Рим, грудень 2010
Колись я десь почула фразу, що у кожного з нас десь у світі є свій двійник – абсолютно схожа на нас людина, але яка не є нам жодного типу родичем.
І чи то у мене зорова пам’ять така хороша, чи то я така везуча зустрічати двійників, але для моїх знайомих італійців я вже познаходила цілу купу двійників в Україні.
От вчора: йду зранку від зупинки в університет, слухаю собі радіо і раптом… Я очманіла на місці! Просто вириваю навушники і майже криком: «Барп!» Read the rest of this entry
опосередкована щирість 