«І все таки я тебе зраджу».

І все таки я тебе зраджу – цей надпис на одній з афіш привернув мою увагу ще в жовтні місяці, коли я чекала на маршрутку. Підійшла поглянути, як виявилось то реклама спектаклю у Львівському драматичному театрі Лесі Українки(також відомий як «муніципальний»). За описом мене зацікавило, невдовзі я пошукала інформацію про цю виставу в інтернеті, прочитала багато позитивних відгуків і  ще тоді сказала сама собі: «я мушу це побачити!».

Далі постійно були якісь проблеми – то вистави не було, то вона була, але я мала настільки невідкладні справи, що не могла вирватись…
Нарешті напередодні 8-го березня я придбала квиток на виставу, але і тоді через снігопад виставу відмінили, перенесла мій квиток на інший день, я ж бо марила цією виставою вже кілька місяців!
І от нарешті вчора о 18-й годині я відвідала цю виставу.
Очікувала побачити щось цікаве, а побачила… щось надзвичайне!
Отож, про що вистава, якщо коротко і банально – про Лесю Українку. Але сказати цього надто мало, щоб описати…
Йдеться не про ту Лесю, яку ми звикли бачити – талановиту, освічену, геніальну… а про жінку. Про звичайні страждання, які перепали на долю цієї дивовижної людини, як сказалось в дії: «талановита, але безталанна». А ще більше місце у виставі приділяється чоловікам у Лесиному житті, коханню зокрема.
Але навіть цей опис звучить банально. Те, як було зіграно роль Лесі Українки – тут годі й що-небудь сказати, настільки донесено було хвилювання, страждання, біль, радість, емоції…
Я людина доволі навіть черства до подібних речей, але під час вистави зловила себе на думці, що мені камінь в грудях лежить і доводиться стримувати сльози, настільки все зі сцени передавалось глядачам, торкаючись струн душі.
Однозначно рекомендую до перегляду, більше того – гадаю, що я і сама ще повернусь аби переглянути ще раз цю виставу!
Єдине, що зазначу: на початку сюжет може видатись вам дещо заплутаним, незрозумілим, не хвилюйтесь – в процесі розвитку подій ви все збагнете. А також тим, хто не знає, раджу хоча б мінімально ознайомитись з біографією Лесі Українки для легшого сприйняття. Я й сама знала з її біографії лише про двох останніх згаданих чоловіків.
Жанр несе у собі звісно драму, переповідується багато страждань, але воно варте аби це побачити, народ має знати свої геніїв зблизька (а не лише на 200-т гривневій купюрі!)
На кінець, надаю ваші увазі афішу театру, де ви можете побачити, що вже у квітні ця вистава повториться! Також є група у соціальній мережі контакт, де ви можете побачити фото куди кращої якості, аніж ті, які миттєво цикнула я.
Буду рада, якщо когось надихнула до перегляду, якщо відвідаєте – будьте ласкаві, напишіть мені про ваші враження, охоче обговорю цю виставу.
01.04.2013

Переповнена враженнями,
Ольга Врублевська.

P.S. Не можу не зазначити. Касиром у театрі працює надзвичайно привітна дівчина Оленка, її люб’язності нема меж, так приємно мати справу з такими людьми. Можете зателефонувати у касу театру за номером: 233-31-88 аби забронювати квитки (20-35 грн).