще. І звісно, коли потім довідуєшся, що тебе використали розумієш власну дурість, але ж вже пізно. І виниш себе.
Але тоді ми звинуватимо людину, яка в щось вірить і виправдаємо когось підлого, хто інших використовує за принципом “самі винуваті”.
І можна казати “не треба було довіряти, довіряй, але провіряй!”, але так ми взагалі ризикуємо викорінити будь-які людські відносини, що базуються на довірі.
Звісно винуваті обоє. Але якщо вже так дивитись – в людини, що вірить є якесь “виправдання”, в той час як інша людина – банально підла і виправдання тут найти важко.
“Ищу мужчину – миллионера!!! Просто они мне как люди нравятся!!!))))”
Я от не розумію, чого спішити з виходом заміж за таких “чоловіків”. Чи то так кохання засліплює, що не видно недоліків в характері, чи то відсутність життєвого досвіду, чи материнський інстинкт десь в підсвідомості проявляється? А якщо вже усвідомили, що зробили помилку – то біжіть від такого “чоловіка”, а то він так і ніколи незачухається в одне місце і все життя так і буде “висіти” на вашій шиї. А ви поруч з таким “чоловіком” будете почувати себе не жінкою, а роздратованою зачуханою домогосподаркою, яка крутиться як білка в колесі і світа божого не бачить, а ще ж і гроші треба заробляти, щоб сім”ю прокормити. А чоловікам, які є дійсно чоловіками ви будете не цікаві, бо вони хотять щоб поруч з ними була всебічно розвинена жінка, а не особа, свідомість якої обмежена роботою та домогосподарством. І і з віком вам вже “нікуди” буде тікати, тобто шанси створити нову сім”ю з нормальним чоловіком у вас будуть дуже-дуже малі, ви будете усвідомлювати, що покинувши “чоловіка” вас впереді чекатиме самотність.
І тут не те, що на чобітки, тут щоб забезпечити нормальний розвиток дитини потрібні гроші(різні гуртки, секції і т.д.), я вже не кажу про прикладенні для її розвитку зусилля. І жінкам 10 разів треба подумати перед заміжжям чи зможе чоловік забезпечити це все, тобто не тільки подумати за себе, а й за сім”ю і за дітей. Тобто жінка несе відповідальність за свій вибір. Та й життя таке, що всі ми несемо відповідальність за свій вибір.
Якщо є впевненість у чоловіку і взагалі, у завтрашньому дні, то рай може бути не тільки в шалаші, а ще й в сараї, в ліфті, в машині, в лісі, на кухні… 🙂
Тут вже залежить від того, що ви собі уявляєте під словом “рай”.
Ну, я вже така, що стверджую “раю на землі не буває, а якщо й буває – не для таких як ми”, але кожному своя думка з цього приводу…
Щодо того, що спонукає рано одружуватись якось недавно писала. В дівчаток це часто аби не бути “білою вороною”. Згадана мною людина вийшла заміж по великому юному коханню, після чудових переписок з армії…
Тепер терпить, бо натура в нас (українців) чогось така…
Щодо відповідальності – вона повсякчас з нами, усюди.
Насправді обговорення публікації звелось не зовсім до того, що мені хотілось викласти першочергово.
Не стосовно подружжів, не стосовно жінок, що терплять і не стосовно чоловіків, що висять на шиї.
А саме на тому, що зараз часто чую “жінкам потрібні лише гроші” і з цього приводу виникає обурення і роздуми хто зводиться до таких звинувачень.
Так, обговорення публікації трохи відхилилось від теми, але варто зазначити, що є чоловіки, а є особи чоловічої статі, так само з жінками. І одна справа коли забезпечений чоловік так говорить, інша справа, коли особа чоловічої статі. Може краще не варто дивитись в сторону осіб чоловічої статі взагалі? І не звертати уваги хто там і що з них говорить? А шукати собі нормального чоловіка, або жити самій?
Я з Вами цілком згідна…
Але такий вже якийсь лад нашого суспільства, що все виходить навпаки і неповноцінні особи чоловічої статті одружуються з непоганими жінками, в результаті занапащаючи останніх, а особи жіночої статті одружуються з нормальними чоловіками, теж псуючи їх.
Може як варіант саме не спішитись з одруженням, а бути ближче знайомими? Не слухати що кажуть інші “пора одружуватись”-“не пора”, а думати на власний розсуд? І таки керуватись чудовим італійським прислів’ям: “краще самому, аніж в поганому супроводі” тим паче, що йдеться бажано про “довготривалий супровід”.
Але я це кажу Вам – людині, яка на щастя і так свідома в цих речах, а в той час наші люди продовжують існувати за такими принципами, потім лиш скаржачись на протрачене життя…
Ай золотко, ай гарно розписала!)
Праві, звісно, коментатори вище: багато жінок страждають від таких чоловіків, але не всі жінки здатні просто встати і піти від нього. Бо ж бояться просто лишитись самими, а те, що їй та обуза на руках у вигляді чоловіка-алкаша нафік не потрібна – бояться ж навіть визнати. Готові терпіти його безкінечно. Зате вона буде з чоловіком. А інша, розумніша, зате без чоловіка. Бєбєбє.
І скільки раз ми вже з тобою погоджуємось… 🙂
Сповіщення: Риска для блогу: підсумки, статистика і подяки. | опосередкована щирість