Чим відрізняємось ми від європейців?

Хотілось би цю публікацію присвятити читачі та блогерші talahasi78 (користуючись нагодою хотіла б запитати її справжнє ім’я, щоб було простіше до неї звертатись), оскільки в цій статті вона попросила описати щось позитивне щодо закордону. В процесі написання статті і згадалось це прохання, вийшло отак:

Українське суспільство здебільшого живе за принципом курятника: «на*рати на того, що на нижній планці і зіштовхнути того, хто на одній планці з тобою.»
З мого досвіду закордонного життя можу стверджувати протилежні тамтешні реалії. Відмінність між людьми при посаді та людьми, хто «нижчого» рангу не так гостро відчутна.
До прикладу, в Італії зовсім нормальне явище, якщо викладач на машині пригальмовує біля студента зі словами: «куди тобі треба – підвезти?» це ні не дивно, ні не насторожує і аж ніяк не свідчить про симпатії викладача. Так підвозять і двієчників, і відмінників не лише «добренькі» викладачі, а й ті, що суворіші. На це ніхто не звертає надмірної уваги – підвіз, запропонував послугу, от і добре.